Вже кілька днів поспіль в київському кінотеатрі “Жовтень” проходять офіційні пітчинги Держкіно – процес визначення державного фінансування та підтримки українських фільмів. Саме тут місяць тому проходила прем’єра картини Ахтема Сейтаблаєва “Чужа молитва”, яка сколихнула українське суспільство. Фільм вразив глядачів та критиків не тільки зворушливою історією кримської татарки Саіде Аріфової, яка під час Другої світової війни врятувала життя більш ніж 118 єврейських та кримсько-татарських дітей, а й рівнем виконаної роботи.
Окрім блискучої праці знімальної групи, особливу увагу привернула майстерна гра виконавиці головної ролі фільму – української актриси Лілії Яценко. Тож, ми вирішили зустрілися саме в “Жовтні”, в творчій атмосфері підготовки нових українських проектів, в промінях вечірнього червневого сонця.
Ліля прийшла на зустріч вишуканою та усміхненою, у солом’яному капелюшку. Вона трохи мружилась від настирливих сонячних “зайчиків”, проте від цього здавалася ще привабливішою. Перш за все, акторка почала показувати мені щойно надіслані їй фото зі зйомок для літньої колекції бренду 2KOLYORY(див. в статті) і святковий настрій цих світлин став хорошим бекграундом протягом інтерв’ю.
Всю наступну годину нашої розмови Ліля щиро усміхалась, випромінюючи світло й енергію, яких би тем ми не торкалися: “Чужої молитви”, сучасної культури, фемінності у кінематографі або планів на майбутнє.
–Лілю, привіт! Твоя героїня, Саіде Аріфова, яку ти зіграла у стрічці “Чужа молитва”, надихає людей до милосердя та людяності. Твій приклад надихає молодих акторів випробовувати удачу та працювати над собою. Розкажи, а що надихає тебе?
– Я дуже люблю природу. Це один з таких чинників, який допомагає мені відновити баланс енергії. Природа і вода – це, мабуть, перш за все. Я навіть живу біля води та поля. Також останнім часом дуже надихають приклади великих жінок. В мене зараз такий період, коли я дуже багато дивлюсь кіно і серіалів, у яких режисери та продюсери – саме жінки; багато дивлюсь і читаю про видатних жінок. І я розумію, що мені дуже пощастило народитися жінкою. І це дар Божий, попри всі деталі і незручності (сміється).
Близько двох років мене дуже надихала співачка Тіна Кароль. Вона пройшла крізь дуже великий біль і страшну втрату. Але я розумію, що чим більше ми втрачаємо, тим більше ми духовно зростаємо, звичайно, якщо правильно це все аналізувати і сприймати. Останнім часом дуже надихнуло та вразило інтерв’ю з Іванною Сахно (прим.ред. – голлівудська актриса українського походження). Я протягом довгого часу планувала вивчити на належному рівні англійську мову, і після прочитання цього інтерв’ю одразу пішла та дістала підручник (сміється).
Я дуже щаслива, що її успіх не викликає в мене якихось акторських заздрощів, а саме надихає і викликає вдячність за свій приклад. Бо це привід знову усвідомити та переконатися у тому, що наші все можуть, і для досягнення своєї мети треба не боятися багато працювати і мріяти. Взагалі, мрії та любов, на мою думку, – єдине, що в цьому світі ще залишилося чистим та не знеціненим.
– Коли ми вже заговорили про жінок, скажи, на твою думку, якими є основні риси портрету сучасної української жінки?
– Основна риса сучасної українки – це те, що в ній поєднується непоєднуване. Це рішучий і вольовий характер, який поєднаний з такою собі “кашеміровою” м’якістю та жіночністю. В нас зараз такий час, що жінка повинна і хоче, і може, і має, та буде мати і сім’ю, і кар’єру, і насичене соціальне життя та робити свій в нього внесок. Мене наразі дуже цікавлять соціальні проекти. Нещодавно я взяла участь у фотопроекті, який спрямований на боротьбу з расовою дискримінацією. В проекті було задіяно п’ятнадцять моделей, серед нас були представниці різноманітних національностей та рас. На наших обличчях малювали боді-арт (але не можу поки що розкрити, що саме), та кожне фото супроводжувало своє гасло. В мене, наприклад, було: “Будь собою, бо інші ролі зайняті”. Взагалі, наша стрічка “Чужа молитва” так само дуже гостро торкається проблеми такого роду дискримінацій, і для мене дуже важливо нести ідею рівності між народами та націями.
