Вбивство в Кедді

keddieМинуло майже 35 років з того часу, як дівчинка-підліток, яка ночувала по-сусідству у своєї подруги, повернулася вранці додому і знайшла членів своєї сім’ї по-звірячому вбитими.  Це сталося 11 квітня 1981 року в курортному місті Кедді, розташованому в Північній Каліфорнії, а вбивці не знайдені й  понині. Проте, 50-річна Шейла Шарп не втрачає надії: завдяки шерифу округу Пламас Грегу Хагвуду (Plumas County Sheriff Greg  Hagwood) і спеціальному слідчому Майку Гембергу (Mike Gamberg), які виявили нові докази, переглянули старі факти і відкрили “холодну” справу (Cold case), у неї знову з’явилася надія.

19293e065bd67a7f54a340748be2bf43“Я не хочу змиритися з цим”, – пояснює Шейла, згадуючи ті жахливі події, коли вона відкрила вхідні двері будиночку своєї сім’ї та виявила закривавлені тіла на підлозі у вітальні. Загиблими були мати Шейли, брат і друг брата. Її сестра, 12-річна Тіна, була оголошена зниклою без вісті – її останки були знайдені в лісі три роки по тому.

“Найяскравіше враження, що залишилось у мене на все життя, це мій старший брат, який лежав там в калюжі  крові”, – розповідає Шейла. – “Сусіди казали, що я повернулась, кричучи на весь голос. Вони згадували,  що я кричала “Джонні”. Але я цього не пам’ятаю”.

***

44731055Вранці 12 квітня 1981 року в будиночку № 28 на базі відпочинку Keddie Resort, розташованого в місті Кедді (округ Пламас, штат Каліфорнія) були виявлені тіла трьох осіб. Саме у цьому місці Гленна “Сью” Шарп і її п’ятеро дітей зняли будиночок відпочинку на кілька місяців. У ніч на 11 квітня Сью Шарп знаходилась в будинку разом зі своєю дочкою Тіною, двома молодшими синами та їхнім другом, який ночував з ними. Старший син Сью, Джон, і його друг Дана провели увесь день в місті Квінсі і, швидше за все, повернулися додому в досить невдалий момент.

14-річна Шейла, яка провела ніч у подруги в сусідньому будинку, виявила тіла Сью, Джона і Дани у вітальні; всі вони були зв’язані електричними дротами і клейкою стрічкою. Усі отримали рани від ударів тупим предметом і важкі ножові поранення. Пізніше було встановлено, що тіло 12-річної Тіни Шарп відсутнє. Жертви були жорстоко вбиті, а в кімнаті, де стався злочин, були порізані стіни і розтрощені меблі. Дивно, але два маленькі брати Шейли, 5-річний Грег і 10-річний Рік, спали цілими і неушкодженими в своїй спальні на другому поверсі, разом з їхнім другом.

Шериф Рід ДеКрона, який прибув на місце злочину, зауважив, що “кров була практично всюди”. Після обстеження тіл убитих, було виявлено, що всі три жертви були важко побиті молотком, а також піддалися ножовим пораненням. ДеКрона також повідомив, що один з ножів, який був виявлений на місці події, був використаний з такою силою, що лезо зігнулося приблизно на 25 градусів. Через три роки після вбивств, в 1984 році, частина черепа Тіни була знайдена поблизу Фетер-Фолс, приблизно в 32 милях від Кедді. Однак ця знахідка не додала ніякої інформації щодо злочину. Незабаром справа про вбивства в Кедді, як і про зникнення Тіни Шарп, виявилась забутою через відсутність будь-яких доказів і версій.

