Щеплення: за і проти

За останні кілька місяців я витратив сотні годин на дослідження теми щеплень. Я повністю прочитав понад п’ятсот наукових досліджень і ще сотні абстрактів. Зараз я можу з усією відповідальністю заявити, що якщо ви цілеспрямовано не розбиралися з цією темою, то практично все, що вам відомо про щеплення, – це брехня (від початку до кінця). Все, що пишуть на цю тему в ЗМІ, – це пропаганда, fake news, і все це не має ніякого відношення ні до науки, ні до реальності.
175092e24fdb743bebb407ec4ceb7e01

Нещодавно я розмовляв зі своїм кузином, який розповів, що коли у нього народилася перша дитина, він витратив чимало часу на те, щоб вибрати коляску, ліжечко, дитяче крісло для автомобіля і т. д. Але він не присвятив ні хвилини для того, щоб розібратися, які щеплення варто чи не варто робити. Практично всі батьки делегують право на це рішення іншим. Вони вважають, що інші люди – вчені, лікарі або медсестри – вже розібралися з цією темою і прийняли оптимальне рішення.

На даний момент я вважаю, що найважливішим батьківським рішенням є робити або не робити щеплення дитині. І немає практично нічого важливішого, що впливало б на її здоров’я більше, ніж це рішення.

Деякі батьки, з якими я спілкувався, настільки впевнені у важливості щеплень, що вони, навіть знаючи про те, що деякі вважають щеплення небезпечними, не просто не хочуть в цьому розбиратися, але й агресивно відстоюють свою точку зору, не прочитавши при цьому жодної наукової статті.

Спочатку я ніяк не міг цього зрозуміти. Як може бути, що ці розумні та освічені люди стають настільки неадекватні, як тільки мова заходить про цю суто наукову тему? А потім я, здається, зрозумів.

Вони усі вже прищепили своїх дітей і, як і більшість батьків, зняли з себе відповідальність за це рішення. Підсвідомо вони розуміють, що якщо виявиться, що щеплення не зовсім безпечні, то вони піддали небезпеці здоров’я і, можливо, навіть життя своїх дітей. Усвідомити таке важко. Набагато легше жити, думаючи, що дитина вже народилася така. З алергією, із затримкою розвитку (мови), з постійними отитами, з будь-яким аутоімунним захворюванням, діабетом або навіть з цілим букетом хвороб. 

Дуже складно жити зі знанням того, що цю хворобу ви “подарували” йому самі. Делегуючи повноваження і знявши з себе відповідальність за це рішення.
***
Багато батьків вважають, що вони не зможуть розібратися зі щепленнями, і висувають два аргументи. Перший аргумент – для заглиблення в цю тему необхідно мати біологічну або медичну освіту.

Це не так. Щеплення – це не rocket science, і будь-яка розсудлива людина здатна в них розібратися. З іншого боку, вікіпедія теж непогано все це пояснює. В принципі, повне розуміння всіх цих біологічних процесів зовсім не обов’язкове, щоб зрозуміти – безпечні щеплення, чи ні.

Другий аргумент – ніхто не може розбиратися в цій темі краще, ніж вчені з FDA (Food and Drug Administration) або CDC (Centers for Disease Control and Prevention). І якщо ці вчені стверджують, що щеплення повністю безпечні та ефективні, то будь-яка інша думка – це, за визначенням, думка некомпетентної людини.

По-перше, завдання, яке стоїть перед вченими з CDC, вельми відрізняється від завдання, яке стоїть перед батьками. CDC відповідають на питання “як знизити кількість інфекційних захворювань населення з мінімальним ризиком, мінімальною ціною і з максимальною ефективністю”. Питання, яке стоїть перед батьками, – “як виростити максимально здорову дитину”. Це абсолютно різні питання, і відповіді на них, відповідно, можуть виявитися зовсім різними.

Також у них немає skin in the game. Здоров’я ваших дітей цікавить тільки вас. Воно не цікавить ні лікарів, ні медсестер, ні фармацевтичні компанії, ні, тим більше, вчених з CDC. Якщо з вашою дитиною щось трапиться через щеплення, ніхто з них не нестиме ніякої відповідальності.

Кожне щеплення унікальне. Безпека і ефективність у кожного з них абсолютно різні. Є щеплення досить ефективні, є майже даремні, а є такі, ефективність яких негативна. Є щеплення більш безпечні, а є такі, що “не приведи Господи”.

З кожним щепленням потрібно розбиратися окремо. Біологічно вони працюють зовсім по різному, і це важливо. Вакцина від кору дуже відрізняється від вакцини від кашлюку (коклюш), і обидві дуже відрізняються від вакцини від пневмокока.

***
Всього є приблизно 15 щеплень: гепатит B, дифтерія, правець, кашлюк (коклюш), поліомієліт, гемофільна паличка B, кір, свинка, краснуха, вітряна віспа, гепатит A, ротавірус, пневмокок, папілома і грип.

