Мічиганські історії. Продовження

 А.І.Ракітін

 “Загадкові злочини минулого”

Продовження. Початок в грудневому номері

f0810-bundygirls-786_634x590У 1972 р. Мічиган потрясли ще декілька кримінальних історій. 1 травня в окрузі Бей – це приблизно 120 км на північ від Детройта – безслідно зник 14-річний Оскар Гарсія. Підліток відправився в гості до друга, до будинку якого належало пройти не більше півкілометра, і немов розчинився в повітрі. На відміну від округів, прилеглих до Детройту і зайнятих майже суцільно регулярною забудовою, округ Бей на початку 1970-х років мав значні за площею малонаселені території. Там було де загубитися, тому служба шерифа діяльно взялася за пошуки зниклого підлітка.

Проте, проходив день за днем і ставало ясно, що Оскар навряд чи зник в силу випадкових або природних причин. Вода для купання була ще досить холодна, тому нещасний випадок на воді серйозно не розглядався. Батьки і родичі геть відкинули припущення про можливу втечу Оскара – той добре вчився, ріс в обстановці любові та турботи і ніколи не виявляв нахилів до бродяжництва. Тому вже до кінця третьої доби розшуків переважаючою стала версія викрадення підлітка.

9 травня труп Оскара Гарсія був знайдений в сухій дренажній канаві поруч з ґрунтовою дорогою в містечку Фріленд, в 12 км від місця зникнення Оскара. Тіло, мабуть, викинули з автомашини, що під’їхала до краю канави. Слідчому вдалося з’ясувати, що тіло вбитого підлітка пролежало на цьому місці не більше доби.

Тим дивнішим був висновок судово-медичної експертизи, яка вказала, що Оскар Гарсія помер за 48-72 години до часу виявлення тіла. Це означало, що щонайменше 5 (а то й більше) діб з моменту викрадення підліток залишався живий. Викрадач піддав жертву витонченим і неодноразовим зґвалтуванням, на тілі та одязі Оскара залишилися сліди сперми, яка походила від чоловіка, що мав групу крові О або А (I або II по нашій шкалі). Неточність визначення могла бути пов’язана із забрудненням зразків або їх руйнуванням.

Судово-медична експертиза встановила, що причиною смерті підлітка стало удушення з використанням мотузки. Оскар, мабуть, надавав шалений опір вбивці – на це виразно вказували сильні пошкодження шкірного покриву на зап’ястях і щиколотках, які безсумнівно якийсь час залишалися зв’язані.

Правоохоронні органи билися з усіх сил, намагаючись відшукати хоч якусь зачіпку, здатну прояснити обставини викрадення Оскара Гарсії і тим самим вивести на його викрадача, але всі зусилля виявилися марними. Злочинець діяв настільки вправно, що не привернув до себе уваги оточуючих, та й сам Оскар до останнього, мабуть, не припускав, з якою ж небезпекою йому довелося зіткнутися.

А через три з половиною місяці злочин повторився з лякаючою ідентичністю. 15 вересня 1972 р. все в тому ж окрузі Бей безслідно зник 18-річний Норберт Пек. В принципі, саме по собі зникнення молодої людини не привернуло уваги (його спочатку взагалі вважали втікачем від військового призову). Але, коли через десять діб труп Норберта виявився знайдений в дренажній канаві біля дороги в містечку Кочвілль, правоохоронці відразу згадали Оскара Гарсію. Тіла були викинуті на відстані близько 8,5 км одне від іншого в дуже схожій місцевості: позбавлена освітлення ґрунтова дорога, по сторонам густий чагарник, до найближчого житла більше 200 м.

Норберт, як і Гарсія, ще жив після викрадення протягом декількох днів. Все вказувало на неодноразові зґвалтування. Причиною смерті стало удушення мотузкою, хлопець загинув приблизно за три доби (або трохи більше) до моменту виявлення тіла. Викрадення Норберта Пека, швидше за все, пояснювалося помилкою злочинця при виборі мети: щуплий, невисокого зросту Норберт здавався молодшим за свої роки, крім того, у нього майже не росли вуса. Викрадач спочатку цілком міг прийняти його за однолітка Олівера Гарсії, коли ж помилка з’ясувалася, мабуть, ситуацію відіграти назад уже було неможливо.

Проте, до того моменту правоохоронні органи вже мали підозрюваного – ним був 21-річний місцевий житель Тодд Варжеча (Todd Warzecha). Тодд був фрукт ще той! Ще в школі він звернув на себе увагу абсолютно дикою і неконтрольованою поведінкою. У віці 18 років під загрозою ножа він зґвалтував хлопчика і його на два роки відправили за грати. Відбувши два роки в американській в’язниці, Варжеча вийшов звідти закоренілим педофілом і пасивним гомосексуалістом.

Найважливіше полягало в тому, що друга група крові Варжечі співпадала з групою крові передбачуваного злочинця. Тодд був місцевим жителем, відмінно знав географію округу Бей, постійно без будь-якої видимої мети кружляв дорогами округу на своєму старому “форді”. І як показала перевірка, Варжеча не мав alibi на час викрадень Гарсії і Пека.

