Убивство сім’ї Робісонів

Влітку 16 червня 1968 року Робісони (Robisons), які на той час були одними із найзаможніших сімей Детройта (штат Мічиган), вирішили провести відпустку в чудовому містечку під назвою Гут Херт. Містечко це розташоване на озері Мічиган, вельми мальовниче і славиться прекрасними піщаними пляжами, відмінною випічкою і риболовлею. Любителі порибалити з’їжджаються сюди з усієї Америки, щоб отримати задоволення від ловлі сьомги, окуня і форелі.

Сім’я Робісонів зупинилася в прибережній зоні Саммерсет в одному із сімейних котеджів, яких там сила-силенна і до цього дня.

Красива природа і тиша повинні були створити усі умови для чудового відпочинку. Варто зазначити, що котеджі тут розташовані на деякій відстані один від одного, ще й приховані у буйній зелені, тому забезпечують відпочиваючим усамітнення.

Сім’я Робісонів складалася з глави сімейства, 42-річного Річарда Робісона, його дружини Ширлі (40 років), а також дітей: трьох синів – Річчі (19 років), Гері (17 років), Ренді (12 років) – і дочки Сьюзен (7 років). Містер Робісон був успішним бізнесменом, володів рекламним агентством RC Робісон & Associates, був видавцем журналу мистецтв, розташованому в одноповерховій будівлі в Саутфілді (Southfield). Цей освічений і вельми привабливий чоловік виношував ідею серйозно розширити місцевий аеропорт, створивши в ньому “автоматичну систему обліку складських операцій” і культурні центри, володів особистим невеликим літаком моделі Lear.

Сім’я Робісонів, за свідченнями очевидців, була зразком американської сім’ї. Вони були побожними, відвідували театри і виставки, вели здоровий спосіб життя. Діти були добре виховані. Старший син Річі був студентом Університету Східного Мічигану, Гері навчався в коледжі Southfield-Lathrup, грав у аматорській рок-групі, Ренді збирав марки і любив ганяти на велосипеді. Дочка Сьюзен підкорювала всіх “ляльковою” зовнішністю, блакитними очима і мріяла про поні.

             75482dbb-ccd7-4916-b1c3-9b5fcfa99e21-Robison20Family

Датою вбивства поліція вважає вечір вівторка 25 червня 1968 року. Також відомо, що тіла були виявлені 22 липня. Керуючий Монні Блісс при обході території почув вельми виразний нудотний трупний запах, що виходив від котеджу, де мешкало сімейство Робісонів. Він вирішує, що десь лежить мертвий єнот. Бере із собою свого помічника. Але, підійшовши до котеджу, крізь вікно бачить мертве тіло і негайно приймає рішення викликати поліцію. Через кілька хвилин шериф округу Еммет департаменту в Петоскі почує: “Всередині одного з наших котеджів я бачу мертве тіло”.

По прибутті на місце (о 10.35 вечора) поліція виявляє 6 напіврозкладених трупів. Це була похмура картина. Усюди застигла кров, хмари мух покривали товстим шаром підлогу. На ліжку лежала частково зібрана валіза, а загиблі були повністю одягнені, як для від’їзду.

Пізніше криміналісти встановлять, що вбивства сталися приблизно місяць тому. Тіла перебували в настільки поганому стані, що лікарні в Петоскі відмовилися їх прийняти. І розтини проводилися всередині курника на місцевому Експоцентрі. Всі члени сім’ї Робісон були застрелені, причому перші постріли були зроблені крізь шибку. Поліція виявила три отвори від пострілів у вікні. У Ширлі Робісон до щиколоток було спущено нижню білизну, 7 колотих ран крізь її гігієнічну серветку в області геніталій свідчили про якесь сексуальне підґрунтя. При первинному огляді медексперт не зміг встановити, чи була вона згвалтована.

Втім, в подальшому – теж. У 1968 році такої експертизи, як аналіз ДНК, не існувало. Та й трупи знаходилися в такому жахливому стані, що визначити це вже не було ніякої можливості. Біля трупа Ширлі були знайдені сліди від ножа, який встромляли в підлогу. Цікаво й те, що її нижню білизну було розірвано, а не розрізано цим ножем.

