Зоря і Сонце на небосхилі історії. СВЯТІ ОЛЬГА І ВОЛОДИМИР

1 f_svkn-volodimir_nedlko_volodimir_1355339067 19-svyataya-ravnoapostolnaya-velikaya-knyaginya-olga

Одного разу, вийшовши з церкви святих Ольги і Володимира у Львові, зустріла знайомого:

– Хіба це твоя парафія?

– Ні, але люблю цей храм. І шаную тих, на честь кого він посвячений. Тут якась особлива аура.

– Я часом собі думаю: як часто Бог нам посилає схожі ситуації, щоб ми чогось навчилися. Це як уроки для повторювання в школі. Але ми не вчимося. Хіба не подібне життя Ольги і Володимира своєю суттю з тим, як розпинали Христа: він простив розбійника, який щиро покаявся, і забрав його на небо, незважаючи на його великі гріхи. А в Ольги руки далі, ніж по лікті, в крові. Або внук її, Володимир? Скільки там наложниць було у нього в гаремі? 800? І ціла купа законних дружин. Брата вбив…

– Прикладів всепрощення Господнього безліч, навіть серед апостолів. Однак, з Ольгою і Володимиром, на мою думку, інший випадок. Не зважаючи на свої вчинки, які, з точки зору християнської моралі, є жахливими, вони не були грішниками. Бо жили і діяли за законами своєї віри і моралі.

– Знаю, що в язичництві помста була святим ділом. Але хіба смерть одного Ігоря вартувала смерті тисяч і тисяч людей? Згадай, вона вбила, закопала живцем, перших послів, які привезли тіло її чоловіка. Це було виправдано. Бо вони ще й похвалялися своїм вчинком. Хотіли посватати її за древлянського князя Мала, який мав намір вбити Святослава.

Тепер з точки зору древлян. Ігор довів їх до цього вчинку непомірними поборами. Йому потрібні були гроші для нових походів, а їм уже бракувало хліба, щоб вижити. Крім того, вбивши Ігоря, Мал вирішив одружитися з Ольгою, вважаючи це за велику честь для неї.

– Честь сумнівна. Бо Ольга могла втратити не тільки сина, а й державу, яку Мал із задоволенням приєднав би до Древлянського князівства. Очевидно, перед тим, як прийняти таке рішення він радився з представниками найбагатших родів, а, можливо, саме вони його до того схилили. Щоб позбутися тих радників, Ольга запросила їх до себе й спалила в лазні.

– Добре. А третій раз? Хіба потрібно було вчиняти таку криваву тризну на місці загибелі Ігоря? Там було вбито понад 5 тисяч людей.

– А ти гадаєш їй подарували б два перших посольства? Уже під час тризни древляни запитували про них. Їхнє військо готове було виступити на Київ, просто Ольга випередила події, тим самим дотримавши закону про трикратну помсту. Зрештою, вона не чинила цього з власної волі. Її спонукав народ і благословили жреці.

– Але ж вона зробила це і в четвертий раз, спаливши Іскоростень до тла!

– Не забувай, що то були часи, коли всі проблеми вирішувалися з допомогою меча. Щоб древляни не насмілювалися мстити, потрібно було переконати їх, що не мають шансу на успіх. А також продемонструвати, що Русь має сильного правителя, який нічого не пробачить і нічого не забуде. Саме тому бій під Іскоростенем почав Святослав. І хоч спис, кинутий дитячою рукою, впав лише під ноги коня, військо з криками “Князь веде! Князь почав!” кинулося в бій. Це не могло не справити враження на ворогів, тим більше, що трактувалося вже, як помста сина за батька.

Тут, вважаю, більшу увагу слід звернути на мудрість Ольги. Вона добре розуміла, що смерть Ігоря була викликана відчаєм людей, до якого він їх довів. І що держава сильна передусім її людьми, які, щоб захищати її, повинні почуватися в ній комфортно. Оскільки без податі княжа, тобто державна, казна могла спорожніти, Ольга почала думати над тим, як зробити так, щоб, сплативши данину, піддані не позбавлялися засобів до існування, а мали можливість жити і працювати далі, до речі, заробляючи на себе і на нові податки. Саме це було головним змістом першої Ольжиної реформи, коли вона чітко визначила землі, з яких через певні проміжки часу (знову ж таки регламентовані) мала збиратися означена (а не скільки потрібно, як це було при Ігореві) кількість данини. Створила так звані погости – місця збору данини. Запровадила регламентацію феодальних повинностей. І ось такий підхід, коли в центрі стоять потреби людини, і має стати для нас тим уроком, про який ти говорив, у розробленні і впровадженні реформ, якщо ми прагнемо розбудовувати свою державу.

