Довічне ув’язнення для серійного вбивці Фелікса Вейла

1_felixvail312 серпня 2016-го року журі присяжних Луїзіани проголосували одноголосно, визнаючи Фелікса Вейла (Felix Vail) винним у смерті 22-річної Мері Хортон-Вейл (Mary Horton Vail). 76-річний чоловік був звинувачений у вбивстві своєї першої дружини, яке трапилося 54 роки тому.

Захисник Вейла викликав тільки одного свідка в ході судового розгляду і його опитування тривало менш ніж 15 хвилин. Адвокат підсудного Ендрю Казанейв (Andrew Casanave) наполягав, що смерть Мері була нещасним випадком, в той час як прокурор Уго Голланд (Hugo Holland) заявив, що підсудний “або є найбільшим невдахою, який жив з часів Іова, або серійним вбивцею, який вчився на своїх помилках”.

Присяжним знадобилося всього 33 хвилини, щоб обговорити і винести вирок.

Вейл себе винним не визнав.

ht_mary_annette_sharon_mem_160729_4x3_992З тієї самої хвилини, як 28 жовтня 1962 року Фелікс Вейл повідомив, що його дружина впала за борт човна і втопилася під час нічної риболовлі на річці Calcasieu недалеко біля їхнього будинку в Лейк-Чарльз, штат Луїзіана, родину Мері Хортон-Вейл огорнули серйозні сумніви.

“Я ніколи не вірив, що це був нещасний випадок”, – повідомив журналістам після суду її молодший брат.

В п’ятницю ввечері, 17 травня 2013 року, в штаті Техас поліція затримала 73-річного Фелікса Вейла. Він був відразу ж екстрадований до Луїзіани за підозрою у вбивстві в 1962 році його першої дружини Мері Хортон-Вейл, яка загинула за підозрілих обставин. За даними поліції, Вейл також був останнім, хто бачив в живих свою подругу Шарон Хенслі, яка безслідно зникла в 1973 році, і свою другу дружину Аннет Кревер-Вейл, яка пропала безвісти у 1984 році. Розслідування загибелі першої дружини Вейла було відновлено в 2012 році після кількох репортажів газети Clarion-Ledger (Джексон, штат Міссісіпі).

“Він отримав по заслугах. Протягом багатьох років зла іронія долі допомагала йому. Просто соромно, що коли загинула моя сестра, йому вдалося приховати злочин, але зараз правосуддя на вірному шляху”, – заявив газетярам брат загиблої Мері Вейл, Білл Хортон.

Після нещасного випадку Вейл повідомив поліцію, що його дружина впала в річку під час риболовлі. Згідно з його свідченнями, він помітив у воді великий пень і коли різко повернув, щоб обминути його, дружина впала у воду. Він начебто намагався, але не зміг врятувати її, і тіло Мері було знайдено у воді тільки через два дні.

maxresdefaultЙого арештували і протримали у в’язниці три дні. Суд не знайшов підстав для того, щоб звинуватити Вейла у вбивстві. Через більш ніж півстоліття газета Clarion-Ledger попросила відомого патологоанатома заново перевірити результати розтину тіла загиблої, і той встановив, що Мері Вейл була задушена шарфом перед тим, як її тіло виявилося у воді. На потилиці Мері була виявлена велика гематома, синці на шиї та шарф у роті. Крім того, ще був страховий поліс подвійного відшкодування, який чолов’яга оформив на дружину і їх трьохмісячного сина незадовго до її загибелі, проте, здається, слідчих не дуже зацікавили ці “дрібниці”.

Арешт Фелікса Вейла встановив рекорд в США за часом, що тривав між злочином і затриманням передбачуваного серійного вбивці (попереднім рекордом став арешт Денніса Райдера, який був затриманий в 2005 році, через 31 рік після вбивства ним десяти чоловік, і який зараз відбуває довічне ув’язнення).

Джеррі Мітчелл, журналістські розслідування якого для Clarion-Ledger про цей випадок пізніше з’явилися в документальній серії “Віднесені” у USA Today, допоміг федералам знову привернути увагу до особи Вейла. Він перший виявив докази і свідчення очевидців, на які повинні були звернути увагу детективи при розслідуванні “нещасного випадку” 1962 року.

Як виявилося, Вейл все-таки був заарештований у 1963 році за звинуваченням у вбивстві, і прокурор оголосив про початок розслідування. Після судово-медичної експертизи тіла Мері коронер ухвалив, що це нещасний випадок. Проте, журі присяжних сумнівалися в правдивості історії Вейла. Для них було дивним, що в критичний час, в темряві, чоловік проходить кілька миль вниз по річці в пошуках дружини, перш ніж покликати на допомогу. У Вейла також виявилися дві страхівки на життя Мері, вартістю у 10 тисяч доларів (півмільйона доларів на теперішній час). Одна зі страхівок була оплачена в повному обсязі всього за кілька місяців до її смерті.

