Чиказький художній інститут / The Art Institute of Chicago

Художній інститут у Чикаго вражає буквально всім. Він розташований в приголомшливій будівлі, яка була побудована для Всесвітньої виставки, а широкі сходи, які ведуть до входу, ще з минулого століття охороняють два величезних кам’яних лева. Тут, до речі, улюблене місце для зустрічей і побачень жителів Міста Вітрів.

В Чиказькому художньому інституті (часом назву перекладають як Чиказький інститут мистецтв) готуйтеся пробути не одну годину! Знаючі цінителі мистецтва в першу чергу повертають до картин французьких імпресіоністів і постімпресіоністів. Дивовижний факт – тут зібрана одна з найбільших колекцій їх картин в світі. Їй поступається, здається, тільки Музей Орсе у Франції. У стінах цього музею – картини авторів, імена яких ми всі знаємо: Поль Гоген, Едгар Дега, Едуард Мане, Клод Моне, Ренуар, Ван Гог, Сезанн… Багато хто йде в Художній музей тільки заради них. Хоча тут й багато інших шедеврів, які просто не можна пропустити: і кращі американські художники, наприклад Мері Кессет, і прекрасна колекція східного мистецтва.

Interrior_view,_Art_Institute_of_Chicago

Як зустрілися французи й американці 

Імпресіоністи, найвідоміші американські художники, мистецтво Сходу і старі майстри Європи – ось що таке Художній музей в Чикаго. Найновіше розширення – “Сучасні крила”, розроблене Ренцо Піано, було відкрите в 2009 році і збільшило розмір музею до майже одного мільйона квадратних метрів, зробивши інститут другим за величиною музеєм мистецтва в США після знаменитого Metropolitan Museum of Art в Нью-Йорку. І першим – по своїй колекції художників імпресіоністів і постімпресіоністів.

Історія музею почалася, великою мірою, з банкрутства – крах зазнав Чиказький інститут дизайну, і на його уламках у 1879 році ентузіасти створили нову організацію. Художньому інституту пощастило більше: по-перше, він вижив; по-друге, міська влада віддала йому будинок на околиці Грант-парку. Проект споруди належав бостонській архітектурній фірмі “Шеплі, Рутан і Кулідж”, а частина коштів на будівництво була виділена Всесвітньою виставкою, яка розмістила в ньому один зі своїх павільйонів. Після закриття Всесвітньої виставки, починаючи з 1893 року, будівля добудовувалася і розширювалася більше 15 разів.

Справи у інституту йшли вдало, вони проводили свій конкурс серед молодих художників, а його колекція повільно, але вірно займала все більш чільне місце серед всіх американських музеїв. Спочатку збори складалися з копій картин і скульптур з Європи, але незабаром в його колекцію почали надходити і перші оригінали. Та які!

Як і багато американських музеїв, він формувався за рахунок дарів і пожертвувань окремих громадян: понад 90 відсотків картин було подаровано чиказькими колекціонерами. На сьогоднішній день найбільш популярна частина колекції – полотна французьких імпресіоністів і постімпресіоністів.

DSCN3302

Історія комплектування виставочних залів

Первісна колекція музею складалася з копій творів живопису, скульптури і архітектури, що знаходяться в Європі. На першому поверсі знаходилися зали гіпсових копій з творів мистецтва античності і Відродження, кабінети охорони та лекційний зал. Поверхом вище розмістилася анфілада галерей, призначена для живописних копій і справжніх творів, що надходили з приватних колекцій для тимчасового експонування.

У першому залі було виставлено збірку картин XIX століття, що належала Генрі Філду і яка вже в 1894 була подарована Художньому інституту. Колекція Філда включала шедеври Жана Франсуа Мілле, Каміля Коро, Шарля Добіньї, Ежена Делакруа, Жюль Дюпре, Нарсиса Діаза де ла Пеньї і Теодора Руссо.

У ті ж роки власністю музею стають 15 картин голландських художників XVII століття: ще в 1892 році, у Флоренції, два майбутніх члена Ради опікунів музею – Чарльз Хатчінсон, перший голова Ради, і Мартін Раєрсон – купили на власні гроші картини з колекції Демидова, серед яких були полотна Рембрандта, Якоба ван Рейсдаля, Франса Хальса, Яна Стена. Ці твори, придбані спеціально для музею (витрачені кошти Хатчисона і Раєрсона згодом відшкодували жителі міста), поклали початок колекції оригіналів.

Крім того, Хатчінсон, Раєрсон і Мангер до відкриття Художнього інституту надали для тимчасового експонування свої особисті колекції.

Знадобилося досить багато часу для того, щоб постійна колекція стала великою, різноманітною та відповідала вражаючій архітектурі музею.

20070622_Art_Institute_of_Chicago_Front_View

Основи фонду заклали чотири приватні колекції, подаровані Художньому інституту Мартіном Раєрсоном (1933 рік), Бертою Оноре Палмер (1922 рік), Ганною Сван (пані Льюїс Ларнед) Корбун (1933 рік), Фредеріком Клеєм Бартлеттом і Хелен Берч Бартлетт (основне надходження – 1926 рік, далі – до 1957 року).