Але княгиня на тому не зупинилася. Вона закріпила за княжою казною виняткові права на багаті хутровим звіром землі, тим самим забезпечивши себе постійним прибутком. Крім того Ольга багато подорожувала, здійснюючи у той спосіб контроль над виконанням її розпоряджень і підтримуючи зв’язок із підлеглими. При цьому, зауваж, способи пересування Ольги були далекі від сучасних, використовуючи які можна виграти не тільки в швидкості, а й сховатися від людей і їх проблем. А Ольга бачила і чула! І робила висновки. І це теж урок. Для власть імущих. Розуміла княгиня й те, що зовнішні атрибути теж додадуть авторитету державі. А тому багато будувала. Зокрема у Києві з’явилася нова князівська резиденція – Ольжин двір з кам’яним теремом.

Наслідком її старань стали міцні фінансова база і апарат князівської влади. Дали свої плоди й зусилля, спрямовані на згуртування окремих земель у сильну державу. Економічне зміцнення Київської Русі сприяло росту її політичної ваги у Європі. Але Ольга твердо знала: щоб закріпити здобутки і розбудовувати державу далі, потрібна якась дуже міцна зцементовуюча сила.

– Чекай-чекай. То маємо справу передусім з політикою? А де ж святість?

– До пізнання Бога люди приходять по-різному: хтось – розумом, а хтось – серцем. Ольга прийшла розумом. Русь сусідила тоді з християнськими країнами, окремі з яких, в основному Візантія, вже мали значно більші здобутки в розвитку техніки, будівництва, мистецтв. Зрозуміло, людям, які подорожували або чули від мандрівників про всі ці речі, хотілося мати їх у себе. Для цього слід було розширювати міжнародні політичні, економічні і культурні зв’язки. А християнська Європа, причому навіть значно слабше розвинуті країни, вважала Київську Русь варварською. Прийшовши розумом до усвідомлення потреби прийняти християнську віру, Ольга серцем пізнавала її основи. І це пізнання докорінно змінило її життя у майбутньому.

– Але ж був інший шлях! Ольга була надзвичайно красивою, і вона дуже сподобалася Візантійському імператорові Костянтину, та ще й так, що він відразу запропонував їй стати його дружиною. Тобто одним махом вона могла вирішити всі проблеми.  І ми давно (сміється) вже могли б бути в Євросоюзі!

– Бачиш, гасло “Україна – понад усе” – воно безсмертне. І для Ольги було сенсом життя. Костянтин, вихваляючись, демонстрував їй дива Магнаврської зали. Чого вартував лише трон, який піднімався аж під склепіння, й позолочені леви перед ним, що спиналися на задні лапи, били себе хвостами і люто ревіли! Або співаючі золоті пташки на позолочених деревах! До того – золото, срібло, коштовне каміння… Хто б встояв перед такою спокусою? А вона й бровою не повела. Бо хотіла бачити свою державу рівною серед рівних, а не бідною родичкою на чужому бенкеті. Не виключено, що, увірувавши в єдиного Бога, хотіла ще й прилучити до нього якнайбільше співвітчизників. У всякому випадку її посольство до германського імператора Оттона І з проханням прислати священиків і єпископа не було випадковим і, можливо, увінчалося б успіхом, якби не прагнення єпископа тлумачити свій приїзд як прояв залежності Русі від імператора, що ще більше озлобило й без того невдоволене язичницьке населення.

До того ж хрещення докорінно змінило життя Ольги, її погляди. Вона будувала церкви, проповідувала християнство в усіх землях руських. І віримо, що Бог благословив усі її діяння. Бо за час правління княгині Ольги не було жодного заколоту, жодного повстання, і Київська Русь не воювала з жодною із сусідніх держав.

Її любили всі. І цю любов передали своїм нащадкам через покоління.

За мудрість, чистоту та боголюбивість Ольга  була прилучена до лику святих і канонізована православною церквою ще в домонгольські часи.

– Виходить, що княгиня Ольга підготувала добрий ґрунт для християнства в Київській Русі. Чому ж тоді для його повного прийняття треба було понад тридцять років, а її внук Володимир виріс закоренілим язичником?

– Дитя цивілізації і віку стрімкого розвитку інформаційних технологій! Як же їй, бідній, було блискавично поширювати ідеї християнства без Інтернету й засобів масової інформації?! Тридцять років у той час – дуже великий період. Середній вік життя у Київській Русі тоді був близько 40 років. Народилося і виросло ціле покоління. І двадцять з них Ольги вже не було. Коли вона померла, Володимир мав лише дев’ять років, тож багато навчитися від бабусі не міг, особливо враховуючи, що батько його Святослав залишився язичником, побоюючись насмішок дружини, та незадоволення бояр.

Тут важливо інше: християнство вже не було для Русі чимось новим. Ми знаємо, що першим християнином був Аскольд, але при Ігорю воно цілком мирно співіснувало з язичництвом. У договорі Ігоря з греками було написано, що той, хто його порушить, буде покараний в такий спосіб: охрещені хай приймуть помсту від Бога Вседержителя та будуть засуджені на погибель у цей вік та вік будучий, а неохрещені щоб не мали помочі ні від Бога, ні від Перуна. Приймати присягу пропонувалося християнам руським по вірі своїй, а нехристиянам – по закону своєму. При Ользі кількість християн значно зросла, особливо серед заможних верств. Але язичництво, і це треба визнати, опиралося на основну кількість населення. Тим більше, що його сповідував князь Святослав, а після нього й Володимир, який, зайнявши престол, ознаменував подію спорудженням капища Перунові, Хорстові, Даждьбогу, Стрибогу, Семарглу і Мокоші.

