ЗЕЛЕНІ СВЯТА: День народження Церкви і традиції празника

Цьогоріч усі християни святкуватимуть День святої Трійці разом

Triytsya_v_Pyrohovi_2016

Біля озерця кілька молодиць та жінок рвуть у мішки лепеху. Треба ж підлогу притрусити на свято. Вони вже побували у діброві, наламали галузок кленів, берестків, щоб прикрасити кутки в хаті, обтикати зіллям столи, вікна, ікони. У багатьох дворах заквітчують стежки, що ведуть від воріт до хати, роблять так звану клечану алею. Завжди цього дня наша хата нагадує живий куточок природи. Вона пахне м’ятою, полином, чебрецем і материнкою. І такий спокій на душі, що хочеться обняти весь світ, попросити пробачення у тих, кого, може й ненароком скривдив. До речі, в Карпатах я чув про звичай просити пробачення в клечальну суботу. Так роблять старші над меншими й навпаки. Такий прекрасний звичай міг народитись лише серед добрих людей, – пише в одній зі своїх півтисячі замальовок Олександр Токар, уродженець села на Дніпропетровщині, який щоранку протягом 20 років читав їх в ефірі Національного радіо.

Мені, уродженцю міста, такого не згадати: у дитинстві нас із братом батьки у ці дні відправляли за набагато банальнішим гіллям липи. І лише в останні роки, живучи поруч із мальовничим сквером, я заповзявся прикрашати свою скромну квартирку розмаїтішим зіллям – усім, що на той момент може оживити її усіма барвами й ароматами весни.

Цього року усі християни – як східного обряду (греко-католики та православні), так і західного (римо-католики та більшість протестантів) святкуватимуть День святої Трійці в один день – 27 травня. Справа у тім, що це свято – одне з дванадцяти найбільших церковних празників – не має фіксованої дати. Проте якщо християни східного обряду відзначають її завжди у неділю сьомого тижня після Пасхи, то римо-католики – тижнем пізніше. А що останні цього разу святкували Великдень на тиждень швидше за українців, 1 квітня, то цього року їх Трійця збігається з нашою.

zeleni_06

День народження християнської Церкви

Трійця, або, як кажуть здавна в народі Зелені свята, після Великодня та Різдва вважається одним із найбільших свят. Ще б пак, адже це водночас і День народження християнської Церкви!

Як розповідає книга Діянь апостолів, через 50 днів після воскресіння Христа Божа Мати й апостоли Христа зібралися разом на горі Сіон, чекаючи обіцяного Вчителем хрещення Святим Духом. Із шумом, схожим на вітер, Святий Дух зійшов на них у вигляді язиків полум’я. Після цього апостоли заговорили різними мовами. І настільки натхненно та переконливо (бо їх промови були сповнені божественного вогню), що у той найперший День Зіслання Святого Духа в Єрусалимі прийняли хрещення близько трьох тисяч осіб! Так і народилася християнська Церква. А першим її храмом став отой будинок на горі Сіон – нині Успенський храм Гробу Господнього в Єрусалимі. Так збулася обіцянка Христа: Святий Дух став наставляти учнів, давав їм сили творити чудеса в ім’я Бога і проповідувати християнство по всьому світу.

Власне тому хрещення учнів Христа Святим Духом вважається Днем народження християнської Церкви – зі сходження Святого Духа на апостолів починається історія створення святої вселенської апостольської Церкви, від якої ведуть свій родовід усі християнські громади Землі. Святий Дух освячує Церкву і об’єднує віруючих, даючи їм можливість долучитися до Бога. Дар Святого Духа, який отримали апостоли у день П’ятидесятниці (ще одна офіційна назва свята), решта вірних отримують через таїнства хрещення і миропомазання.

Свято П’ятидесятниці зветься також Трійцею, бо цього дня Господь уперше проявився в усіх своїх іпостасях – як Бог-Отець, Бог-Син і Бог-Дух Святий. П’ятидесятницю почали широко відзначати ще із IV століття, після прийняття церквою догмата про Трійцю – визнання існування єдиного Бога водночас у трьох його проявах (ликах, іпостасях).

Цього дня у храмах виконується одна з найурочистіших та найвеличніших служб року: їх підлоги устеляють свіжоскошеною травою або очеретом, а ікони прикрашають гілками дерев. На всенощній – уперше за 50 днів після Пасхи – лунає молитва, звернена до Святого Духа: “Царю Небесний, Утішителю, Душе істини…”

Напередодні ж П’ятидесятниці, у суботу, християни вшановують пам’ять спочилих родичів – вона ще має назву Троїцької батьківської суботи (задушне). А у понеділок святкують День Святого Духа.