При розслідуванні було встановлено наступне:

  1. Вбивця стріляв з гвинтівки через вікно, потрапивши Робісону-старшому двічі в груди і в спину Гарі, коли той, ймовірно, грав в карти.
  2. Потім вбивця увійшов у котедж і почав стріляти в Ширлі, Ренді і Сьюзен.
  3. Старші хлопчики побігли в спальню за захованою там гвинтівкою, але вбивця наздогнав їх першим.
  4. Потім вбивця добив Сьюзен молотком-обценьками і розстріляв кожного члена сім’ї із зброї 0,25-го калібру в голову.

Тіло Ширлі Робісон було знайдено накритим ковдрою біля дверей. Тіло Річарда Робісон, разом зі Сьюзен і Ренді відтягли в коридор. Річард-молодший і Гері були знайдені там же, де впали, в спальні.

Отже, в наявності було досить дивне розташування тіл. Очевидно, з тілами злочинець робив деякі маніпуляції. Річард Робісон-старший був переміщений з крісла на підлогу.

Один із синів – Рендал – був поміщений зверху на труп батька, Сьюзі покладена поруч. Ширлі Робісон мабуть була перевернута на живіт згодом.

Огляд місця злочину поліцейським і криміналістам довелося проводити в протигазах. На місці було виявлено п’ятнадцять гільз: 11 гільз від напівавтоматичної гвинтівки Armalite AR-7 0,22 калібру і 4 гільзи від пістолета Beretta 0,25-го калібру. З кімнати виявились зниклими дорогий перстень і деякі кошти, проте більшість цінних речей залишилися на місці. На дерев’яній підлозі був виявлений один відбиток взуття. Для збереження доказів, а також для проведення подальшої експертизи, він був вирізаний з підлоги поліцією.

 richard-robison-shirley-robison-joseph-scolaro-scolero-passport-to-murder-id

Один зі свідків стверджував, що ввечері бачив світло ліхтаря неподалік від котеджу Робісонів. Вирішивши, що це містер Робісон, гукнув його. Але відповіді не отримав і ліхтар в ту ж мить погас. Мабуть це був убивця. Він підійшов до котеджу і зробив свої перші постріли через віконне скло.

Подібний шум не міг не бути почутим сусідами в настільки тихому місці, яким є прибережна зона Саммерсет. Але сусідів найближчого котеджу на той момент не було вдома. Інші сусіди, котедж яких розташовувався приблизно за чверть милі від місця вбивства, постріли чули. Вони так описували почуте: “Ми чули якісь постріли, крики двох чоловіків і однієї жінки, які чулися з боку котеджу Робісон, але вирішили не ходити туди, бо не думали, що там могло бути щось негаразд. Ми чули серію пострілів … один, потім – коротка пауза … і згодом – три або чотири інших. Було ще не дуже темно, тому ми вирішили, що хтось веселиться, може стріляє чайок на березі”.

Після вбивств злочинець включив обігрівач, що знаходиться в котеджі, затягнув усі наявні штори, а віконний отвір, що оголився після пострілів, прикрив картоном. На картон із зовнішнього боку він прикріпив записку: “Повернемося. Робісон” (WILL BE BACK).

Не менше 27 днів трупи лежали в опалювальному приміщенні, товстий шар пилу покрив сімейні автомобілі, припарковані біля котеджу.

У березні 1969 року котедж, що став місцем масового убивства, був знесений. За спогадами очевидців запах в ньому настільки просяк стіни й підлоги, що ніщо не допомагало його знищити. Господар Blisswood Моні Блісс розпорядився на цьому місці зібрати близько метра верхнього шару грунту і замінити його на новий. Зверху були висаджені сосни.

Спочатку поліція розглядала версії про банди рокерів, наркоманів чи сектантів. Але процес розслідування відкинув ці версії. Слідство прийшло до однозначного висновку: вбивця / вбивці (або той, хто їх найняв) були добре знайомі з родиною Робісон, а також з їх розпорядком і способом життя в котеджі на узбережжі Саммерсет.

За законом жанру наступним кроком поліції був розгляд версії, а чи не пов’язане вбивство з професійною діяльністю самого Річарда Робісона?

І тут вся видимість ідеального глави сімейства почала розсипатися на очах.

