Таємниці жіночого оргазму

look.com.ua-15063

Моя пральна машинка має кнопку блокування. Для її активації необхідно утримувати кнопку запуску деякий час з певною інтенсивністю. Якщо натискати надто слабо, нічого не відбувається, натиснеш сильніше, ніж треба, – і машина сердито подає звуковий сигнал. Але як тільки ви засвоїте техніку, все стає дуже легко. Включаються вогники, механізм починає рухатися і зрештою досягає кульмінації з тремтінням та крещендо. Купа заплутаного, вологого, але свіжого одягу випадає з іншого боку. Для непосвячених – це дивовижний процес.

Дж. Д. Селінджер написав одного разу: “Жіноче тіло – це наче скрипка. Щоб вміти грати на ній, треба бути чудовим музикантом”. Правильний натиск та пестощі відправляють жінку в такий екстаз, що на декілька секунд решта світу перестає для неї існувати. Але зробіть щось трохи не так, і в результаті – біль, розчарування або просто нічого. У чоловіків усе зовсім інакше. Щойно в них з’являється ерекція, декілька хвилин енергійної стимуляції зазвичай призводять до еякуляції.

Чому оргазм приносить таку насолоду? Звідки у жінок здатність до множинного оргазму? І чи насправді існує містична точка G? Медицина довго не мала відповідей на ці питання. “Ми можемо полетіти на Місяць, але ми все ще так мало знаємо про наше власне тіло”, – говорить Емануіл Джаніні з Римського університету Тор Вергата, який разом зі своїми колегами присвятив свою кар’єру дослідженню людської сексуальності. Ці реальні “Майстри сексу” (“Masters of Sex” – американський телесеріал, присвячений піонерам у галузі дослідження сексуальності людини – Вільяму Мастерсу та Вірджинії Джонсон. – Ред.) провели безліч експериментів протягом останніх років і дійшли деяких важливих висновків.

Мозок у вогні

Найскладніше завдання для вчених – переконати жінок відкинути сором’язливість та взяти участь в експериментах. Один з лідерів цього дослідження, доктор Баррі Комісарук з Рутгерського університету в штаті Нью-Джерсі, спробував перевірити гіпотезу, згідно з якою різниця між жіночим та чоловічим оргазмом пояснюється різними реакціями у мозку.

Дослідження показали, що незважаючи на доволі різні шляхи до оргазму, і чоловіки, і жінки демонстрували схожу нейронну активність головного мозку. “Під час оргазму реакції мозку чоловіків та жінок радше показують більше подібностей, ніж відмінностей, – розповідає доктор Комісарук. – Ми бачимо тотальну активацію головного мозку. Кажучи простою мовою, це ніби всі системи вмикаються водночас”.

Це пояснює, чому оргазми такі всепоглинаючі – якщо палає весь ліс, дуже важко визначити, де почалося багаття. “Якщо під час оргазму всі частини мозку активуються одночасно, майже неможливо відрізнити діяльність його окремих ділянок”, – говорить професор Комісарук. Саме тому ми не можемо думати ні про що інше.

Це багаття все ж таки має найгарячіші точки. Однією з них є так зване прилегле ядро – відділ мозку, відповідальний за задоволення, який запускає дію специфічного гормону дофаміну. Під час експериментів щурі віддавали перевагу електричній стимуляції цієї області мозку перед їжею настільки, що могли голодувати до смерті. Окрім сексу ця область також активується під дією кокаїну, амфетаміну, кофеїну, нікотину та шоколаду. Не дивно, що оргазми змушують нас хотіти ще.

Проте після оргазму виникають деякі важливі відмінності, які пояснюють, чому чоловіки й жінки після кульмінації реагують по-різному. Доктор Комісарук разом з колегою Качіною Аллен виявили попередні свідчення того, що певні ділянки головного мозку чоловіків перестають відповідати на подальшу сенсорну стимуляцію статевих органів відразу після оргазму. У той час як мозок жінок залишається активованим. Це відкриття може бути відповіддю на питання, чому жінки здатні відчувати множинні оргазми, а чоловіки – ні.