Важко сказати, чим би закінчилося полювання правоохоронців на Тодда, цілком можливо, що в кінці-кінців він допустив би якусь помилку. Однак, сталося те, чого ніхто не чекав.

Під час роз’їздів по дорогах округу, Варжеча в листопаді взяв автостопщика, підлітка 15 років. Важко сказати, яка виявилася б доля юнака – цілком можливо, що він повторив би шлях в канаву, який до нього вже пройшли Гарсія і Пек, але … його машину ззаду вдарила вантажівка. Легкову машину відкинуло з проїжджої частини, а ті, що сиділи в салоні, отримали важкі травми. Варжечу викинуло з салону, він зламав ключицю, два ребра, пальці на руках. А молодий автостопщик виявився затиснутий між сидінням і панеллю приладів. У нього теж були переломи кісток, але найнеприємніше полягало в тому, що за результатами лікування юнакові довелося ампутувати ліву ногу.

Детективи ревно допитували бідолаху-автостопщика, розраховуючи отримати інформацію про погрози з боку Варжечі і невдалу спробу викрадення, однак підліток правоохоронцям нічим допомогти не зумів. Якщо Тодд і мав намір викрасти юнака, то реалізувати задум не встиг: ДТП сплутало всі карти.

Останній, проте, відчув упереджене ставлення поліції і вважав за благо не будити лихо. Сяк-так залікувавши травми, він виїхав з округу, щоб більше там вже не з’являтися. Проте, Тодд Варжеча не зникне остаточно з цієї історії і вже в цьому столітті прізвище злочинця зазвучить в новому контексті.

У вересні 1972 р. розігралася нова кримінальна драма, яка змусила згадати про долю зниклих безвісти Патрісії Спенсер і Памели Хобл. 29 вересня пропала Донна Серра, 16-річна учениця “South lake high school”, розташованої в північно-східному передмісті Детройта. В останній раз Донну бачили о 13:05, коли вона виходила зі школи – дівчина сказала, що має намір відправитися на озеро Сен-Клер позасмагати. Відстань до пляжу не перевищувала 1,5 км.

Дівчина додому не повернулася і батьки забили на сполох. Поліція спочатку підозрювала, що Донна просто втекла з дому, а якщо точніше – втекла від школи. Справа полягала в тому, що, якщо говорити начистоту, Донна була дівчиною малопривабливою – при зрості 153 см вона важила 44 кг. Її ігнорували юнаки, а однокласниці відверто над нею насміхалися. Донна прекрасно усвідомлювала власні недоліки і чимало страждала від ставлення оточуючих, вона не раз висловлювалася в тому дусі, що не хоче йти в школу, де їй доводиться переживати неприємні для самолюбства хвилини. Тому поліцейські порахували, що зникнення Донни Серра – це всього лише форма покарати оточуючих її людей, викликати у них почуття жалю і каяття.

Через три тижні з моменту зникнення – 20 жовтня 1972 року – труп Донни Серра був знайдений в кущах біля адміністративного кордону містечка Рей в окрузі Макомб. Відстань від місця зникнення до місця виявлення тіла становила приблизно 28 км.

Судово-медична експертиза показала, що причиною смерті стала асфіксія. Вбивця для умертвіння жертви використовував зашморг, згодом знятий з шиї. Смерть наступила за 3-4 дні до виявлення тіла, тобто не раніше 16 жовтня. Цей висновок означав, що більше двох тижнів Донна провела в полоні у викрадача. Дівчина за життя піддавалася неодноразовим грубим зґвалтуванням. Фактично, школярка опинилася у становищі сексуальної рабині, яка була вбита, тільки-но викрадач переситився нею.

У 2010 р. з’ясувалося, що більше половини поліцейських рапортів, запитів і довідок зникли. Крім того, також зникли найважливіші докази, хоча актів на їх знищення немає. У кінцевому підсумку розслідування вбивства Донни Серра зайшло в глухий кут. Ніхто з цієї справи не піддавався арешту, звинувачень нікому не пред’являлося. І, можливо, саме тому вбивства продовжилися.

10 листопада 1972 року, тобто через три тижні з часу виявлення тіла Донни Серра, пропала безвісти Лора Вілсон (Laura Wilson), 15-річна жителька Дирборна, західного району Детройта. На прохання матері дівчина відправилася в продуктовий магазин “Bi-Rite”, щоб купити там маргарин і пару пляшок “пепсі-коли”. Лора вийшла з дому о 17:30, вже було сумеречно, погода в той день була неприємною: зривався невеликий дощ, холодало… Відстань від будинку до магазину ледь перевищувала 200 метрів, тому похід туди і назад не повинен був зайняти більше 15-20 хвилин. Однак Лора не повернулася ні о шостій годині вечора, ні о сьомій…

Дівчина була середньою з трьох сестер, мати після розлучення виховувала дочок одна. Сім’я Вілсон була дуже дружною, тому як тільки стало ясно, що Лора підозріло довго відсутня, сестри і мати кинулися на її розшук. Уже о сьомій годині вечора вони пройшли маршрутом від будинку до магазину “Bi-Rite”, зупиняючи і розпитуючи перехожих.