Саме в той час окружний прокурор раптово припинив справу, не вимагаючи звинувачення для підозрюваного. В існуючих протоколах суду не було вказано причин такого дивного кроку.

Джеррі Мітчелл вирішив з’ясувати, що все-таки сталося з Мері Вейл. У пошуках доказів насильства, він виявив, що більшість поліцейських файлів розслідування цієї трагедії кудись зникли. Але він дізнався, що протягом більш ніж 50 років приватна особа зберігала дві жахливі фотографії тіла загиблої Мері, коли воно спливло і було витягнуте на борт човна на річці Calcasieu.

Після того, як Мітчелл розпочав власне розслідування, судово-медичні експерти ще раз придивились до фотографій і зазначили, що тіло Мері знаходилось у “дивному положенні” і масляні плями на її одязі, здавалося, ніяк не співпадали з версією про утоплення. Слідчі визнали, що фотографії переносять “випадкову” смерть Мері у категорію, яка більше схожа на вбивство.

У рапорті, знайденому разом з фотографіями, було сказано про синці на потилиці жінки.

“У неї в рот була запхана на чотири дюйми хустка”, – заявив Мітчелл. – “Однією з версій журі присяжних [в 1962 році] було те, що Фелікс Вейл, можливо, вдарив свою дружину веслом по голові”.

У 2012 році Мітчелл знайшов Уеслі Тернейджа (Wesley Turnage), колишнього сусіда Вейла, який повідомив журналісту, що Фелікс зізнався йому у вбивстві. Після розмови з Мітчеллом Тернейдж відправився в поліцію і вперше повідомив, що він чув кілька десятиліть тому.

“Він сказав: “Уявляєш, ця дурепа хоче ще одну дитину. Думає, що це може допомогти зберегти наш шлюб. Але я сказав їй, що не хотів і першої, і я впевнений, що не хочу ще одну…” Потім він сказав: “Я розібрався з цією чортовою бабою. Вона вже ніколи не буде мати ще однієї дитини”. І тут я зрозумів, що сиджу поруч з убивцею…” (із запису свідчень Уеслі Тернейджа на диктофон під час інтерв’ю з поліцією 2 березня 2013 року).

Мітчелл виявив інших свідків, які розповіли, що Вейл довірив їм свою таємницю. В їх числі був Роберт Фремонт (Robert Fremont), який відправився з підозрюваним у велосипедну поїздку по Каліфорнії в кінці 1960-х років.

“Він (Вейл) розповідав щось про озеро, човен і всі ці речі, і що він убив свою першу дружину. Я подумав, що це може бути якась вигадана містична історія. Коли він вдруге описав смерть дружини в деталях, це дійсно стурбувало мене”, – розповідав Фремонт під час інтерв’ю з прокурорами. – “Це звучало так, ніби він гепнув її по голові і викинув у воду”.

Як і Тернейдж, Фремонт спочатку вирішив не повідомляти про свої бесіди з Вейлом в поліцію.

Вейл виявився замішаним у загадкове зникнення його подружки Шарон Хенслі, сім’я якої в останній раз отримувала звістку від неї в 1973 році, і Аннет Вейл, чия мати востаннє бачила її в 1984 році. Таким чином, Вейл був тією особою, яка останньою бачила усіх трьох жінок – Мері Вейл, Шарон Хенслі і Аннет Вейл.

Проте ніхто особливо не звертав на це увагу аж до арешту Вейла 17 травня 2013 року, 50 років по тому, коли він був вперше звинувачений у вбивстві в зв’язку зі смертю Мері.

Мері Роуз, матір зниклої жінки на ім’я Аннет Вейл, усі ці роки не переставала розшукувати свою зниклу безвісти доньку.

Роуз розповіла детективам поліції, що 15-річна донька познайомилася з 44-річним Вейлом у 1982 році. Аннет і Вейл одружилися у 1983 році, коли Аннет виповнилося всього 17 років. Дівчині був потрібен дозвіл матері, щоб вийти за нього заміж.

“Мені гірко і сумно, що я дозволила їй піти з Феліксом. Так, я довіряла їй. І я дійсно думала, що вона була закохана в нього. Я не знала, що він був “поганим хлопцем”, – розповідала Роуз Мітчеллу.

Останній раз Роуз бачила свою дочку перед поїздкою “молодят” по Середньому Заходу. Коли Аннет зникла, Вейл заявив стривоженій матері, що його дружина покинула його, щоб вирушити в Мексику.