А що богослужінням Церкви притаманна певна кольорова гама, яка допомагає передати смисл церковних подій, то колір Трійці – зелений. Він символізує вічне життя і є кольором третьої іпостасі Трійці – Святого Духа, що дає життя – волею Бога Отця і за участю Бога Сина. Зеленим у цей день є й вбрання священиків.

Тиждень після Трійці називається першою седмицею після П’ятидесятниці. Закінчується ж він неділею Всіх Святих і заговинами на Петрів піст, який цьогоріч триватиме з 4 червня по 12 липня.

zeleni_02

Традиції, варті відродження

У давні часи Зелені свята в Україні тривали щонайменше(!) шість днів: три останні дні Зеленого Тижня (перед Трійцею) та три перші дні Троїцького Тижня (по Трійці). Сучасний ритм життя удвічі скоротив цей період.

Християнська традиція святкування Трійці переплелася з дохристиянськими віруваннями. А Зеленими їх називають, бо вшановують створення Господом світу: сотворив Землю та й засіяв її життям. Цей звичай походить ще від старозавітної Церкви, коли будинки і синагоги прикрашалися зеленню у пам’ять про те, як на Синайській горі все цвіло і зеленіло в день, коли Мойсей отримував скрижалі Закону Божого.

От і християни прикрашають на Трійцю будинки і храми зеленими гілочками та квітами. Бо квітучі гілки нагадують нам, як під дією благодаті Божої людські душі розцвітають плодами чеснот.

У Зелену суботу напередодні Трійці, що називалася клечаною, хату, подвір’я та господарські будівлі прикрашали клечанням – зеленими гілками дерев. Їх встромляли у стріху й на воротах, біля вікон і за ікони. Домівку майорили букетиками із чебрецю, м’яти, любистка, полину, материнки та гілок берези, липи, клена, явора, а долівку встеляли запашними травами: осокою, любистком, м’ятою, пижмою, ласкавцями, або татарським зіллям (лепеха або аїр). Якщо за клечанням доводилося йти у ліс чи діброву, десь далеко, то йшли разом із села цілими гуртами, і такі походи оберталися на веселу забаву: люди, несучи цілі оберемки зелені, співали, вигукували і навіть танцювали.

Клечанням прикрашали й обори, стайні, хліви, комори, клуні, пасіки. На думку наших пращурів, у деревах оселялися душі померлих дідів-прадідів. Тож Дід-Ладо – добрий дух предків-опікунів роду – разом із гіллям-клечанням приходив до господи.

У Зелену суботу здавна існує звичай поминати тих, хто згинув без вісті десь на далеких дорогах, у чужих краях – козаків, а пізніше вояків-героїв, що гинули в боротьбі за честь, волю і славу батьківщини – України. Тож варто вшанувати пам’ять як Небесної сотні, так і тих, хто загинув, боронячи нашу землю на Донбасі.

У неділю на Трійцю в Україні зберігся звичай вшановувати пам’ять померлих. За дохристиянським віруванням, на Зелені свята мерці вдруге після Великодня виходять на світ. Тому на Зелені свята, як і після Великодня, провідують померлих родичів, могили яких  клечають зіллям. У ці Поминальні дні на кладовищах влаштовують панахиди зі священиками та поминальні трапези.

А у понеділок святкують День Святого Духа, або Богодухів день, з яким пов’язано чимало язичницьких традицій. Популярним є обряд “водіння Тополі” (на Чернігівщині – “Верби”, а на Поліссі – “Куща”): дівчата, обравши з-поміж себе найкрасивішу дівчину, виряджають її зелом й обходять усе село з віншуваннями.

Блаженніший Святослав (Шевчук) на Зелені свята02

Від Русалчиного Великодня – до Тополі й “Лялі

Для українців Зелені свята здавна були поетичним святом, тісно пов’язаним із природою. А що воно знаменувало завершення весни і початок літа, основою став  культ рослин, магія закликання майбутнього врожаю.

З четверга відзначалися Русалії, або ж Русальний тиждень – у пам’ять померлих, поминальні дні. За давнім повір’ям, у ці дні на береги річок і озер виходять русалки (які отримали свою назву від цього давнього свята, а не навпаки) і наглядають за людьми: чи шанують люди їхню пам’ять. Тому у четвер Зеленого тижня (перед Трійцею) ніхто не повинен працювати: розгніваєте русалок – вони попсують худобу, птицю й усю господарку. Вранці, щойно зійде сонце, дівчата йшли у поле “на жита” й брали із собою хліб із житнього борошна, окремо для цієї оказії спечений; міситься той хліб на свяченій воді. У полі дівчата ламали хліб на кілька шматків, ділилися ним порівну, а потім кожна йшла на ниву свого батька, і там на межі клала той хліб для мавок – “щоб жито родило”.

