Івано-Франківськ: від столиці ЗУНР – до Острова Любові

(Закінчення. Початок у номері за листопад)

Перш ніж запропонувати вам заочну прогулянку сучасним Івано-Франківськом, дозволю собі ще два штрихи з історії, без яких образ цього міста, як потужного генератора патріотизму, буде неповним.

ivano-frankivsk-majdan-sheptytskoho

Столиця ЗУНР

У 1884 році саме тут громадська діячка й письменниця Наталя Кобринська провела установчі збори “Товариства руських женщин” (перейменованого згодом у “Союз українок”), що стали фундаментом організованого жіночого руху в Україні.

А коли на руїнах Австро-Угорщини постала Західноукраїнська Народна Республіка, Станиславів упродовж січня – травня 1919 року став її тимчасовою столицею. Цей факт відомий багатьом. Але чи знаєте ви, що саме упродовж цього періоду було схвалено Акт Злуки та ухвалено закони, аналоги яких у незалежній Україні прийнято нещодавно, або й досі обговорюються у Верховній Раді: про мови, про шкільництво, про громадянство та про земельну реформу? Тоді ж тут побували Михайло Грушевський і Володимир Винниченко, Симон Петлюра і Євген Коновалець.

Нині ж про події тих років нагадує монумент перед Будинком правосуддя (вул. Грюнвальдська,11), де в 1919-му знаходився секретаріат ЗУНРу. До слова, відкрито його у 2004 році, у день 85-ї річниці створення ЗУНР завдяки фінансовому сприянню уродженця Єзуполя, а згодом діяспорянина Володимира Войцюка. Пропрацювавши усе життя сільським вчителем й вийшовши на пенсію, В. Войцюк виїхав до хворої матері у США, але, працюючи звичайним двірником в Нью-Йорку, майже всі заощадження, зароблені важкою працею, передавав землякам. Меценатство американського двірника вражає: він долучився до створення кінострічок “Голод-33”, “Нескорений” про Романа Шухевича та “Атентат – Осіннє  вбивство у Мюнхені” про Степана Бандеру; будівництва пам’ятників Шевченку,  Франку й Памві Беринді у рідному Єзуполі, а також чотирьох пам’ятників в Івано-Франківську…

Пам'ятник_яйцю

7 незабутніх бліц-вражень

Певна річ, більшість найцікавіших атракцій знаходяться у центрі ошатного, але компактного міста. Тож прогулянка столицею Прикарпаття не лише не втомить, але й подарує масу вражень. Якщо ж ви у Франківську ненадовго, але прагнете по-справжньому відчути його, раджу таке:

Підніміться ліфтом на оглядовий майданчик ТЦ “Легенда” на розі площі Ринок з вулицями Вірменською та Шеремети, аби роздивитися Ратушу та Площу Ринок з висоти пташиного лету. До слова, нинішня (четверта за ліком) ратуша – єдина в Україні, зведена у стилі конструктивізму, і єдина світська споруда з позолоченим куполом: під час реконструкції центру міста у 2000-му на це пішло 200 грамів сусального золота. А ще вона найвища будівля Івано-Франківська, її висота – 49,5 метра. У 1959-му тут відкрили краєзнавчий музей – найбільшу  збірку пам’яток історії, етнографії і культури Прикарпаття.

Прочитайте… столи у кав’ярні Говорить Івано-Франківськ (на розі пл. Ринок та вул. І.Труша) – найлаконічніше зібрання міських легенд та легендарних особистостей міста, викарбуване на стільницях.

Відшукайте герб Станиславова на бічній стіні старої Колегіати (пл. Шептицького, 8, з боку кав’ярні “Бізе”) – захований так високо, що про його існування знає далеко не кожен мешканець міста.

Спустіться у підземелля Бастіону (входи з вул. Галицької між буд. №7 та №9 та з вул. Новгородської між буд. №6 та №10). Тут можна безкоштовно переглянути фільм про історію Станиславівської фортеці та побачити старий мур єдиного вцілілого бастіону і каземати, законсервовані й заховані під скло. До того ж, завітавши до “Бастіону”, ви неодмінно натрапите на якийсь цікавий мистецький захід. Тут представляють змінні виставки різних напрямів: фотографії, живопису, графіки, скульптури, проходять літературні читання та презентації книг.