Анатомія задоволення

Найскладнішим питанням для науки залишається анатомія оргазму. Пеніс має тільки один шлях для передання сенсорного відчуття в мозок, тоді як жіночі статеві органи – три або чотири. Центром жіночої сексуальності є клітор – невеликий округлий горбок, розташований у незручному місці на відстані сантиметру біля входу у піхву. Хто саме відкрив значущість клітора у досягненні оргазму залишається невідомим. Перші зображення цього органу з’явились на палеолітичних венерах – жіночих статуетках з великими грудьми, округлим животом, збільшеними статевими органами, які символізували культ родючості.

У XVI столітті клітор був уперше описаний як окремий орган жіночого організму, який викликає задоволення. Італійський хірург і анатом доби Відродження Реальдо Коломбо у своїй книжці De re anatomica, опублікованій 1559 року, описав клітор як “центр задоволення жінки”. Тим не менш, у наступні століття жіноче задоволення відійшло на задній план, і клітор забули – принаймні, анатоми та лікарі. Він знову з’явився в медичних працях у XX столітті, але йому не приділяли належної уваги. Хоча Зигмунд Фрейд визнавав, що клітор допомагає відчути оргазм, він вважав, що кліторальний оргазм не є зрілим і має з віком витіснятися вагінальним. Нездатність відчувати вагінальний оргазм вчений пов’язував з психосексуальною незрілістю.

Пізніші дослідження довели, що метр психоаналізу помилявся. Близько 30-40% жінок стверджують, що ніколи не досягали оргазму за допомогою лише вагінальної стимуляції.

Доктор Баррі Комісарук зробив перші кроки до відповіді на ці питання випадково, під час дослідження шлюбної поведінки щурів. Під час одного експерименту він вставив стрижень у піхву самиці щура, і це викликало дивну реакцію тварини. “Щойно я торкнувся шийки матки, самиця стала абсолютно нерухомою”, – розповідає вчений. Крім того, під час такої стимуляції щури були нечутливими до болю. Подальші експерименти підтвердили гіпотезу вченого – вагінальна стимуляція блокувала відчуття болю. Але чому?

Щоб дізнатися про причини такої реакції, доктор Комісарук провів дослідження разом з професором Беверлі Віппл, які вивчали жінок з різним ступенем пошкодження спинного мозку. Дослідження виявили, що навіть коли нервові шляхи у спинному мозку від статевих органів до головного мозку були пошкоджені через травму, жінки могли відчувати дотики до піхви та шийки матки. Деякі з них були здатні відчувати оргазм, навіть коли їхній статевий нерв, який передає відчуття від клітора до мозку, був повністю блокованим. “Жінки з пошкодженням спинного мозку, які не могли відчувати свій клітор, тим не менше відчували оргазм за допомогою вагінальної стимуляції”, – розповідає доктор Комісарук. “Напевно, це найкращий доказ того, що вагінальний оргазм існує”. Відчуття з піхви передаються у мозок за допомогою так званих блукаючих нервів, розташованих за межами спинного мозку. “Жінки описують кліторальний оргазм як більш місцевий і зовнішній, тоді як вагінальний оргазм охоплює все тіло. Цілком імовірно, це спричинено тим, що нерви, які передають відчуття від клітора, відрізняються від вагінальних”, – додає доктор Комісарук. А що стосується того, що вагінальний оргазм загадковим чином блокує біль, може пояснюватися тим, що нерви спинного мозку виробляють гормон, який бере участь у сприйнятті болю. Після того, як сигнали досягають мозку, вони можуть також викликати вивільнення гормонів, таких як ендорфіни, які зменшують біль.

Отже, якщо різні нерви передають відчуття з різних ділянок жіночих статевих органів – і всі вони можуть викликати оргазм – можливо, деякі ділянки піхви є більш чутливими, ніж інші? Як парам упіймати невловимий вагінальний оргазм?

Точка G

Славетна точка G протягом довгого часу залишалася об’єктом гарячих дебатів. Вперше термін запровадив німецький акушер та гінеколог Ернст Ґрефенберг (перша літера його імені дала назву цієї точки. – Ред.) на початку 80-х. У 1950-ті роки він описав ерогенну зону на передній стінці піхви, яка розташована на рівні уретри. Подальші дослідження показали, що у цьому місці знаходиться комплекс кровоносних судин, нервових закінчень, а також залишок залози, яка є еквівалентом чоловічої простати. Дослідження показують, що невелика кількість жінок – особливо ті, які мають сильні м’язи тазового дна – за допомогою стимуляції цієї області можуть відчувати потужні оргазми, які супроводжуються викидом невеликої кількості рідини з сечового міхура, яка не є сечею. Раптом усі почали говорити про цю чарівну кнопку на передній стінці піхви. Пари витрачали зусилля – часто цілком марні – у пошуках цієї ділянки.

