Звільнення убивці та садиста заплановано на вересень

ct-ripper-crew-met-20170811

Член садистського угруповання Ripper Crew може бути звільнений з в’язниці, якщо прокурори не зможуть його зупинити

21-річна Лоррейн Анн Боровські була викрадена 15 травня 1982 року біля офісу нерухомості в Елмхурсті, де вона працювала. Це сталося зовсім недалеко від її квартири. Черевики, ключі, гаманець та інші речі дівчини були знайдені біля будинку офісу в суботу вранці – все виглядало так, ніби вона намагалася відбитися від своїх викрадачів.

Незважаючи на інтенсивні пошуки злочинців, залишки її понівеченого і майже розкладеного тіла були знайдені тільки через п’ять місяців на кладовищі Clarendon Hills.  Батьки загиблої, Раймонд і Лорейн Боровські (Raymond and Lorraine Borowski), опізнали дочку по її кульчиках та срібному ланцюжку.

img-1-1

Член садистського угруповання Ripper Crew, який вважається відповідальним за культоподібні ритуали, в результаті яких Іллінойс струсонула серія сексуальних вбивств, близько 20 жінок, на початку 1980-х років, може вийти з в’язниці вже на наступний місяць.

Але, прагнучи перешкодити його звільненню, прокурори переглядають закони: чи відповідає Томас Кокоралейс (Thomas Kokoraleis) юридичному стандарту, згідно з яким його можна утримувати у в’язниці, оскільки він вважається занадто небезпечним, щоб бути звільненим.

57-річний Кокоралейс має бути звільнений 29 вересня цього року, після того, як він “відсидів” половину 70-річного терміну покарання за викрадення, зґвалтування та вбивство Лоррейн Анн Боровські (Lorraine “Lorry” Ann Borowski) з Елмхурста (Elmhurst), 35 років тому. Сталося так, що член жорстокого садистського угруповання має право на дострокове звільнення за належну поведінку згідно із “застарілими законами” щодо вироку штату Іллінойс.

Його старший брат, 35-річний Ендрю Кокоралейс (Andrew Kokoraleis), був останнім злочинцем, засудженим до страти в Іллінойсі. Він помер від смертельної ін’єкції 17 березня 1999 року, за 12 років до того, як законодавці Іллінойсу скасували смертну кару в штаті.

Брати Кокоралейси з Вілла Парку (Villa Park) та ще двоє чоловіків були частиною сатанинського угруповання, яке їздило по вулицях Чикаго, західних і північно-західних околицях у червоному фургоні, шукаючи одиноких жінок для викрадення, побиття, зґвалтування, тортур і вбивств. Вони відрізали груди своїх жертв, коли жінки ще були живі. Це було частиною канібалістичних та сексуальних обрядів.

“Цей хлопець ніколи не повинен виходити з в’язниці”, – заявив Джон Сміт-молодший (John C. Smith Jr.), начальник в’язниці у відставці DuPage County Jail, який кілька десятиліть тому був свідком прибуття Томаса Кокоралейса в його першу тюремну камеру. – “Я був приголомшений, коли дізнався, що він збирається вийти. Я вважаю, що всі вони повинні були отримати смертну кару”.

Ще один член Ripper Crew, 56-річний Едвард Спрайтцер (Edward Spreitzer), на щастя, не має права на звільнення. Суд присяжних округу Дюпаж засудив його до смертної кари в 1986 році, яку тодішній губернатор Джордж Райан (George Ryan) в одному із своїх останніх актів на посаді відмінив у 2003 році, змусивши штат перейти на пожиттєве ув’язнення для всіх засуджених до смерті в Іллінойсі.

Ватажок угруповання Ripper Crew, електричний підрядник Робін Гехт (Robin Gecht), який власне і створив групу, став єдиним членом, котрий не був засуджений за вбивство. Він, на відміну від інших, ніколи не зізнавався в скоєному. Замість цього Гехт був засуджений в окрузі Кук (Cook County) до 120 років ув’язнення за зґвалтування та каліцтво дівчини-підлітка, яка працювала повією. Вона вижила і надала поліції важливу інформацію, яка допомогла закінчити жорстоку діяльність угруповання.