А ще дівчата у цей день ходять таємно в ліс, маючи при собі полин та любисток (як захист від мавок, щоб не залоскотали) і  кидають вінки русалкам, щоб ті насилали їм багатих женихів. З тонких гілок з ніжними зеленими листочками дівчата плели вінки, вплітаючи у них лугові квіти і стеблинки полину. Такі вінки служили не тільки прикрасою: в ніч свята ними ворожили, пускаючи по воді. Вважалося: що нижче за течією вінки заберуть собі русалки – то краще. Натомість вінок, що моментально потонув, вважався недоброю прикметою.

У Київській Русі Русалії супроводилися піснями, танцями, грою на бубнах, сопілках і гуслях. Їх відголоски в окремих регіонах України збереглися й досі. Скажімо, у Вишгородському районі Київщини і на Тернопільщині й досі прикрашають квітами, гіллям, стрічками колесо, яке прикріплюють на довгу жердину (інколи волочуть з лісу й дуба), цілу ніч танцюють навколо неї й палять вогні, а наприкінці гулянь – запалюють і саме колесо, що вважалося символом Сонця.

Поклонялися деревам, бо ті давали плоди, з них робили житло і знаряддя праці. Наприклад, на Лівобережжі був обряд водити “Тополю”. Дівчата вибирали з-поміж себе на “тополю” найвищу на зріст дівчину та прикрашали її намистом, стрічками, барвистими хустками, і все це так рясно, що з-під тих оздоб голови майже не було видно (інколи обличчя зав’язували хусткою), руки прив’язували до палиці і так водили селом із гучними піснями. Кожний господар радо зустрічав процесію і, приймаючи від неї добрі побажання (насамперед приплоду худобі і гарного врожаю), щедро обдаровував учасників обряду. А на Поліссі побутував схожий обряд Троїцького “куща”.

Відома й така забава молоді, як завивання берези. Вранці у Зелену неділю дівчата брали харчі, кликали хлопців і з піснями-веснянками та гаївками йшли у ліс чи у гай. Там співали, танцювали, а потім разом їли принесене. Після цього шукали у лісі молоді берізки із тонким і довгим гіллям-пруттям, з якого на самій березі завивали вінки, співаючи: …Віночка звивши, на воду пущу: Хто вінка пійме, той мене візьме. Хлопці можуть допомагати – кожен своїй дівчині – завити вінок. І лише коли він готовий, зрізають його з дерева. Дівчата забирають віночки додому, а пізнім вечором йдуть до води і пускають їх на воду, як на Купала: споглядаючи, чи швидко пливуть, чи не підуть під воду, чи з’єднається з іншим вінком, на який загадала дівчина, чи не пристане до берега тощо.

А обряд Лялі побутував на Волині. Проводили його в неділю або в понеділок. Дівчачий гурт обирав поміж себе наймилішу – “Лялю”, яку прикрашали вінком з квітів, та через плечі навхрест – гірляндами. Тим часом гурт хлопців в умовленому місці плів для “Лялі” трон (зелену лавку). Дівчата супроводжували “Лялю” до трону, а хлопці усаджували її на нього й тоді утворювали два кола: внутрішнє з дівчат, зовнішнє – із хлопців. Відтак водили хороводи та співали жартівливих і весільних пісень.

Троїцькі розваги починалися з понеділка і тривали цілий тиждень. Закінчувалися ж Зелені свята проводом русалок у понеділок, після тижня Зелених свят.

зелені свята02

Найкраща пора для сватів

Працювати на Трійцю не годиться: усе, за що не візьмись на Трійцю, не принесе користі. Також не вітається весілля на Трійцю, тому церква не здійснює таїнство вінчання у цей день.

Натомість тим, хто збирається скріпити свої відносини узами шлюбу, варто призначити на Трійцю сватання або знайомство з батьками. Традиційно дівчата вбирались у найкращі свої строї, гуляли  селом, видивляючись нареченого. Вважалося, що ті, хто засватався на Трійцю, будуть жити довго і щасливо, а молода сім’я буде міцною.

Крім того, на Трійцю традиційно збирали трави для заготівлі чаїв на зиму: бо у це свято вони наділені особливою цілющою силою.

zeleni_05

зіслання святого духа01

zeleni_04

zeleni_03

May 2018