– Про ролі і, власне, “Чужу молитву”. Розкажи, як змінилося твоє життя після прем’єри?
– Чесно кажучи, якось грандіозно не змінилося, бо як працювала, так і працюю далі, як ходила на проби, так і ходжу (сміється). Декілька тижнів, поки тривали прем’єри, були дуже насиченими: інтерв’ю, прес-покази, тури… Але, це тільки одна моя мета, певна планка, яку я подолала, поставила собі галочку, і йду далі.
– Ти на прем’єрі була вдягнена у вишиванку українського бренду 2KOLORY, і, хочу зауважити, це, наразі, актуальна тенденція – українські зірки все частіше виходять на Червоні доріжки саме у вбранні українських дизайнерів. Як вважаєш, на якому етапі зараз наша мода, чого їй не вистачає, або у чому полягає перевага сучасних українських брендів?
– Я вважаю, що українські бренди розвиваються досить швидко, в мене є багато чудових прикладів їхнього успіху. А щодо моєї вишиванки… Я дуже хотіла собі вишиту сукню на прем’єру (прим.ред. – у день прем’єри співпали дві дати – День пам’яті жертв депортації кримських татар та День української вишиванки), навіть думала, що треба шити її на замовлення, але в мене не вистачало часу, щоб цим зайнятися. І тут поступила пропозиція від моєї команди подивитися сукні від цього бренду дизайнерських вишиванок, і ця моя блакитна сукня одразу припала мені до ока. Мені здається, що в ній дуже чітко поєднані і якісь українські мотиви, і, власне, татарські, східні. Ця сукня цілком відображає мій внутрішній світ – вона має яскравий колір та чарівну вишивку і витриманий фасон. Тож, я дуже вдячна, що завдяки саме українському бренду 2KOLORY я виглядала чудово і почувалася святково на всі сто відсотків.
– А щодо внутрішнього світу, коли ти втомлюєшся, що допомагає тобі повернути внутрішню гармонію?
– До речі, я дуже довго шукала якийсь прийом, який би мені у такій ситуації допоміг. Поки випадково не натрапила на пост Маші Єфросиніної (прим.ред. – українська телеведуча та актриса), в якому вона писала, що для того, щоб зібратися з необхідними думками і налаштуватися на щось, треба виконувати кожного дня одну дуже просту вправу: просто годинку помовчати. Я тримаюсь за це правило ще з університетських часів, бо коли ти мовчиш, не відволікаючись на читання, або музику, ти реально відновлюєш, так би мовити, свій “заряд”. Насправді, спочатку було дуже важко помовчати і не відволікатися від власних думок бодай півгодини, а тепер от мені просто необхідна іноді повна тиша. Коли я готуюсь до ролі, я обов’язково роблю це на самоті і в повній тиші.
– А що порадиш робити, щоб так само гарно виглядати, незважаючи на втому та переїзди, яких багато у твоїй професії, і, особливо, яких багато було під час вашого туру з “Чужою молитвою”?
– Почнемо з того, що це ж все не звалилося на мене раптово (сміється). Я знала, що це буде, готувалася, мріяла про це. Тому треба просто любити свою професію, те, що ти робиш. До того ж, немає нічого постійного, то ж, поки є можливість, треба вбирати в себе всі ці чудові емоції, поки вони в тебе є. Взагалі, останнім часом я намагаюся жити сьогоднішнім днем. Не в сенсі не думати про майбутнє, а в тому розумінні, що я враховую всі свої плани, працюю над ними, але й прагну з кожного дня “витиснути” якнайбільше. Бо час плине швидко, а я намагаюся встигнути багато (сміється).