Виявилося, що цей поважний громадянин все ж таки не позбавляв себе деяких задоволень. Секретарки змінювали одна одну із завидною регулярністю. Причому методом відбору служив вельми цікавий принцип. Дівчина повинна була, піднявши спідницю, оголити ніжки, і якщо містер Робісон залишався задоволений, вона отримувала місце роботи. Жодна з опитаних жінок не підтвердила, що мала секс із босом, але в приватних бесідах деякі розповідали про дуже дивну поведінку свого колишнього боса.

При вивченні поліцією його професійної діяльності стало очевидно, що Річард Робісон був не чистий на руку. За приблизними підрахунками за останні три роки він обдурив клієнтів на 50 тисяч доларів, виставляючи їм рахунки за рекламу в своєму журналі, яка не публікувалася. З чуток, одним із ошуканих клієнтів була фірма, що належала мафії. Один з інформаторів повідомив поліції, що Робісон був винен мафії 12 тисяч доларів і не поспішав розплачуватися. Могла смерть сім’ї Робісон бути покаранням мафії чи наслідком ревнощів обманутого чоловіка – вирішуйте самі.

joseph-raymond-scolaroПісля цього поліцію неабияк зацікавив партнер Річарда Робісона по бізнесу – Джо Сколеро (Joe Scolero).

Ця особа була вельми підозрілою і не викликала людських симпатій. Він і донині залишається основним підозрюваним для багатьох, хто намагався розслідувати цю справу. У випадку зі Сколеро збігаються такі складові злочину як мотив, можливість і відсутність алібі.

У фірмі Робісон він з’явився в 1965 році. Навчався в Гарварді (правда був відрахований через рік навчання), відслужив 3 роки в Army Security Agency (Агенція національної безпеки).

Сколеро був розумним, начитаним і харизматичним. Його кремезна статура дещо контрастувала із зовнішністю “ботаніка”. Добре стріляв і мав вдома велику колекцію стрілецької зброї.

Дружина Сколеро була допитана поліцією 30 жовтня. При цьому вона висловлювала заклопотаність і повну готовність розвіяти сумніви поліції щодо її чоловіка. Лора Лі сказала, що пам’ятає той день, 25 червня, через проливний дощ, який йшов майже весь день. Її чоловік пішов вранці на роботу, і цілий день вони не бачилися і не розмовляли. Це було дивно, тому як її чоловік зазвичай телефонував, якщо затримувався. З її слів, він повернувся додому пізно вночі, приблизно між 11.00 і 11.30. Вона не спала, тому що вирішила його дочекатися, і на той момент дивилася вечірні новини. Його одяг і взуття були мокрими.

Таким чином, алібі Сколеро розпадалося на очах. Незважаючи на неодноразові спроби ввести в оману слідчих, було встановлено, що підозрюваний дав абсолютно неправдиві пояснення своїх дій, і його місцезнаходження з ранку до пізнього вечора в день вбивства невідоме. Подібна брехливість викликала масу підозр. І слідчі взялися із ще більшим завзяттям за відпрацювання такого перспективного підозрюваного.

Необхідно було з’ясувати його мотив. Але і тут все виявилося напрочуд просто.

Користолюбство – поштовх до багатьох злочинів! Обставини, які могли спонукати Сколеро до вбивства, не довелося далеко шукати. Стало відомо, що під час відсутності Річарда Робісона Сколеро збільшив собі зарплату з 850 до 4000 доларів в місяць. Аудиторська фірма, яка вела бухгалтерську звітність компанії Робісон, підтвердила це слідчим.

Крім цього було встановлено, що Сколеро підробляв підписи Робісона на чеках, як при його житті так і після смерті.

Характерно, що Сколеро сам прийшов в поліцію. Він з’явився в канцелярію шерифа і став розпитувати присутніх про те, що вони знали про вбивство. Потім він сам повідомив Уейну Річарду Сміту, прокурору округу, про наявність у нього Берети 0, 25 калібру і запропонував провести її експертизу для зняття підозри з нього. Як згадував прокурор, Сколеро був трохи збудженим, швидко говорив і сипав якоюсь непотрібною інформацією, що викликало у Сміта майже відразу підозру на його адресу.

