Форум видавців-2017: українська реконкіста

IMG_20170914_140909

Минулого тижня у Львові відбувся 24-й форум книговидавців. Триденна виставка-ярмарок, де були представлені новинки сучасної вітчизняної та зарубіжної літератури на будь-який смак. Подія непересічна не лише для поціновувачів читання та майстрів жанру. Але й для української громадськості загалом. Адже, фактично, це був перший форум видавців, де українська книга, український переклад іноземних авторів, українське книгодрукування мали, вживаючи військову термінологію, стратегічну перевагу.

Якщо ще 5 років тому презентації новинок українського літературного ринку в рамках форуму проходили досить блідо на тлі монументальних імпрез московських чи пітерських видавництв, а на прилавках книжкових яток можна було запросто знайти книги де висвітлювались ідеї російського шовінізму, або оспівувався «непереможний руській спєцназ». І що засмучувало – такі видання знаходили споживацький інтерес. Але зараз ситуація змінилась: споживацький літературний ринок обрав український вектор розвитку. А український контент в літературі розпочав, нарешті, реконкісту на книжковому ринку.

Загалом, до Львова завітали представники близько 170 видавництв. А загальний обсяг привезеної літератури сягнув…100 тон. Та й програма літературно-видавничого заходу була об’ємною: близько 900 заходів на 40 різних майданчиках, що умовно розділені за кластерами «Освіта», «Науки і технології», «Бізнес», «Історія», «Свобода слова» тощо.

IMG_20170914_135625

Президент форуму книговидавців Олександра Коваль зазначила, що у проведенні форуму допомагають, як можуть, всі іноземні інституції, які є в Україні — привозять своїх авторів. Дуже допомогли фонд Відродження, посольство США. Посольство святкує в цьому році 25 років стосунків з Україною і завдяки їх підтримці і відбувся кластер «Свобода слова». Долучилась і держава – Міністерство культури України виділило суму у 260 тисяч гривень.

Власне, цьогорічний форум видавців був цікавим і для читачів у погонах. Адже було презентовано багато літератури присвяченої проблематиці війни за незалежність, європейського майбутнього України, захисту прав і свобод громадян, протистояння усім формам «русского мира».

І якщо складати топ-рейтинг таких новинок, то першу позицію у ньому посідає книга «Національна ідея модерної України» відомого українського громадського та культурного діяча Антона Мухарського. Збірка, яка включає у себе близько 30 інтерв’ю та есе із думками та ідеями осіб, яких називають  лідерами громадської думки. Книга позбавлена політичного забарвлення, адже у перелік не потрапив жодний сучасний політик.   Більш детально про цей літературний проект ексклюзивно для «Народної армії» розповів сам автор.

IMG_20170914_131129

– Це моя давня мрія зробити подібний проект. Я давно замислювався над тим, чому, припустимо, керівництво країни, або якісь інші заможні та багаті люди, які позиціонують себе, як українська еліта ніколи не збирали справжню  еліту, яка уособлює в собі представників сучасної української філософії, культурології, мистецтва. Для того, щоби нарешті опрацювати увесь масив думок: «Де ми знаходимось, куди ми йдемо, куди власне повинні прямувати?!»  Це такий поштовх, щоби розпочати загальнонаціональний діалог на тему, якою ми хочемо бачити Україну через 10-15 років?  Якщо ми її бачимо і якось візуалізуємо це бачення, то які кроки для цього потрібно зробити щоби отримати той бажаний результат. Це по суті, якщо вживати сучасні загальноприйнятні терміни, «бізнес-план» або дорожня карта, побудови держави і суспільства у рамках виходу України з колоніальних тенет і руху до демократичних цінностей. Щоби досягти результату, потрібно чітко бачити мету, шлях та перепони на тому шляху. А у нас їх вистачає.  Упродовж 2000-х років я звертався, наговорював цю ідею людям, які мали кошти, щоби втілити подібний проект. Але ніхто з них не відгукнувся, адже ми знаходимось в постколоніальному олігархічному середовищі, де все вирішується на матеріальному рівні. Хоча всі цивілізовані країни живуть якимись принципами та ідеалами, категоріями, що лежать у площині духу, метафізики, ідей, логіки, культурології. Зараз, на жаль, дуже приземлене сприйняття України. Я б назвав його споживацьким, матеріалістичним. Власне, тому я скористався життєвим принципом: хочеш щось зробити – зроби це сам. Почав робити цю книгу, не знаючи, навіть,  чи вистачить у мене коштів щоби її видати. Бо видавництво такої книжки коштує більше , ніж пів мільйона гривень: зверстати, взяти інтерв’ю, оплатити гонорари, зрештою, закупити папір. Це швецький, до слова папір, на якому видана книжка. Нам видавництво пропонувало втричі дешевший, але російського виробництва.  Але на російському папері ми не погодились її видавати. Нам не вистачало десь 100 тисяч гривень для друку –  ми звернулися через «фейсбук»  до людей. І прості люди відгукнулися. Тому, слава Богу і народу України, який нас підтримав у критичній фінансовій ситуації. Я вважаю що це колективний творчий продукт, чий здобуток належить усьому українському народові.

