Загадкова смерть Елізи Лем

o-ELISA-LAM-facebook

21-річна Еліза Лем прибула в місто ангелів, штат Каліфорнія, з Канади 26 січня 2013 року.

Лем подорожувала на самоті, і Лос-Анджелес, нібито, був проміжним пунктом призначення в її маршруті. Як вона писала своїй сестрі, кінцевою метою її подорожі було місто Санта-Крус. Чого її понесло туди,  так на сьогоднішній день і залишається нез’ясованим. Вона описувала свою подорож до Америки як поїздку для отримання нових вражень і позбавлення від депресії. Еліза захоплювалася музикою і фотографією, була прихильницею романів про Гаррі Поттера, а чоловічим ідеалом вважала актора Райана Гослінга.

Як повідомила сестра Елізи, дівчина захоплювалася джазом, списувалася в соціальних мережах з якимось хлопцем з Лос-Анджелесу і любила відвідувати нічні клуби, де виступали її улюблені джазові виконавці. Втім і подорожувала вона не вперше, іноді не пояснюючи мети своїх подорожей рідним.

Китаянка за походженням, Лем з батьками та молодшою сестрою трохи більше 9 років тому іммігрувала з КНР у Ванкувер. З вересня 2012 року Еліза була студенткою 1 курсу Університету Британської Колумбії, який мала б закінчити до 2016 року.

У вихідні та вечорами Еліза підробляла простим продавцем в магазині жіночого одягу, намагаючись заробити додаткові кошти для родини. Оплата навчання в університеті обходилася в кругленьку суму, між тим сім’я Лем не була особливо заможною. Влаштувавшись в Канаді, працьовиті іммігранти взяли в оренду діючий китайський ресторанчик під назвою “Blue Ocean”, де вели свій маленький бізнес, який був основним “годувальником” сім’ї.

Cecil_Hotel,_L.A

Прибувши в Лос-Анджелес, Еліза вирішує зупинитися в досить похмурому місці – в готелі “Сесіл”. Побудований в 1920 році “Сесіл” спочатку претендував на фешенебельність, проте незабаром був витіснений з ринку більш дорогими конкурентами і перетворився на дешевий, низькопробний готель, що насилу дотягував сервісом і обстановкою до трьохзіркового. Єдиним місцем, де обстановка повністю відповідала готельним стандартам, було лобі. Тільки тут в діжках стояли красиві рослини, стійка адміністрації сяяла чистотою і порядком, і це було єдиним місцем з вільним доступом до WI-FI та загального телефону.

Дивно, що після трагедії, яка трапилася з Елізою в цьому готелі, журналісти витягнуть назовні всю 90-річну історію цього місця, оголосивши його притулком зла і потойбічних сил. Насправді ж, погану репутацію готелю створили, по-перше, його близьке розташування до сумнозвісного району Скид Роу в Лос-Анджелесі, а, по-друге, кілька історій самогубств, що відбулися в ньому.

Дійсно, район Скид Роу здавна був місцем скупчення пияків, жебраків, бездомних і повій, які жили прямо на вулиці в картонних коробках і наметах. У сорокових роках в районі Скид Роу відбувалося близько 50% всіх злочинів Лос-Анджелесу. І саме з цієї причини в червні 1947 року начальник поліції Клемансо Б.Хорралл розпочав масову “зачистку” району, заарештувавши 350 бездомних. Однак, незабаром, ця місцевість знову була наповнена маргінальною публікою. Бездомним нікуди було діватися, і після арештів вони незмінно поверталися “додому”.

Відносно ж вчинених в готелі самогубств, вони дійсно були. І причинами того стали зовсім не примари і духи, а звичайні життєві негаразди, що часом штовхають людей на такі вчинки. Самогубств за більш ніж 90-річну історію “Сесілу” було три, і всі вони, на жаль, прозаїчні і розслідувані.

Ще одним аргументом, який використовують прихильники потойбічних сил, звинувачуючи готель в змові з дияволом, є те, що свого часу саме в готелі “Сесіл” зупинялися два відомі всьому світу серійні вбивці: “нічний стакер” Річард Рамірез і австрійський вбивця повій, журналіст і ведучий кримінальної передачі Йохан (Джек) Унтервегеp.

Elisa_Lam_LAPD_flyer_photoОтже, прибувши до готелю 26 січня, Еліза Лем повідомляє портьє, що має намір в ньому прожити до 1 лютого, і заселяється в маленький номер на 4-му поверсі. За свідченнями працівників готелю, вона поводила себе тихо, не демонструючи ніяких дивацтв у поведінці: мало розмовляла, нічого не вимагала, до себе в номер нікого не водила, а більшу частину часу, очевидно, проводила, гуляючи вулицями “міста ангелів”. Однак, щодня турботлива дочка здійснювала телефонні дзвінки додому в Ванкувер, запевняючи рідних, що з нею все гаразд.