63-річний Гект може вийти з в’язниці приблизно в 2042 році.

Невідомо, який був зиск від вбивств для інших членів угруповання, проте відомо, що їх лідер, Робін Гехт, працював в PDM Contractors, який одночасно належав іншому серійному вбивці та насильнику Джону Уейну Гейсі (John Wayne Gacy). Гехта також звинувачували у зґвалтуванні власної сестри. 23 травня 1981 року угруповання викрало свою першу відому жертву, повію Лінду Саттон. Її тіло було знайдено через десять днів після того, як поліція відповіла на виклик про поганий запах у мотелі за межами Чикаго. Спочатку поліція припустила, що запах спричиняє мертвий олень, а потім знайшла тіло Саттон в полі позаду мотелю. Вона була одягнена в наручники, мала ножові поранення, була знекровлена, а її ліва грудина була ампутована. Через стан тіла поліції вдалося ідентифікувати її лише через цифрові та стоматологічні записи. Незважаючи на спроби знайти її вбивцю, справа не рухалась з місця.

Lorraine Ann Borowski

Через рік, 15 травня 1982 року, бандити викрали ще одну дівчину, Лоррі Боровські. Під час розслідування справи командир-детектив і гіпнотизер Джон Мілнер (John Millner) вирішив загіпнотизувати кілька людей, які перебували в цьому районі під час зникнення Лоррі. Один із них згадав, як бачив червоний фургон на автостоянці, але це не допомогло поліції натрапити на слід злочинців. Без жодних важливих доказів справа Лоррі не мала розв’язки. П’ятьма місяцями пізніше її тіло було знайдено на кладовищі в Вілла Парк.

Протягом чотирьох місяців банда викрала та вбила ще декілька жінок у районі Чикаго. Через декілька днів після вбивства Лоррі, у травні 1982 року, була викрадена Шуй Мак (Shui Mak) з Ломбарду (Lombard). Після суперечки з братом, коли вони вирушили додому з сімейного ресторану в Streamwood, Мак вийшла з машини, і її більше ніколи не бачили живою. Її тіло було знайдено після чотирьох місяців в Hanover Park.

Через два тижні злочинці викрали проститутку Енджел Йорк (Angel York) і понівечили її тіло, поки вона була ще жива, після чого викинули її з фургону. Йорк вижила і дала опис нападників, однак серед показань не було деталей про лідера, і справа не була розкрита. Місяцями пізніше вони викрали, побили, порізали та задушили 18-річну повію Сандру Делавер (Sandra Delaware) перед тим, як скинути її тіло в річку Чикаго. Через місяць члени Ripper Crew вбили 30-річну Роуз Девіс (Rose Davis), виконавчого директора маркетингу, яка була викрадена, зґвалтована, побита сокирою у вересні 1982 року в районі Золотого узбережжя Чикаго.  Її тіло залишили на алеї. Травми на тілі жінки були майже ідентичні тим, що були нанесені Делавер.

Через місяць після вбивства Девіс бандити викрали свою останню відому жертву, повію Беверлі Вашингтон (Beverly Washington), і понівечили її тіло. Вона, ледве жива, була знайдена 6 грудня водієм потяга. Жінка змогла дати слідчим опис чоловіків, які напали на неї та їх фургон. Гехт був зрештою заарештований і майже звільнений через відсутність доказів, але подальше розслідування виявило, що Гехт орендував кімнату в мотелі з трьома друзями, кожен з яких жив в суміжній кімнаті. Власник мотелю розповів поліції, що усі вони були залучені до якогось культу і проводили якісь дивні ритуали. Незабаром після цього поліція арештувала й інших членів банди: Едварда Спрейцера та братів Кокоралейс. Усі вони зізналися в убивствах. Після серії судових розслідувань Гехт, Спрейцер та Томас Кокоралейс були засуджені до в’язниці. Брат Томаса, Ендрю Кокоралейс, був засуджений до смерті і страчений смертельною ін’єкцією.