За словами автора, у книзі згенеровано  багато меседжів, які були б корисними у спілкуванні із  населенням  району  проведення АТО. Книга розрахована на переконання і доведення  прогресивних  та демократичних ідей людям, які ще остаточно не закосніли в ідеях «руського міра».

– Спілкуватись із населення Донбасу потрібно. Це те, що багато років ігнорувалось – пояснення перспектив, відвернення від пропаганди із телевізора. В книзі і наші бійці, і мешканці району АТО можуть почерпнути натхнення і багато цікавих думок від тих, кого дійсно можна вважати  лідерами суспільного мислення. Ця книжка взагалі призначена для того, аби будити уяву і емоції людини. Адже вона вся складається  з такого-собі викристалізованого  публіцистичного жанру. І на якій сторінці її не відкриєш – всюди цікаво і є привід, щоби почати думати та аналізувати, включатися в процес державотворення. Адже, якби це голосно не звучало, усі ми, хто проник ся ідеєю України  з більш-менш пробудженою свідомістю, які розуміють що все залежить від нас тут і тепер мають будувати своє майбутнє,  а не делегували свої дмки і вчинки комусь іншому.

До слова, книга ««Національна ідея модерної України» обов’язково потрапить до військових читачів. Зі слів Антона Мухарського, від початку російської агресії він обов’язково передає частину своїх виданих творів волонтерам, які займаються розповсюдженням  новинок літератури у військових госпіталях, військових частинах а також, передають книги на Схід України.

Інший автор, який беззаперечно буде цікавий військовій аудиторії – співак та громадський активіст, художник з Рівненщини Юрій Журавель. Його творчість за соціальною та громадською значимістю часто порівнюють із художніми доробками відомого графіка воїна УПА Ніла Хасевича. Під час Форуму видців-2017 Юрій презентував свій новий графічний альбом «Битви за землю рідну».

– Роботу над цим альбомом я розпочав під впливом перечитування одного з шкільних підручників історії. Враження були не дуже: блідо, поверхнево. Але ж у нас надзвичайно багата історія, наші воїни у різні части демонстрували надзвичайні приклади героїзму і самопожертви. Тому «Битви за землю рідну» вийшли у світ, як адресування наступному поколінню і визнання героїзму наших хлопців у АТО. Усі історичні битви: від часів Святослава і завершуючи подвигом «кіборгів» ДАП. Та й це не межа. На наступний рік вийде розширене видання, в якому будуть відображені і проілюстровані усі військові операції сучасних Збройних Сил України.

IMG_20170914_145717

І ще декілька новинок, які зробили сенсацію на цьогорічному форумі книговидавців. Насамперед – довгоочікуваний роман Сергія Жадана «Інтернат».  Для військової аудиторії це видання буде цікаве, насамперед, через авторське бачення та аналіз війни на Донбасі. Зі слів автора, основні моменти роману були побачені ним особисто і важливо було їх зафіксувати.  У романі увага акцентується не на тому, хто розпочав війну, хто приніс горе в Україну. У творі немає імен, прізвищ, назв країн. Натомість розповідається про три покоління чоловіків, про байдужість і від цього, можливо, приреченість. Головний герой Павло на так званий «референдум» на Донбасі не ходив не тому, що був «за», чи «проти», а тому, що йому було просто «влом». «…Одного разу, прокинувшись, ти бачиш за вікном вогонь. Ти його не розпалював. Але гасити його доведеться й тобі… Січень 2015 року. Донбас. Паша, вчитель однієї зі шкіл, спостерігає, як лінія фронту неухильно наближається до його дому. Стається так, що він змушений цю лінію перетнути. Щоби потім повернутись назад. І для цього йому щонайменше потрібно визначитись, на чиєму боці його дім…»

Твір Василя Шкляра «Троща» про боротьбу за Україну, про перемогу людини над обставинами і над собою. Сам автор каже, що книга написана для того, аби показати світові, що українці не змирилися з режимом і продовжують боротись. «Для головного героя, вояка УПА, війна вже минула, проте боротьба не забулася. Та раптом він бачить на цвинтарі недавню могилу свого бойового товариша і спогади виникають з новою силою. Перед його очима знов розгортаються бої та тривають допити, постають обличчя різних людей та ніяк не з’являється личина зрадника», — ідеться в описі книги.

«Вишні та кулемети» польського журналіста і письменника Вітольда Шабловського. На тлі напруження в українсько-польських стосунках цей переклад книги про Волинську трагедію важливий. Сам Шабловський каже, що його робота – це спроба поглянути на події трагічних 1943-44 років без емоцій, розглянути кілька контекстів трагедії та запропонувати діалог щодо спільної історії та її сприйняття. Автор зауважує, що в самій Польщі книга викликала чимало обговорень, адже її вихід збігся в часі з презентацією фільму «Волинь», який запропонував емоційний погляд на проблему.

Ну і, звичайно, літературна творчість самих учасників Антитерористичної операції. Збірка нарисів та оповідань «14 друзів хунти», авторами якої є колишні бійці АТО та волонтери. Книга із фотографіями волонтера Дмитра Муравського «Через війну» та книга документальних свідчень «Світла пам’ять Героям полеглим, честь і слава Героям живим», присвячена випускникам Національної академії сухопутних військ офіцерам та курсантам-учасникам АТО.

Полковник Володимир Скоростецький (м. Львів)

Articles