Мати і сестри зниклої дівчини з’ясували, що Лора побувала в магазині і зробила необхідні покупки. Як стверджував продавець, дівчина була одна і вела себе абсолютно спокійно. В загальному, все було як завжди.

В той же вечір мати подала заяву про зникнення і поліція взялася за розшук. По гарячих слідах вдалося встановити, що поряд з магазином, в який вирушила Лора, в той вечір деякий час стояла підозріла автомашина. У неї ніхто не сідав і з неї ніхто не виходив, так що водія свідки так і не побачили. Незадовго до шести годин машина зникла. Свідки розходилися у визначенні марки автомобіля, але були єдині в тому, що колір кузова він мав досить помітний – червоний або бордовий – тому-то на яскравий седан і звернули увагу, незалежно один від одного, більше півдюжини свідків…

19 листопада – тобто на дев’ятий день з моменту зникнення – був знайдений понівечений труп Лори Вілсон.

***

Тіло знайшли троє хлопчаків, що грали у футбол (два брата і їх друг).Вони натрапили в кущах спочатку на коричневе пальто з хутряною облямівкою, поруч побачили синьо-коричневі смугасті джинси, а коли поглибилися в кущі, то виявили спотворений труп дівчини, оголений в нижній частині. Особу загиблої було неможливо ідентифікувати, оскільки вся ліва половина голови виявилася залита кров’ю і деформована. По голові убитої явно били чимось важким – кувалдою або каменем.

Місце, де знайшли тіло, знаходилося трохи більше ніж в 700 м від будинку Лори Вілсон. Поліція мала опис одягу зниклої і, оскільки знайдені пальто і джинси відповідали цьому опису, відразу ж запідозрила, що виявлений труп належить саме Лорі.

Огляд місця виявлення тіла дозволив знайти дещо, чого не побачили хлопчаки-футболісти. Криміналісти знайшли знаряддя вбивства – ним виявилася половинка цегли, відкинута вбивцею вглиб чагарника. Не викликало сумнівів те, що місце виявлення тіла було одночасно і місцем вбивства – голова Лори Вілсон лежала на великому шматку штукатурки, що розкололася від ударів. На цих шматках була присутня кров жертви в двох видах – патьоків і бризок. Була і ще одна дуже цінна знахідка – між пальцями убитої виявилося затиснуте пасмо короткого волосся, що явно не належало Лорі. В останні секунди життя дівчина люто боролася, про що свідчило не тільки вирване з голови вбивці волосся, але і обламані нігті дівчини.

Картина злочину здавалася, на перший погляд, досить тривіальна – злочинці насильно затягли Лору в машину, від’їхали не дуже далеко, не покидаючи району, прямо в салоні зґвалтували, потім виволокли в кущі і там забили шматком цегли. Однак, судово-медична експертиза викликала острах – виявилося, що після викрадення Лора залишалася жива ще тиждень! Це означало, що її утримували як секс-рабиню і вбили лише за 48 годин до виявлення тіла.

Підозри, здавалося, стали підтверджуватися, коли з’ясувалося, що один із друзів молодої людини володів автомашиною бордового кольору. Окружний прокурор санкціонував арешт як дружка Лори Вілсон, так і його приятеля. В їх будинках були проведені обшуки, машина ж піддалася огляду криміналістів. Правоохоронцям нічого відшукати і довести не вдалося, проте обоє молодих людей залишилися під підозрою на довгий термін. Навіть через рік вони розглядалися як потенційні злочинці.

В кінцевому підсумку розслідування залишилося без всяких ідей і застопорилося.

Родина вбитої дівчини протягом багатьох років робила спроби реанімувати розшук викрадача. У 2011 році Мері Вілсон, одна із сестер Лори, домоглася судового дозволу на ознайомлення з матеріалами слідства 1972-1973 рр. Ті дані, що зберігалися в архіві служби шерифа, були скопійовані і передані їй – їх виявилося всього 183 сторінки. З матеріалів справи зникли найважливіші документи, в тому числі судово-медична експертиза, а також всі докази. Коли обурена Мері Вілсон зажадала пояснень, з’ясувалося, що в 1977 році було знищено одяг Лори, в 1978 р. – пляшка “пепсі-коли” зі слідами її крові, знаряддя вбивства і шматок штукатурки, на якому лежала голова дівчини, знищені в 1984 році.

Приблизно в той же час без документального оформлення виявилися знищені найважливіші біоматеріали – зіскрібки з-під нігтів жертви, мазки, взяті під час проведення судово-медичного дослідження трупа. Зник і жмут волосся, виявлений в руці жертви, який належав, очевидно, вбивці. Якби ці докази були збережені, то сучасні методи виділення ДНК могли б внести ясність в питання про те, чи діяв вбивця поодинці, а крім того, з високою часткою ймовірності допомогли б ідентифікувати його.

Смерть Лори Вілсон була однією з більш ніж 600 жертв в Детройті в 1972 році.

Далі буде.

http://murders.ru/mi4_hist_7.html

Crime