– Що саме хочеш встигнути зараз, які найближчі плани?
– Кажуть, хочеш насмішити Бога, розкажи про свої плани. Але я все ж розповім (сміється). Я працюю зараз із дітьми, і в “Чужій молитві” в нас завжди було багато дітей на майданчику. Тож в мене народилася ідея відкрити власну дитячу школу з акторської майстерності. Поки не знаю, яким чином і коли це реалізується, але хочу починати з малого. Може, потім це розвинеться і в якісь курси для дорослих. До того, я давно хотіла зайнятися бізнесом, але не можу надовго відірватися від творчої діяльності, а реалізація цієї ідеї була б гарним поєднанням такої своєї власної справи з творчістю. А ще давно мріяла відкрити власний бренд з розробки капелюхів. Це поки що складно, тож поки просто купую в наших (сміється).
– А окрім моди та кіно, що ще тебе захоплює в сучасній українській культурі?
– В нас дуже потужно розвивається музична індустрія. Чудовий приклад тому – виконавиця саундтреку до “Чужої молитви” та співачка, яка привезла до України Євробачення, –Джамала. Але це не єдина виконавиця такого високого рівня – не можу не відмітити творчість Onuka, Monatik… Такий самий підйом потрохи відчуває український кінематограф. В нас багато молодих талановитих артистів, і цим не можна не пишатися. Дуже подобається наш живопис. На жаль, сама я не вмію малювати, але з радістю насолоджуюсь.
– Поділися своїми враженнями про “Чужу молитву” зараз, вже коли можна трохи видихнути та структурувати свої емоції та висновки після показів та прокату, який сколихнув всю країну?
Насправді, не так вже й можна (сміється), адже в нас попереду ще фестивальні покази. Для мене це дуже особлива робота, дуже цінна. Це – моя гордість. В мене було багато проектів і до цієї стрічки, але “Чужа молитва” – це такий мій фундамент, з якого для мене починається все. Я пам’ятаю, як ми їхали на прем’єру, і я відчула, що моя дитяча мрія здійснилася, мрія маленької дівчинки, яка хотіла, щоб колись в неї був фільм, в якому вона зіграє головну роль, який будуть показувати в кінотеатрах. І я все ще безнадійна мрійниця і нею залишуся.
– На початку нашої розмови ти казала, що останнім часом дивишся багато стрічок, які зрежисовано жінками, тож я не можу не попитати, в кого з цих жінок ти хотіла би знятися коли-небудь, чи є в тебе якась така мрія?
– О, так! Я дуже захоплююсь творчістю Різ Уізерспун, я фанатка їхнього спільного з Ніколь Кідман проекту “Big Little Lies”. Вони виступали в ньому не тільки як актриси, а й як продюсери та співавтори сценарію. І мені дуже подобається така тенденція: вони не стоять на місці, випробовують себе у нових амплуа, беручись до роботи над сценарієм, режисурою… Це дуже круто, і в майбутньому я теж була б рада спробувати себе у такій ролі. Також мене дуже вразила робота Анджеліни Джолі над стрічкою “У моря”. Вона здалася мені трохи абстрактною, але це її жіноче бачення світу, і мені це бачення дуже подобається. Це не тільки про фемінність у кіно. Мені, в принципі, здається, що жінки бачать світ красивішим.
– Чи хочеш щось побажати нашим читачам?
– Я, скоріше, хочу подякувати всім тим людям, які траплялися мені на шляху, а мені траплялося дуже багато добрих людей, які мені допомагали і допомагають. Але все ж таки, якщо ти не повіриш у себе, то ніхто в тебе не повірить. Я впевнена, що завжди треба вірити і робити, і не боятися, адже страх відбирає занадто багато твоїх внутрішніх сил. Тож, наостанок хотілося б сказати, що якщо людина вірить – все можливо.
Сукні: бренд 2KOLYORY
Взуття: Kaptsi
Фотограф: Леся Задорожна