***

keddie-murders-cabin-2000sБути будівельником атомних підводних човнів добре у всіх відношеннях. Робота ця почесна, потрібна, цікава і притому добре оплачувана. Інженер Джеймс Шарп на початку 1979 року отримав роботу на судноверфі “Electric Boat” в місті Гротон, штат Коннектикут, де взяв безпосередню участь в будівництві новітніх американських ракетоносців класу “Огайо”, і міг би вважати своє життя цілком щасливим, якби не сімейні проблеми. Щоб отримати цю посаду, Джеймс залишив роботу в штаті Міссісіпі. Слідом за чоловіком і батьком в Гротон переїхали його дружина і п’ятеро дітей, проте на новому місці сімейне життя Джеймса вже дало першу тріщину.

Яка кішка пробігла між подружжям, сказати зараз вже не можна, але в Коннектикуті вони прожили разом всього декілька місяців. У березні 1979 року від Джеймса пішла дружина, 34-річна Гленна, а разом з нею з його життя зникли і їх спільні діти. У цьому Шарп соромився зізнатися навіть найкращим друзям – справді, це ж яким треба бути чоловіком, щоб виявитися покинутим жінкою з п’ятьма дітьми.

Джеймс не був ані алкоголіком, ні наркоманом, ні гулякою. Він багато працював, непогано заробляв, добре ставився до дітей. Проте, в один прекрасний день Гленна раптом зрозуміла, що життя проходить повз неї і зовсім не так, як хотілося б. І, щоб щось змінити в своєму житті на краще, їй необхідно розлучитися з чоловіком. Це було несподіванкою для Джеймса Шарпа, але він прийняв умови Глен і подружжя розлучилося, на подив, безконфліктно.

Гленна разом в дітьми покинула Гротон і попрямувала до Каліфорнії. Разом з Гленною Шарп, яка зазвичай просила називати себе “Сью” через неблагозвучність імені “Гленна”, в Каліфорнію вирушили її старший син Джон (йому тоді було 14 років), дочки Шейла і Тіна (13 і 12 років відповідно), а також молодші сини – Рік (8 років) і 3-річний Грегорі.

Так в березні 1979 року було запущено ланцюг подій, результатом яких стало одне з найбільш заплутаних, суперечливих і понині не розслідуваних злочинів за всю кримінальну історію Сполучених Штатів Америки.

Подорож сім’ї через всю Америку трохи затягнулася. Гленна з дітьми заїхала до матері в штат Міссурі, де гостювала близько двох тижнів. Потім сімейство вирушило далі на захід. Подорож закінчилася в квітні 1979 року в невеликому містечку Квінсі в північній Каліфорнії. У листопаді 1980 року Гленна з дітьми переїхала в сусіднє містечко Кедді, точніше, в розташований неподалік від нього курорт “Кедді резорт” (Keddie resort), орендувавши там гостьовий будинок під номером 28.

***

sheila-sharp-3-2000x1333Суботній день 11 квітня 1981 року пройшов для мешканців “Кедді резорт” так, як попередні. У селищі не відбувалося нічого особливого, нічого такого, що відрізняло б його від попередніх. Гленна “Сью” Шарп відвезла на своїй автомашині молодших дітей в Квінсі, де вони отримали можливість порозважатися в тамтешньому парку “Ганснер”, поїсти солодку вату та покататися на атракціонах. Джон Шарп сказав матері, що планує увечері побувати на молодіжній вечірці в Квінсі разом зі своїм другом Дейном Уінгейтом. Обидві дочки Глен провели другу половину дня у сусідів Сіболтів. Вони прийшли додому, щоб повечеряти, після чого Шейла повернулася назад до своєї подруги Еліс Сіболт, а Тіна залишилася вдома.

Так закінчувався суботній вечір для сім’ї Шарп.