У 2008 році доктор Джанніні опублікував дослідження за участю дев’ятьох жінок, які мали вагінальний оргазм, і 11-х, які стверджували, що ніколи не досягали кульмінації під час проникаючого сексу. Ультразвукове дослідження показало більш товсту зону тканини в просторі між вагіною та уретрою в першій групі респондентів.

Спочатку доктор Джанніні дійшов висновку, що ця зона і є легендарною точкою G. Але подальші дослідження змусили переосмислити цей висновок. “Слово “точка” передбачає щось на кшталт кнопки, яку достатньо натиснути, аби отримати задоволення, – говорить він. – Вона або є, або її немає. Але ніхто не зміг описати конкретне місце розташування цієї ділянки”.

Отже, якщо це не кнопка, то що тоді? Для багатьох учених відповідь очевидна – це клітор. Недавні МРТ дослідження клітора показали, що уява про нього як про крихітний орган під поверхнею шкіри далека від істини. Аналізи показують велику, опуклу структуру майже 9 см у довжину, вилоподібної форми. Вона розташована від краю вагіни до середини таза вздовж уретри.

Верхня частина цього органу – найбільш чуттєва – розташована на поверхні. А її дуги охоплюють обидві сторони піхви і продовжуються у статевих губах.

Цей орган жіночого організму має таке саме походження, що й чоловічий пеніс. Обидва органи формуються з однієї ембріональної тканини на ранніх стадіях розвитку плоду. Але є важливі відмінності: чоловічий статевий орган не залежить від дії гормонів, наприклад, тестостерону, після того як період дозрівання закінчується. Піхва, навпаки, реагує на гормони, зокрема естроген, що пояснює, чому сексуальне бажання жінки коливається протягом усього життя.

Cкладна будова статевих органів пояснює, чому так важко довести – або спростувати – існування точки G. Отже, стимуляція передньої стінки піхви неможлива без зіткнення з внутрішніми частинами клітора та уретри.

Розмір має значення?

Враховуючи ці дослідження, вчені почали замислюватися, чи можуть розмір і розташування клітора у здорових жінок впливати на легкість, з якою вони досягають оргазму під час проникаючого сексу. МРТ-сканування показало, що чим менший розмір зовнішньої частини клітора і чим далі він розташований від входу у вагіну, тим важче жінкам досягти оргазму за допомогою лише вагінальної стимуляції.

Таким чином, ці дослідження доводять, що жінки можуть досягти оргазму багатьма шляхами – або за допомогою вагінальної стимуляції, або стимуляції клітора, або і того й іншого. Подальші дослідження доктора Комісарука показали, що відчуття з різних ділянок жіночих статевих органів – а також сосків – надходять у одну область головного мозку, хоча і в трохи різні ділянки.

Жінкам, яким важко досягти кульмінації під час проникаючого сексу, або будь-якого сексу, вчені рекомендують одне – експериментувати.

“Мої пацієнтки кажуть: “Я не можу мати вагінальний оргазм, тому зі мною щось не так, – говорить доктор Рейчел Полз з Цинциннаті у штаті Огайо. – Але це не так. Кожна жінка має індивідуальні особливості. Хтось отримує достатньо стимуляції клітора під час проникаючого сексу, для інших – це трохи складніше і потребує додаткової стимуляції. Але жінки повинні знати, що якщо вони не відчувають оргазм від вагінального проникнення, то це цілком нормально”.

Послання професора Джанніні жінкам говорить: “Насолоджуйтесь не лише сексом, але й пізнанням власного тіла, зрозумійте, хто ви є сьогодні, бо завтра ви, можливо, будете іншою. Не ігноруйте нескінченну різноманітність, яку нам пропонує природа. Жіночий організм – це не машина, яка завжди працює однаково”.

Лінда Ґеддес BBC Future

July 2017