– В такому випадку, що змусило його змінити світогляд?

– Те, що й Ольгу: любов до держави й бажання зробити її сильною, багатою і рівноправною серед інших народів.

– Ну, державу батько залишив йому, можна сказати, неозору. Не випадково кажуть, що Святослав мечем перекроїв карту світу.

– Це теж стало проблемою, бо ця величезна держава не мала укріплених кордонів. Другий клопіт – поневолені народи бунтували, а з військом, яке, хоч і придушувало повстання, було теж не менше клопоту. Адже воно складалося з присланих боярами (васалами) дружин, які не могли похвалитися ані особливою дисципліною, ані особливою вірністю князеві, бо свої бояри були їм ближчими. Між тим, самі бояри часто влаштовували заколоти. Так що князеві довелося прийняти ряд ефективних реформ.

Найперше Володимир вирішив створити власне військо, яке підпорядковувалося б тільки йому. Основу його становили дружинники, яким  князь почав роздавати землі за службу, передусім прикордонні. Тепер воїни намагалися якнайкраще пильнувати кордонів, бо захищали свою власність. З півдня, звідки часто нападали печеніги, збудував ряд фортець на ріках Стугна, Десна, Сула, Трубіж. Київ укріпив земляними валами, які згодом назвали Змійовими. Приязні стосунки з дружиною дозволили Володимирові створити власний кабінет з найближчих соратників. Натомість князь розпустив кабінет “ясних князів” і роздав землі своїм дванадцятьом синам, чим створив сильну централізовану владу.

– Але й сам він багато ходив походами, поприєднував нові землі, зокрема, західні. Кордони Київської Русі при Володимирові сягали від Карпат до Волги, від Балтики і до Чорного й Азовського морів.

– Так. Але пізніше він взявся за розбудову держави та більше дбав про її устрій і добробут громадян, ніж про приєднання нових земель.

– Чекай, а кораблі він теж будував? Я десь читав, що за Володимира Русь була сильною морською державою.

– Цікаво, що флот він використовував не лише для військових, але й для дипломатичних цілей. І для торгівлі.

– І відновлення шляху із варяг у греки його заслуга.

– Торгівля дуже сприяла економічному розвиткові Русі. А ще Володимир почав карбувати золоті і срібні монети. Все разом перетворило Русь у могутню імперію, а Київ у центр східних слов’ян. Тепер уже європейські країни почали шукати підтримки в нього. Бракувало лише єдиної для цілої держави ідеології і зняття з Русі такого принизливого ярлика як “варвари”. Вирішити проблему можна було б з допомогою християнства.

– Але повернемося до початку розмови. Для Володимира прихід до християнства – теж політична акція?

– Він прийшов до цього рішення розумом, а прийняв його усім серцем.

– Кажуть, розсилав послів до різних країн, щоб вибрати найкращу віру. Навіть до іудеїв і мусульман.

– Так, шукав єдиного Бога, зрозумілого для всіх. Але сталося так, що філософ з Візантії показав йому образ Страшного Суду. Картина так сильно вразила князя, що він за мить переосмислив усе своє життя і злякався, що горітиме в пеклі. До того ж посли, повернувшись з мандрів, сказали, що найбільше їм сподобалося Богослужіння у Візантії, “наче на небі побували”. Якраз із Візантією в той час стосунки були напруженими, бо Володимир небезпідставно звинуватив її у смерті батька. І знову допоміг випадок, який інакше, як Божим промислом, не назвеш. Імператор Василь попросив допомоги в боротьбі проти Варда Фоки, пообіцявши видати за Володимира свою сестру Анну. Отримавши допомогу, почав хитрувати.

Але де йому було боротися з таким загартованим у боях воїном… Володимир і охрестився (при хрещенні отримав ім’я Василь), і з Анною одружився. Але перед хрещенням з ним сталася ще одна пригода: він осліп. Священик сказав, що з прийняттям християнства зір відновиться. Так і сталося. Володимир прийняв Бога всім серцем. А Русь дістала правителя не тільки мудрого, а й доброго. Він особливо піклувався про добробут людей, щедро допомагав бідним, старався марно не проливати крові, навіть розбійників не поспішав карати на смерть. Гарем свій і дружин попередніх після одруження з Анною відпустив. А ще до здобутків держави і її громадян додалися культурні досягнення Європи: кам’яна архітектура, розвиток живопису, книгописання. Церкви й монастирі стали осередками освіти. Ось за все це і полюбили люди свого князя й назвали його Ясним Сонечком, а церква – канонізувала.

Famous Ukrainians