Як виявилося пізніше, протягом останніх 4-х років Еліза страждала затяжними депресіями, про що неодноразово писала сама в своєму блозі. У неї були проблеми зі сном, до того ж за два місяці до приїзду в Лос-Анджелес її покинув бойфренд, нібито саме через неврівноважений стан психіки дівчини. Ця втрата посилила депресивні настрої  Лем, вона стала писати про самогубство, уточнюючи, що не вживає  спиртне і наркотики, проте розуміє причини подібного кроку іншими людьми.

В Лос-Анджелес вона прибуває з набором ліків, прописаних їй доктором для зменшення ефектів депресії та стабілізації психічного стану. Цими препаратами були антидепресант венлафаксин, препарат для лікування біполярних розладів ламотриджин і нейролептик кветіапін, який очевидно застосовувався дівчиною, як снодійне. Згодом всі ці препарати поліція знайде в її речах з рецептами, призначеними лікарем, і з напівпорожніми упаковками.

Що робила Еліза з 26 по 29 січня, слідству встановити не вдалося. Лише 29 числа в Tumblr вона залишила єдине повідомлення: “Я прибула в Laland. …Зупинилася в жахливому будинку. Коли я говорю жахливий, то йдеться про те, що він позбавлений смаку. Але, з іншого боку, він був побудований в 1928 році, отже, майже декаданс, і це класно. Впевнена, що тут потрібно знімати Великого Гетсбі”.

І знову нікому не відомо, як Еліза провела 30 січня.

Лише наступного дня, 31 січня, персонал готелю бачить її в фойє: вона розмовляє по телефону. В Ванкувері батьки отримують від неї дзвінок, однак, про що вони говорять, і до цього дня залишається таємницею для широкого загалу.

Починаючи з 1 лютого 2013 року Лем припиняє дзвонити рідним в Канаду. Через декілька днів її сім’я усвідомлює, що сталося щось неординарне і подає заяву в місцеву поліцію Ванкувера про зникнення в Лос-Анджелесі своєї дочки. В юридичних міжнародних зволіканнях проходить тиждень, і лише 6 лютого поліція Лос-Анджелеса офіційно приступить до розслідування зникнення громадянки Канади в своєму місті. Першим, що вони перевірять, стануть всі відеозаписи з камер спостереження в готелі. Переглядаючи години знятої плівки, поліція знайде останній відеозапис, що датується 31 січня, на якому десь в проміжку між 2 і 3 годинами пополудні чітко буде видно Елізу Лем.

Всі, хто передивився цей запис, звернуть увагу на дивну, хаотичну і тривожну поведінку дівчини. Відео просочилося в Інтернет, набуло швидкого поширення на китайському каналі  Youku, де за перші 10 днів його переглянуло 3 мільйони людей, а 40 тисяч написали своїх коментарі.

Тим часом, жителі готелю “Сесіл” все частіше стали нарікати і скаржитися адміністрації на якість водопостачання в будівлі – напір води в кранах значно скоротився. Щодня керівництво готелю стало отримувати десятки дивних повідомлень від мешканців, що вода тече лише ледве-ледве, при включенні крана спочатку вона має дивний темний колір і запах, на смак же вода набула неприємного солодкуватого присмаку. Ставало очевидним, що в системі водопостачання готелю сталася якась поломка.

Зверніть увагу, що готель “Сесіл”, будучи 15-поверховим будинком, мав 4 металевих баки розмірами три метри заввишки і діаметром близько півтора метра, розташованих на даху будівлі. Відкачування води проводилося за допомогою насосів у верхній боковій частині кожної цистерни.

Доступ на дах, згідно правил безпеки, мав лише персонал готелю, самі ж двері на дах блокувалися цифровим замком. 19 лютого рано вранці технік, розблокувавши двері, приступив до огляду водяних баків. Відкинувши нічим незакріплену кришку зверху на баку, в одній із цистерн він з жахом помічає плаваюче догори ногами оголене мертве тіло. Дзвінок в поліцію прозвучить 19 лютого о 10:15 ранку, і вже через півгодини пожежники і правоохоронці візьмуться витягувати тіло з бака. Цей процес займе майже 5 годин.

Загиблою виявиться зникла Еліза Лем, повністю оголене тіло якої якимось незбагненним чином опинилося в баку з водою готелю. Але чому ж Еліза була роздягнена? Цей момент в першу мить зовсім збентежив поліцію, навіваючи думки на сексуальне підґрунтя загибелі дівчини. Було незрозуміло, куди подівся її одяг. Не голою ж вона потрапила на дах готелю? Однак, спустивши воду, на дні поліція змогла виявити практично всі предмети її одягу: светер, майку, шорти, в’єтнамки і наручний годинник.

Місце загибелі канадської туристки викликало найбільше здивування. Як тендітна дівчина могла видряпатися на трьохметровий бак, відкинути важку металеву кришку та ще й в місці, доступ до якого був повністю заблокований? Виникала маса питань про стан тіла, причини смерті та спосіб загибелі. А найголовніше, було зовсім незрозуміло, чи смерть Елізи є нещасним випадком, самогубством або вбивством. Попереду було нелегке розслідування, до якого негайно приступили поліція та місцеві коронери.