Сколеро тричі проходив тестування на детекторі брехні. Його питали про участь у вбивстві сім’ї Робісон. Перший раз результат був не показовий. Другий (тривав більше 6-ти годин!) і третій він провалив. Спеціаліст, який проводив тестування, зазначив, що підозрюваний не був чесний у відповідях. У третьому тестуванні особливий акцент був зроблений на гвинтівці Armalite AR-7, яка використовувалася у вбивстві, а також йшлося про місцезнаходження її на момент тестування. Сколеро сказав, що гвинтівку він віддав людині, у якої її спочатку придбав. Цікавий момент, що після “провалених” тестів, підозрюваному повідомили про це. На що він не продемонстрував жодної реакції: ні підтвердив, ні спростував факт своєї участі у вбивстві.

Зброя досить міцно пов’язувала Сколеро із вбивствами. Але результати експертизи були неоднозначні. До того ж самі знаряддя вбивства не були знайдені.

Крім цього існували ще деякі моменти, які прямо вказували на Сколеро, як на людину, якимось чином причетну до вбивства.

Багато людей, дізнавшись про те, що тіла Робісон пролежали в котеджі не менше 27 днів, задаються питанням – чому ж ніхто їх не шукав? Невже це можливо? І питання ці цілком доречні. Звичайно, в 1968 році були відсутні мобільні телефони та інтернет. Зв’язок між людьми, що знаходяться на деякій відстані один від одного, часом тримати було складно. Але не неможливо. І, зрозуміло, поліція опитувала рідних, друзів і знайомих родини на цей предмет.

Як з’ясувалося, мати Ширлі Робісон намагалася зв’язатися з ними, але безрезультатно. Хто ж міг припустити, що може статися настільки жахливий злочин? Також близькі друзі Робісонів, д-р Сміт і його дружина, вказали, що намагалися вийти з ними на контакт. Зокрема, Маргарет Сміт дала свідчення слідчим, що дзвонила Сколеро з питанням про Робісон. Ось її розповідь: “Сколеро сказав мені не турбуватися, оскільки у нього відбулася телефонна розмова з Річардом. Робісон дзвонив з Кентуккі. У них все добре, вони прекрасно відпочивають”. Коли Сколеро був допитаний, він заявив, що про подібний дзвінок Робісон з Кентуккі не пам’ятає, а також у нього ніколи не було розмови про це з місіс Сміт. Показовим є те, що ця розмова у Маргарет Сміт зі Сколеро сталася в той час, коли родина Робісон вже була однозначно мертва. У плани сім’ї Робісон спочатку входив не тільки відпочинок в котеджі на озері Мічиган, а й відвідування Флориди і Кентуккі, про що вони повідомляли рідним і знайомим до від’їзду. Одним словом, на той момент їх рідні і друзі зробили для себе висновок, що Робісон чудово відпочивають. Ось причина, чому ніхто надто не переймався їх відсутністю.

Виникає закономірне питання про причини брехні Сколеро. Телефонної розмови з Річардом Робісон у нього не могло і бути, зі зрозумілих вже причин. Якщо це не спроба відтягнути час знаходження трупів, то що тоді?

Сколеро так ніколи і не було пред’явлено звинувачення. Багато років він залишався головним і практично єдиним підозрюваним у справі вбивства сім’ї Робісон. Слідчі і взагалі всі люди, хоч як то причетні до цієї справи, завжди вважали саме його винним у смерті сім’ї Робісон. Занадто явний мотив, занадто багато збігів і доказів, забагато брехні. Його постійно викликали на допити. Сім’я його перебувала під пильним наглядом поліції і відчувала тиск з боку суспільства.

Після смерті Робісона Сколеро купив його бізнес всього за 4500 доларів. І вже до кінця 1969 року повністю збанкрутував. В кінці-кінців, чи то під тиском громадськості і поліції, чи то від мук совісті, в 1973 році Сколеро наклав на себе руки – застрелився. Тіло його було знайдено у нього в кабінеті. На столі лежала передсмертна записка, в якій він просив прощення у своєї матері, дружини і дітей. Починалася вона зі слів: “Я – брехун, злочинець і аферист”. Він зізнавався, що обманював і займався аферами. Однак кінцівка звучала: “Я не винен у смерті Робісонів”.

До честі його дружини, або до її дивацтва, можна віднести той момент, що після скоєння її чоловіком суїциду, вона продовжувала зі своїми дітьми проживати на тому ж місці, в тому ж будинку, без зміни прізвища. Або вона знала, що її чоловік вбивця, і продовжувала з ним жити, або щиро вірила, що він не винен, – нам це не відомо.

До сьогоднішнього дня злочин залишається нерозкритим.

April 2017