Всі ці хвороби різні, є більш небезпечні і менш небезпечні. Всі щеплення різні. Є також велика різниця між щепленнями різних виробників, їх ефективністю і побічними явищами. Є різниця між вакцинами від однієї і тієї ж хвороби в різних країнах. Наприклад, етілртуть, вакцинний консервант, який вже 25 років не використовується в західних країнах, все ще застосовується в Росії і в країнах третього світу.

Крім щеплень, необхідно розібратися також з хворобами, від яких вони захищають. Потрібно зрозуміти, чи дійсно дитячі хвороби настільки небезпечні, як їх “малюють”. Потрібно розібратися, на скільки років щеплення дає імунітет, і на скільки років його дає перенесена хвороба. Потрібно розібратися, чи несе хвороба лише шкоду, або, можливо, у перенесеної хвороби є також переваги.

Рішення робити або не робити кожне щеплення повинно бути не емоційним, а чисто математичним. Якщо ймовірність захворіти і отримати від хвороби ускладнення вища, ніж вірогідність ускладнення від щеплення, то варто робити щеплення. А якщо нижче, то не варто.

Крім активної речовини, вакцини містять безліч добавок. Ад’юванти (гідроксид алюмінію, фосфат алюмінію, AAHS, сквален), консерванти і стабілізатори (тіомерсал, полісорбат 80, желатин, формальдегід), абортовані диплоїдні людські клітини (WI-38, MRC-5), антибіотики, коров’ячі клітини, фрагменти ДНК (людські і тварини), дріжджі, сечовину, боракс (засіб від тарганів), яєчний білок, глютамат натрію і безліч інших, а також будь-яке інше хімічне сміття, яке не вказане на упаковці. Необхідно переконатися, чи дійсно концентрація всіх цих інгредієнтів досить безпечна, щоб запускати їх в здорове новонароджене немовля.

Дивно, що навіть ті люди, які читають пояснення до ліків, не читають анотації до вакцин і, взагалі, практично не цікавляться їх побічними ефектами, при тому, що ці щеплення вони роблять своїм здоровим новонародженим дітям! Більш того, на відміну від ліків, які приймаються орально і фільтруються печінкою і кишківником, весь зміст внутрішньом’язових щеплень повністю потрапляє в кровоносну, лімфатичну та нервову системи.

Можливість самостійно розібратися з темою щеплень з’явилася лише кілька років тому завдяки казахській студентці Олександрі Елбакян. До цього майже всі наукові дослідження були недоступні для широкого загалу, і за прочитання кожної статті потрібно було платити по 30 баксів. Наука була прихована від непосвячених за сімома замками. Тепер, завдяки сайту sci-hub, існує можливість безкоштовно знайти будь-яке дослідження за кілька секунд і переконатися, яким хріном займаються деякі вчені.

Благослови, Господи, Олександру Елбакян. Вона зробила для популяризації науки більше, ніж всі вчені і журналісти разом узяті.

***
Щоб довести, що щеплення безпечні та ефективні, потрібно всього лише провести рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження. Половину дітей прищеплювати усіма щепленнями, а другу половину не прищеплювати зовсім. Таких досліджень не існує, тому що не щепити дітей вважається на даний момент неетичним. Тому практично всі існуючі дослідження – це обсерваційні дослідження, гіпотези, експертні думки, дослідження на тваринах і т.д. Не існує навіть досліджень, які перевіряють весь календар щеплень. Та що там весь календар, не існує навіть адекватних досліджень, які перевіряють безпеку хоч якого-небудь одного щеплення!

Тому коли говорять “щеплення безпечні та ефективні”, то це апріорі недоведене твердження. До тих пір, поки таке рандомізоване дослідження буде проведено, рішення щепити дитину або не робити щеплення, – це вибір в умовах невизначеності.

Вважається, що серйозні побічні ефекти в результаті щеплень відбуваються вкрай рідко. Один на сто тисяч, або навіть один на мільйон. Це невірно. Оскільки адекватних досліджень щеплень ніхто не проводив, важко оцінити реальну кількість побічних ефектів, але, навіть при найоптимістичніших оцінках, серйозні наслідки бувають частіше, ніж у одного з п’ятдесяти дітей. Половина (!) дітей в США має як мінімум одне хронічне захворювання, і їх число постійно зростає. Звичайно, далеко не всі захворювання пов’язані зі щепленнями, але хто знає, скільки таки пов’язані, якщо ніхто це не досліджує.