Перш за все, спробували з’ясувати, яким саме чином можна потрапити на дах готелю. Як з’ясувалося, крім основного входу, на дах можна було потрапити і за допомогою трьох пожежних драбин, якими по техніці пожежної безпеки з різних сторін обладнаний готель. Доступ до них був прямо з коридорів і вікон деяких номерів на кожному поверсі.

Зрозуміло, керівники готелю клялися і божилися, що завжди тримали цю систему під контролем, ніколи не залишаючи її відкритою. Проте, поліція зрозуміла – потрапити на дах при необхідності могла і сама Лем, і можливий злочинець. Способів для цього було декілька.

Тепер поліції треба було з’ясувати причину смерті Елізи. По черзі прискіпливо були опитані службовці готелю і постояльці – поліція намагалася знайти людей, знайомих або будь-яким чином пов’язаних в минулому з Елізою. Але ніяких доказів або свідчень, які вказували на користь тієї чи іншої версії не було. За свідченнями рідних і друзів, Еліза ніколи не вживала наркотики, та й видимих  причин вбивати її теж не було. Однак те, що людина ніколи не вживала стимулятори, зовсім не означає, що з нею цього не могло статися  вперше.

Початковий огляд коронера встановив, що в бак з водою Лем потрапила ще живою. Про це свідчили класичні ознаки утопленої живої людини, а не потопленого трупа. У випадку з Елізою, у неї були виявлені численні сліди кров’яної піни в дихальних органах, що незаперечно доводило її загибель саме в воді. Коронер, який обстежив тіло Елізи, зміг встановити, що у дівчини не було ознак серцевої недостатності – фізично її серце було абсолютно здоровим; не спостерігалося й травм голови.

Втім, на тілі Лем взагалі були відсутні будь-які підозрілі сліди: не було травм, поранень, слідів від уколів або побоїв, різаних ран. У неї було лише трохи побите ліве коліно. Однак залишалося питання: самостійно Лем залізла в цистерну,  чи її туди “помістили” в несвідомому стані. Цю дилему могла вирішити тільки токсикологічна експертиза.

Акт розтину також відкинув версію про зґвалтування – у померлої дівчини були відсутні сліди насильства. Хоча, така вірогідність й промайнула в паперах: у дівчини було знайдено кров в анальному отворі, який до того ж випав назовні, проте судмедекспертиза зауважила, що подібне могло статися й під час розкладу тіла. Залишалося тільки дочекатися токсикологічної експертизи, яка могла встановити, чи не перебувала дівчина в момент попадання в бак з водою під дією алкоголю, фармацевтичних препаратів або наркотиків.

Лише в кінці червня 2013 року поліція Лос-Анджелеса опублікує результати даної експертизи, підтвердивши, що в організмі Елізи Лем не було виявлено ніяких сторонніх хімічних речовин. Це остаточно змогло переконати поліцію в наявності у Елізи психічних відхилень, що призвели до її загибелі. Говорячи “не виявлено сторонніх хімічних речовин”, у рапорті поліції не йшлося про призначені психіатром ліки. Бо якраз сліди деяких з них і в крові, і в печінці були знайдені. А ось слідів наркотичних і отруйних речовин експертизі знайти не вдалося.

А що з дивним відеозаписом Елізи у ліфті? Він при перегляді шокує, викликаючи стан містичного жаху. Низько нахиляючись до панелі управління ліфтом, дівчина безсистемно натискає відразу на кілька кнопок, однак ліфт її не слухається, залишаючись відкритим і нерухомим. Дівчина забивається в кут, щоб той, хто, нібито, має зайти, не міг одразу помітити її. Через деякий час вона обережно визирає з кабіни ліфта в коридор, потім виходить з нього і знову повертається. Поведінка дівчини, здається, не має логічного пояснення. Склалося враження, що хтось її переслідував або вона побачила щось, що страшенно налякало її. Слідчі також звернули увагу на кругле дзеркало навпроти ліфта. Під певним ракурсом з кабіни ліфта в ньому можна було побачити фігуру чоловіка, який наближався до ліфта і чомусь зупинився на невеликій відстані від нього.

Проте, й тут поліція не знайшла ніякої ниточки до розгадки справи. Тільки через три роки один із співробітників готелю проговорився товаришу, що має прямі докази, які вказують на убивцю. Проте, чи правда це була чи вимисел, так і залишилось невідомим, тому що через декілька місяців і цей свідок відійшов у кращий світ, раптово померши від серцевого нападу.

Згодом сім’я Лем судитиметься з готелем “Сесіл”, не бажаючи вірити, що їхня дочка могла зійти з розуму і піти з життя таким жахливим способом. Однак, доказів недбалості співробітників готелю, що призвели до загибелі Елізи Лем, в процесі слідства знайдено не було. Втім, як і будь-яких інших фактів, які свідчать, що в загибелі дівчини винен хтось інший, а не вона сама.

Crime