“Вейл повідомив мене, що вони були в кемпінгу в Сент-Луїсі. Аннет вирішила покинути його і повернутися в Мексику, тому він посадив її на автобус. Це була його історія”, – сказала Роуз. – “Хотілось би вірити, але я більше ніколи не отримувала звістки від неї”.

Понад 20 років Роуз оббивала пороги прокуратури, поліції, приватних слідчих і навіть екстрасенсів, намагаючись розшукати доньку або підтвердити свої підозри щодо Вейла. Ніхто її не слухав аж до 2010 року, коли з нею зв’язався репортер газети Clarion-Ledger Джеррі Мітчелл. Нарешті Роуз знайшла людину, яка її вислухала і, головне, повірила їй.

“Мене ніколи не покидала надія, що можливо, можливо, можливо… хтось повірить мені. Що мої підозри є правдою”, – сказала Роуз.

“Найперше, що вона запитала мене: “Чи ви були б зацікавлені у матеріалах про серійного вбивцю, що живе в штаті Міссісіпі? І я, не роздумуючи, відповів: “Так”, – згадує Мітчелл.

“Я збираюся в Міссісіпі. Я мушу вивести цього виродка на чисту воду. Чи ви б хотіли зустрітися зі мною там?” – запитала жінка.

В Міссісіпі через розбите вікно 64-річна Роуз залізла у трейлер Вейла, щоб знайти хоч якісь докази. Всередині знайшла декілька мачете, посвідку водія Аннет та деякі приватні речі своєї дочки.

Після останнього телефонного дзвінка Шарон Хенслі (Sharon Hensley) її сім’я вже ніколи не бачила дівчини. Мері Роуз повідомила Мітчелла, що під час пошуків своєї дочки Аннет вона виявила, що Вейл також був останньою людиною, котру бачили з іншою зниклою жінкою на ім’я Шарон Хенслі. Вейл познайомився з нею в Сан-Франциско в кінці 1960-х років. Жодний з них не працював і вони подорожували автостопом узбережжям Каліфорнії разом з 8-річним сином Вейла Біллі. Пара крала фрукти з садів, випрошувала їжу і часом крала щось для наркотиків.

У той час Біллі не ходив до школи і у нього були тільки шорти і спальний мішок. В один прекрасний день хлопчина зайшов у відділення поліції і сказав: “Мій тато продовжує давати мені наркотики, а я не хочу наркотиків”. Біллі також розповів поліції, що його батько зізнався своїй дівчині, що він убив його матір. Два поліцейські вилетіли з Луізіани до Каліфорнії, проте Вейл відмовився розмовляти з ними і ніяких звинувачень у вбивстві не було висунуто.

У 1970 році брат Шарон Хенслі, Брайан, прочитав історію Біллі на таблоїді супермаркету. Коли він останній раз бачив свою сестру, вона виглядала жахливо від наркотиків та недоїдання. Брайан Хенслі був впевнений, що Вейл повністю контролював життя його сестри.

Одного разу Шарон зателефонувала своїм батькам і повідомила, що вони подорожують по Південній Америці. Останній телефонний дзвінок від неї сім’я отримала в 1973 році. “Коли мама поклала слухавку, вона сказала моєму батькові, що Шарон у великій біді. Вона благає про допомогу”, – розповідав Брайан Хенслі.

Проте рідні не знали точно, де вона знаходилася або як їй допомогти, і вони ніколи більше не отримували звістки від неї.

Приблизно рік по тому Вейл пише родині Хенслі листа, в якому в основному каже: “О, як давно я не бачив Шарон. Востаннє ми були разом рік тому, ми відпочивали у Кі-Уесті (Key West)”.

Перед тим, як померти від раку в 2009 році, син Вейла, Біллі, сповідався у церкві і ще раз присягнув, що чув, як батько зізнається Шарон у вбивстві Мері.

26 вересня 2016 року Фелікс Вейл в своєму останньому слові не визнав себе винним і попросив суддю звільнити його з-під варти “у зв’язку з віком та станом здоров’я”.

Замість цього суддя міста Лейк Чарльз, Луізіана, Роберт Уятт (Robert L. Wyatt), присудив 77-річного Вейла на довічне ув’язнення.  Він зазначив: “Ви були визнані винним судом присяжних. Через вас сім’ї втратили близьких, сестру, матір. А ви спокійнісінько жили на волі ще 50 років”.

Вейла поки ще не звинуватили в зв’язку зі зникненням двох інших жінок – подруги та другої дружини. Розслідування триває. Проте Мері Роуз, матір Аннет Вейл, залишилася задоволеною вироком. Вона впевнена, що пропавших безвісти дівчат та жінок може бути набагато більше, проте її зусилля не пропали намарно. Хижака спіймано і посаджено в клітку.

Crime