Особисто я припускаю, що наслідки щеплень бувають практично у всіх. Просто у більшості вони не явні, але, навіть, якщо вони видимі, мало хто пов’язує їх зі щепленнями. Наприклад, відомо, що ушкодження мозку це одне з рідкісних, але можливих наслідків вакцинації. Але у деяких дітей пошкодження мозку буває не дуже значне, і, як результат, вони втратять лише 10 пунктів IQ, або отримають невеликі проблеми з пам’яттю, з концентрацією, або з соціальною взаємодією? Якщо взяти новонароджену дитину, у якої ще не повністю сформований гематоенцефалічний бар’єр, і вколоти їй вакцину, яка містить ртуть або алюміній, які є нейротоксинами, і частина яких неодмінно потрапить в мозок, хіба не логічно очікувати, що той чи інший ефект буде у кожної дитини? А якщо повторювати цю процедуру кілька десятків разів протягом перших років життя, хіба не логічно припустити, що це ще більше посилить ефект?

Вважається, що противники щеплень – це, зазвичай, неосвічені, бідні та антинауково налаштовані люди. Однак, наукові дані свідчать про зворотне. Більшість з них мають хорошу освіту та багаті. У деяких приватних школах Лос Анжелеса менше 20% дітей щеплені. Як може бути, що ці багаті та освічені люди не прищеплюють своїх дітей? Невже вони не знають, що щеплення абсолютно безпечні і що вони рятують від страшних хвороб? Або може бути, що вони знають про щеплення щось таке, чого не знають інші?

Просто батьки, що не прищеплюють своїх дітей, цінують наукові знання, знають, де шукати і як аналізувати інформацію про щеплення, і в той же час не дуже довіряють сучасній медицині.

КІР. Чи варто боятися так званої епідемії кору?

Cancer was practically unknown until the cowpox vaccination began to be introduced.
I have seen 200 cases of cancer, and never saw a case in an unvaccinated person.
WB Clark, New York Times, 1909

                                    Рак був практично невідомий, поки не почала вводитись вакцинація проти коровячої віспи.

Я бачив 200 випадків раку і ніколи не бачив його у невакцинованої людини.

ВБ Кларк, New York Times, 1909

Nuzhna_li_privivka_ot_grippa_detyam_za_i_protiv-_delat_li_rebenku_privivku-_otzivi_i_mneniya_vrachej_2
Кір – це, безумовно, найбільша страшилка. Якщо вірити ЗМІ, то кір набагато страшніший від Еболи.

В невеликому ролику (https://www.youtube.com/watch?v=mDb0ZS3vB9g) з вирізками з ТВ-передач 50-х і 60-х років видно, як відносились до кору в “довакційні часи”. Приблизно так, як 20 років тому ми переносили вітрянку. Зараз, звичайно, після появи вакцини, вітрянка з року в рік стає все більш небезпечною і навіть, судячи з деяких джерел, смертельною хворобою. Така доля спіткала і кір.

У 1900 році було 13 смертей на кожні 100 000 населення США. До 1963-го було зареєстровано менше ніж одну смерть на 100 000. З відповідним графіком це може виглядати добре для вакцинації, але ви, можливо, не знаєте, що вакцинація від кору з’явилася тільки в 1963 році.

Після її появи кількість смертей продовжувало знижуватися, але не значно і не було ніякого прискорення. Зниження смертей від кору співпало з поліпшенням умов життя в містах, кращим харчуванням, покращенням збору сміття і відходів життєдіяльності людини.

Кір насправді небезпечний при недоїданні і нестачі вітаміну A, тому він часто був смертельним в 19-му і на початку 20-го століття, коли прості робітники працювали по 10-12 годин, недоїдали, а сміття викидали в  провулки або потічки. Сьогодні кір набагато безпечніший, ніж, наприклад, грип, легко проходить, дає довічний імунітет і оберігає від набагато небезпечніших хвороб.

В статті 1959 року кілька практикуючих лікарів розповідають про те, що кір став легкою хворобою в Англії й проходив практично без ускладнень. Ніякого лікування не потрібно, не робиться ніяких кроків для того, щоб запобігти його поширенню, і випадки хвороби навіть ніде не реєструються. Більш того, вони пишуть, що на кір найкраще перехворіти з 3-х до 7-ми років, тому що в дорослому віці він набагато частіше призводить до ускладнень, і що немовлята ним практично не хворіють, а якщо і хворіють, то в дуже легкій формі. Матері дітей, що перехворіли, стверджують, що після кору діти стали набагато стійкішими до простудних захворювань.

Навіщо ж взагалі почали прищеплювати від кору, якщо це була така тривіальна хвороба?

У 1966 році планували повністю викорінити кір протягом року. Вважалося, що досить, щоб 55% населення були не схильні до кору, щоб забезпечити колективний імунітет. Але до 1980 року виявилося, що вакцинація призвела лише до того, що замість дітей стали хворіти підлітки і дорослі. Ну а пізніше, коли матері, які завдяки щепленням не перехворіли в дитинстві на кір, не могли передати своїм дітям імунітет, на кір стали хворіти діти до року, що було практично нечуваним в часи до щеплень. Тобто замість того, щоб перехворіти на кір в дитинстві, коли він менш небезпечний, завдяки щепленню на кір стали хворіти вагітні, підлітки й дорослі, у яких ризик ускладнень набагато вищий.