Але вранці 12 квітня 1981 року  життя у Кедді перетворилося в армагедон.

sheila-sharp-2-2000x1333Близько 7 години ранку Шейла Шарп, що прокинулася в будинку Сіболтів, попрямувала до власного будинку – привести себе в порядок й поснідати. Вона відкрила незачинені вхідні двері і зупинилася на порозі… Згодом Шейла розповідала, що через напівтемряву в кімнаті вона навіть не могла толком зрозуміти, що саме бачить, але підсвідомо відразу зрозуміла,  що їй відкрилася страшна картина. Все навколо було в крові – великих плямах і бризках.  На підлозі лежали людські тіла в знайомому  їй одязі. Щось аморфне було накрите ковдрою з ліжка матері. У будинку стояла цілковита тиша…

Шейла не ввійшла в будинок, а відразу ж помчала за Сіболтом-старшим. За його словами, дівчина крикнула всього одну фразу: “Давай, швидше, там три тіла, все в крові, і у всіх зв’язані руки!” Чоловік щодуху кинувся до сусіднього будинку. Зазирнувши через поріг у вітальню, Сіболт теж не став входити всередину, а причинивши двері, повернувся в свій будинок і зателефонував в поліцію. Згідно з офіційними документами, вхідний дзвінок до поліції був зафіксований о 07:10 ранку 12 квітня 1981 року.

На місце злочину прибули сержант Шейвер (Shaver) і патрульний Клемент (Klement). У лічені хвилини підтягнулися і інші правоохоронці, в тому числі й шериф округу Дуг Томас (Doug Thomas). Останній пройшов у вітальню і визначив, що на підлозі лежать тіла двох молодих людей, зв’язані між собою електричним дротом. Тут же знаходилася недбало кинута ковдра, з-під якої визирало довге сплутане волосся. Піднявши ковдру, шериф побачив залиту кров’ю жінку або дівчину, чий вік важко було визначити в напівтемряві приміщення. З огляду на екстраординарність ситуації, шериф запросив допомогу Міністерства юстиції штату. Завдяки цьому зверненню до справи незабаром підключилися відряджені з Сакраменто (столиці штату) спеціальні агенти відділення організованої злочинності. Трохи пізніше до розслідування підключився і територіальний підрозділ ФБР США в Сакраменто. Робота фахівців з вивчення місця злочину розтягнулася на 12 днів.

***

Допитавши усіх свідків та підозрюваних, слідство зайшло в глухий кут. Однак, далі сталося те, чого ні Дуг Томас, ні хто-небудь ще причетний до розслідування, припустити ніяк не міг. Сусідка Шарпів, Мерилін Смартт, несподівано заявила, що вважає свого чоловіка – Мартіна Смартта – причетним до трагічних подій в будинку №28.

За її словами, напередодні ввечері її чоловік Мартін, якого всі навколо називали скорочено “Марті”, запросив її до місцевого бару випити пивка. Разом з Мартіном і Мерилін в бар “Back door” відправився і якийсь Северин Джон Бубед, відомий під кличкою “Бо”. За словами жінки, Бубед був вельми небезпечною людиною, гангстером, який відсидів у в’язниці за участь в пограбуваннях банків і хвалився, що йому доводилося вбивати людей. Бубед, хоча і був родом з Чикаго, проживав кілька останніх тижнів в будинку Смартт.

Близько 22 години 11 квітня 1981 року компанія в складі Мартіна, Мерілін і “Бо” попрямувала в бар і пройшла повз будинок №28. З бару всі троє вийшли добряче напідпитку вже після опівночі і рушили прямо до власного будиночку. Зайшовши туди, Мартін і “Бо” раптом заявили, що ніяк не можуть лягти спати, оскільки вважають своїм обов’язком вибачитися перед кимось за якийсь інцидент в барі. Вони порадили Мерилін лягти спати і не чекати їх повернення, після чого бадьоро вирулили за поріг і зникли в нічній темряві. Жінка, що не мала наміру вникати в справи п’яних чоловіків, лягла спати і заснула.