М. Раєрсон помер в 1933 році і тоді ж Інститут отримав за заповітом всю його колекцію картин, меблів, тканин, графіки, порцеляни, а також зібрання творів східного мистецтва, частина якого перебувала в Художньому інституті на тимчасовому зберіганні. Інтереси Раєрсона в області живопису були дуже широкі. В його колекції були “Сцени з життя Іоанна Хрестителя” Джованні ді Паоло, “Залив в Естаці” Поля Сезанна, “Чому ти сердишся?” Поля Гогена.

Художній інститут увійшов в число провідних музеїв світу в 1922 році, коли в його власність перейшли картини з колекції Берти Оноре Палмер. Колекція Палмер спочатку містилася в картинній галереї, яка була прибудована до їх особняка на Лейк Шор Драйв в 1884-1885 роках.

Art_Institute,_Chicago_circa_1907_postcard_(front).tiff

Поттер Палмер і його дружина Берта Оноре почали колекціонування з полотен барбізонців, в тому числі Каміля Коро, потім їх колекції поповнили кілька полотен Ежена Делакруа.

До середини 1890-х пані Палмер стала видною в Америці збирачкою творів імпресіоністів: вона володіла 40 картинами Клода Моне, в тому числі з серій “Копиці”, “Тополя”, “Руанський собор”, “Ранок на Сені”. У неї були чудові роботи Мане, Ренуара, Сіслея і Піссарро. До числа улюблених картин збирачки відносилося полотно “Юні циркачки в цирку Фернандо” Ренуара. У 1895 році пані Палмер припинила купувати твори імпресіоністів; вона зацікавилася східним мистецтвом. Після її смерті в 1916 році колекцію поділили між Художнім інститутом і спадкоємцями.

Колекціонери 1920-х комплектували свої експонати з урахуванням того, що потім вони поповнять чиказькі музеї. Анні Сван Корбун збирала полотна імпресіоністів і постімпресіоністів. Після її смерті в 1933 році колекцію поділили між двома її улюбленими музеями: Художнім інститутом Чикаго і Художньою галереєю Фогг в Гарвардському університеті.

Чиказькі колекціонери Фредерік Клей Бартлетт та його дружина Хелен Берч під час свого перебування в Європі в 1920-х роках купували картини Андре Дерена, Теодора Руссо, Анрі Матісса, Амадео Модільяні, Пабло Пікассо. У 1924 році подружжя придбало за 24 тисячі доларів картину Жоржа Сера “Недільний день на острові Гранд Жатт”, що належала Люсі Кустарьє. Ця картина згодом принесла славу чиказькому музею.

У 1926 році Хелен Берч померла і в її пам’ять Бартлетт подарував свою колекцію Художньому інституту. Для свого дару Бартлетт вибрав в музеї велику галерею, в якій спочатку виставлялися роботи старих майстрів з колекції Демидова. Галерею пофарбували білою фарбою, прибравши з неї все зайве, а картини вставили в білі рами. Коли галерея відкрилася в 1927 році, на два роки раніше ніж нью-йоркський Музей сучасного мистецтва, це було єдине місце в США, де можна було побачити твори Пікассо, Матісса, Сера, Гогена і Ходлера. Галерея Хелен Берч Бартлетт стала найважливішою галереєю сучасного мистецтва в Америці.

З 1927 року до самої смерті в 1957 році Бартлетт продовжував збирати картини, написані французькими художниками в період з 1886 року по 1914 рік. Ці пізніші придбання також були подаровані Художньому інституту.

Були й інші пожертвування, серед яких слід згадати колекції Мангера, Кімбелла і Вустера, кожна з яких дала музею кілька значних творів французького живопису XIX століття і більш ранніх періодів європейського і американського мистецтва.

Після другої світової війни спадкоємці Берти Палмер – сімейства Вуд і Сірлз – зробили кілька суттєвих доповнень до зборів імпресіоністів і постімпресіоністів.

Крім того, в музеї є окрема колекція творів афроамериканських художників. Наприклад, відомий художник Арчибальд Джон Мотли, що народився в 1891 році в Новому Орлеані, скульптор Річмонд Барс.

Художній інститут Чикаго продовжує поповнювати свої колекції, постійно модернізуються його сховища і виставкові зали. Зараз колекція інституту охоплює понад 5 тисяч років людської історії, в ній близько 300 творів мистецтва – від стародавніх японських малюнків на тканині до сучасних американських творів. Серед них – картини Мері Кессет, Едварда Хоппера і Гранта Вудса, в тому числі його знамените полотно “Американська готика”. Музей щорічно відвідує понад півтора мільйона гостей, щоб оглянути понад 30 спеціальних виставок. Як науково-дослідна установа, Інститут мистецтв також має одну з найбільших в країні бібліотек мистецтвознавства та архітектури Ріерсона і Бернхема (Ryerson and Burnham Libraries).

КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ 

Ціна квитків: повний для дорослих – 25 доларів, для жителів Чикаго – 20, для жителів Іллінойсу – 22. Діти до 14 років – безкоштовно.

Для жителів Іллінойсу безкоштовний вхід кожного четверга з 5:00 до 8:00 вечора.

Години роботи: щодня з 10.30 ранку до 5:00 вечора, по четвергах – до 8:00 вечора.

Додаткова інформація на сайті Чиказького художнього Інституту: www.artic.edu/visit

Chicago