У 1994 році один з головних противників щеплень в світі Грегорі Поланд публікує статтю, де він аналізує 18 спалахів кору в школах, де практично всі учні були щеплені (Failure to reach the goal of measles elimination. Apparent paradox of measles infections in immunized persons. (Gregory Poland, 1994, Arch Intern Med). Він робить висновок, що неможливо повністю викорінити кір навіть якщо прищепити 100% дітей, тому що вакцина не ефективна на 100%, тому що чим далі, тим більше кір буде ставати хворобою щеплених, і оскільки кір дуже заразний, то колективний імунітет для нього не працює, незважаючи на дуже високе охоплення щепленнями.

Також він пише, що щеплення до 12-місячного віку дуже неефективне і навіть до 15-місячного віку не надто ефективне. Не зважаючи на це, в США і в багатьох інших країнах це щеплення рекомендується в 12 місяців, а ВООЗ взагалі рекомендує його робити в 9 місяців, а під час епідемій – в 6 місяців.

***
Вакцина від кору завжди є частиною трьохвалентної вакцини MMR (КПК) (з краснухою і свинкою), або чотирьохвалентною вакциною MMRV (з краснухою, свинкою і вітрянкою). Моновалентні вакцини від кору в розвинених країнах не виробляють, але в Росії і в деяких країнах третього світу вона все ще існує і нею щеплять немовлят. Зазвичай дають дві дози – в 12 місяців і в 5-6 років.

На відміну від неживих вакцин, які ми розглядали дотепер, кір – це ослаблена вакцина, яка містить живий вірус. Живі вакцини набагато ефективніші неживих, і тому в них не додають алюміній. Проблема живих вакцин в тому, що ослаблені віруси цілком можуть мутувати назад і стати звичайними, а також в тому, що щеплена людина досить часто стає заразною для оточуючих.

Виробники вакцини, наприклад Merck, використовують не ниркові клітини, а абортовані клітини легенів, жіночі (WI-38) і чоловічі (MRC-5), а також бичачу сироватку. Загалом, тут кожен виробник вакцин “пустує” в міру своєї уяви. Ну і оскільки неможливо повністю відокремити вірус від клітин, в яких він розмножується, ці клітини є частиною вакцини. Так як роль цих клітин полягає в тому, щоб швидко розмножуватися, вони часто є онкогенними. Вчених з FDA це, звичайно, турбує, але не дуже.

Більш того, ці клітини можуть містити й інші віруси, які поки не відомі науці. Адже щоб знайти в клітинах вірус, потрібно знати, що шукати. А якщо вірус ще невідомий, то його й неможливо знайти. Але ви не хвилюйтеся. Вчені з FDA працюють над новими технологіями виявлення невідомих вірусів. У 2010 році виявили свинячий вірус у вакцині від ротавірусу. Правда, не FDA цей вірус виявили, а вчені з каліфорнійського університету. А потім вирішили перевірити вакцину від ротавірусу іншого виробника, і виявили в ній вже два свинячих віруси. Але ви не хвилюйтеся. FDA вважає, що ці віруси абсолютно безпечні для людини. Ну, у всякому разі, їх небезпека не доведена. Тому ці свинячі віруси вирішили в вакцинах залишити. Не переробляти ж такі хороші вакцини через таку дрібницю, як пара зайвих вірусів.

Деяка справжня статистика захворювань

На даний момент у світі констатують епідемію діабету у  дітей першого типу. Один зі 100 дітей має аутизм. Далі:

♦ 1 з 5 має астму

♦ 1 з 10 має дислексію (нездатність до читання)

♦ 1-8 на 1000 має епілепсію

♦ 1 з 400 до 1 з 166 має церебральний параліч

♦ 1 з 20 має синдром дефіциту уваги

*Посилання на статистику http://www.cdc.gov/nchs/fastats/

Література

Suzanne Humphries – “Dissolving Illusions: Disease, Vaccines, and The Forgotten History”

Tetyana Obukhanych – “Vaccine Illusion”

Neil Z. Miller – “Miller’s Review of Critical Vaccine Studies: 400 Important Scientific Papers Summarized for Parents and Researchers”

More Israeli Parents Refusing to Vaccinate Their Babies According to State Regulations

Measles. Reports from general practitioners (1959, BMJ)

Infantile Hodgkin’s disease: remission after measles. (Mota, 1973, BMJ)

Vaccines for measles, mumps and rubella in children. (Demicheli, 2012, Cochrane Database Syst Rev)

February 2018