Поліція ніколи не рахувала точне число загиблих людей, що, за найскромнішими оцінками, складало 20 жінок та одного чоловіка (28-річний Рафаель Торадо був застрелений, коли стояв в телефонній будці в Чикаго в жовтні 1982 року). Тіла деяких з них так ніколи не були знайдені, незважаючи на довготривалі розкопки та пошуки в лісових заповідниках та інших місцях, про які повідомляли відповідачі.

До арешту Томас Кокоралейс працював живописцем. Він вживав кокаїн і марихуану, але не мав жодної судимості. Його адвокат описував свого клієнта як людину з рівнем IQ в 75, яка була разом з братом та іншими членами банди, але ніколи не брала участі у садистських ритуалах.

Чоловік був засуджений за вбивство Боровські до довічного ув’язнення. Його термін пізніше було переглянуто після апеляції на підставі правової помилки під час судового розгляду. У липні 1987 року Томас Кокоралейс визнав себе винним у вбивстві Боровські в обмін на 70-річний вирок. Прокурори погодились зняти звинувачення, пов’язані зі справою Саттон.

Угода уможливила його звільнення в наступному місяці.

Під час судового засідання над Томасом Кокоралейсом присяжні заслухали звукозапис того, як він розказував про свою роль у вбивстві Боровські та Лінди Саттон.

Пізніше Кокоралейс стверджував, що все це він сказав, бо його змусила поліція. Він визнав себе присутнім під час деяких садистських атак, проте він заперечував, що зґвалтував або вбив когось.

Молодший брат Лоррі Анн Боровські, 49-річний Марк Боровські (Mark Borowski), розповів журналістам, що його сім’я нещодавно дізналася про заплановану амністію Томаса Кокоралейса. Вони були вражені і обурені. Боровські, якому було 14 років, коли його сестра загинула, заявив, що він згадує багато деталей з того часу – п’ять місяців пошукових операцій, жахливу знахідку її скелетних останків і, нарешті, пісню “Аве Марія” та католицькі похорони із закритим гробом, тому що її тіло було надто спотворене для прощального обряду.

Їхні батьки, Раймонд і Лорейн Боровські (Raymond and Lorraine Borowski), спостерігали за останнім подихом Ендрю Кокоралейса на страті. Раймонд Боровські помер кілька років тому.

Головний адвокат Іллінойсу Ліза Мадіган (Lisa Madigan) та адвокат округу DuPage Роберт Берлін (Robert Berlin) об’єднались, щоб дізнатись, чи кваліфікується Кокоралейс як сексуально насильницька особа за законом про цивільну відповідальність 1998 року.

Щоб таке рішення було прийнято, особа повинна бути засуджена за сексуально насильницьке правопорушення та страждати психічним розладом. Прокурори повинні довести, що правопорушник, скоріше за все, буде здійснювати акти сексуального насильства, якщо буде звільнений.

Спочатку суддя округу DuPage повинен погодитися, як правило, після відкритого судового слухання, що правопорушник повторно судитиметься на регулярній основі. Якщо це станеться, Кокоралейс буде утримуватись в закритому приміщенні під опікою Департаменту соціальних служб штату Іллінойс (Illinois Department of Human Services) для лікування після сексуальних злочинів.

Якщо його амністія в наступному місяці таки відбудеться, Кокоралейс ще три роки в обов’язковому порядку буде контролюватись на строгих умовах, включаючи електронний моніторинг, консультування та подальші обмеження, включаючи інтернет-заборону.

Він також, ймовірно, буде зобов’язаний зареєструватися як сексуальний злочинець.

Незрозуміло, наскільки добре Кокоралейс жив у в’язниці впродовж десятиліть, але, за даними одного судового протоколу, він спробував вчинити самогубство у середині 1980-х років у в’язниці і перебував під психіатричним лікуванням від депресії.

Зараз він перебуває у в’язниці середньої безпеки в західно-центральному окрузі Фултон (Fulton). Гехт знаходиться в Menard Correctional Center, а Спрейцер – у Stateville Correctional Center поблизу містечка Joliet.

Crime