Однак вранці почалися дивні речі. Насамперед, вона звернула увагу на те, що на столі у вітальні лежить закривавлене ганчір’я і молоток. Як запевняла Мерилін, в їхньому будинку не було молотка, бо Мартін був абсолютно “безруким” – ні цвяха не міг забити, ні лампочку вкрутити. Однак через пару хвилин її чекало нове відкриття – через вікно вона побачила, що Мартін згрібає позаду будинку листя і гілки. Скажімо, досить несподіване заняття для 7 години ранку, тим більше, якщо взяти до уваги, що напередодні ввечері і вночі він пив горілку і ліг спати незрозуміло в який час! Він розпалив багаття із зібраних гілок і торішнього листя  і кинув туди якісь ганчірки … Буквально через лічені хвилини з’явився її син Джастін з розповіддю про те, що в будинку Шарп лежать мертві тіла. Мерилін, не повіривши синові, гримнула на хлопчика: “Не смій так жартувати!”

Мерилін заявила шерифу, що до такої міри боїться за долю дітей, що після розповіді про вбивства в будинку Шарп, відразу вивела хлопчиків на вулицю і залишалася там весь час, поки їх не запросили на допит. Вона прямо заявила, що вважає свого чоловіка Мартіна і його дружка “Бо” Бубеда винними в нічній трагедії. Важко сказати, як поставився тієї хвилини шериф Томас до почутого, але сподіваємося, що він залишився під враженням від інформації, яка звалилася на нього. Шериф доручив своїм помічникам провести огляд будинку Смарттів (тобто будинку №26) та поцікавився у Мерилін, чи може вона деякий час прожити поза “Кедді резорт”? Жінка запевнила, що може, у неї є подруга, яка завжди її виручить.

Але дивним повинно здатися зовсім інше – з цього дня Мерилін Смартт ніколи більше не зустрічалася зі своїм чоловіком Мартіном. Взагалі! Сім’я розпалася буквально в кілька хвилин.

Користуючись дозволом Мерилін оглянути місце її проживання, представники служби шерифа увійшли в резиденцію Смарттів. Огляд будинку ні до чого не привів. Також нічого не дав і огляд території за будинком. Детективи розворушили золу в згаслому вогнищі, але нічого підозрілого там не побачили.

13 квітня Северина Бубеда офіційно допитали детективи, він повідомив їм про свою роботу інформатора на ФБР і був відпущений. 14 квітня Бубед спокійно покинув “Кедді резорт”, щоб ніколи більше тут не з’явитися. Цей надзвичайно дивний від’їзд, більш схожий на втечу, трактується нині багатьма дослідниками як свідчення залученості “Бо” в масове вбивство в будинку №28.

Але далі буде тільки цікавіше. У цей же самий час його дружок Мартін Смартт, що залишився зовсім один в будинку №26, спішно закінчував свої справи в “Кедді резорт”. Він попросив розрахунок в ресторані і заявив детективам слідчої групи, що бажав би покинути курорт. 17 квітня його викликали на допит і запропонували пройти перевірку на поліграфі. Смартт погодився. В ході перевірки йому було запропоновано 5 питань, реакція на які була визнана задовільною і підтверджувала його невинність.

Смартт зайшов до себе додому, зібрав рюкзак, закинув його за плечі і пішки рушив у бік шосе №70.

На цьому Мартін Смартт і його дружок Северин “Бо” Бубед зникають з поля зору слідства, залишивши після себе безліч безмовних питань і логічних неузгодженостей.

***

Северин “Бо” Бубед раптово помер 1 листопада 1988 року в лікарні в Чикаго.

Мартін Смартт пережив свого товариша, хоча і закінчив своє життя при більш трагічних обставинах. Влітку 1997 року при спробі здійснити операцію з придбання партії наркотиків його вбив невідомий драг-дилер. Що саме пішло не так і хто був убивцею, з’ясувати так і не вдалося.

На цьому виклад хронології подій, пов’язаних з груповим вбивством в “Кедді резорт” і наступним його розслідуванням, можна вважати завершеним.

“Я б хотіла, щоб було завершено цю справу. Хочу отримати відповіді, чому це сталося, чому треба було так багато часу на розслідування”, – говорить сьогодні Шейла Шарп. – “Я не вірю, що це можливо. Я і мої брати, як і раніше, повинні жити без наших рідних і близьких. Мої діти ніколи не знатимуть своєї бабусі. І це все ще болить”.

Crime