Відвідайте перший в Україні Музей Небесної сотні, відкритий у 2015-му на початку вул. Коновальця. В його експозиції – понад п’ятсот оригінальних речей із Майдану, а революційну атмосферу відтворює 30-метрове панно трагічних подій. Музей має кілька експозицій: “Кухня Майдану”, “Шпиталь”, “Духовний куточок”, “Барикади”, “Реквієм”, “Самооборона” та стенди, присвячені героям Небесної сотні.

памятник Францу-Йосифу Дерево_щастя02 Великоднє сонце01

Візитівки міста

Франківськ одним із перших в Україні позбувся спадщини “совка”: у часи незалежності  в місті прибрали майже всі зразки радянської монументальної пропаганди. Щоправда, один із них, на честь возз’єднання Західної України з Радянською, зведений перед будівлею місцевого “Білого дому” (адмінбудівлі Івано-Франківських ОДА й міськради), лише “осучаснили”. Річ у тім, що він із самого початку виглядав як своєрідний казус: по обидва боки майданчика із червоного мармуру автори всадовили білосніжні кам’яні фігури гуцула із цимбалами та козака із бандурою, що мали символізувати Західну та решту України, а поміж них на червоній ж мармуровій стелі, яку франківці прозвали “палею”, стирчала голова Леніна. Череп тирана за часів незалежності, певна річ,  прибрали, а от “паля” й нині височить поміж двома українцями – як своєрідне застереження загарбникам…    

Про специфіку тутешньої ментальності, як на мене, свідчив іще один колишній пам’ятник совітської доби. Пригадуєте саркастичний натяк тих часів “Гагарін долітався…”? Так от, у міському селі Крихівці (на кільці біля теперішнього “Сільпо”) встановили свого часу його “ілюстрацію” – т.зв. Літак Гагаріна – справжній винищувач МіГ-15УТІ й аналог того, на якому розбився перший космонавт. Символічно, що цей пам’ятник офіційно і не зносили: на початку 1990-х він просто таємниче зник серед ночі. Як і СРСР – без права на повернення.

Отож, нині практично всі пам’ятники міста “юні”, як і сама незалежна Україна. Певна річ, встановлено низку пам’ятників національним діячам, зокрема, у 1995-му – величний  монумент Каменяру, чиє ім’я носить місто, Степанові Бандері і Василю Стефанику, а ще – Ісусу Христу (монумент Вознесіння, встановлений 2001-го на “Валах”).

Місцем шани яскравих національних діячів є й колишній міський цвинтар, знаний тепер як меморіальний сквер (позаду театру ім. Франка). Тут, зокрема,  поховано першого галицького композитора і диригента Дениса Січинського, а на Покрови 2015-го – встановлено пам’ятник Роману Гурику – одному з наймолодших героїв Небесної сотні, 19-річному студенту Прикарпатського національного університету, що загинув 20 лютого 2014-го у Києві від кулі снайпера…

Цікавою є історія єдиного в Україні пам’ятника яйцю. У 2000 році на площі Ринок було споруджено фонтан – символ відродження життя, що перемагає смерть. Первісно він мав форму яйця, зі шкаралупи якого випиналися пагони рослин. Проте з часом металеві “пагони” зламалися й залишилася лише кам’яна частина, до того ж, надщерблена зверху.  Відтак у 2004-му, після “яєчного замаху” на Януковича, дотепні франківчани й оголосили його пам’ятником яйцю, що звалив з ніг тодішнього кандидата у президенти у їх рідному місті…

Заслуговує уваги й скульптура бургомістру Станіславова Ігнацію Камінському, що постала 2015-го на розі вулиць Мазепи та Бельведерської. Саме йому місто завдячує відновленням після грандіозної катастрофи – т.зв. Мармулядової пожежі, що спалахнула 28 вересня 1868 року. Тоді згоріли 260 будинків, була зруйнована ратуша та суттєво пошкоджений вірменський костел. За 20 років на посаді керівника міста Камінський домігся великої позики для міста на дуже вигідних умовах, завдяки чому Станиславів досить швидко відбудували.

Туристичним “заповідником” є майдан Шептицького, де, окрім більшості згаданих раніше найдревніших перлин архітектури міста зосереджено й ціле сузір’я новітніх пам’ятників. Зокрема, статуя-фонтан Пресвятої Діви Марії та пам’ятник митрополиту Андрею Шептицькому. Тут же, у найдавнішій архітектурній споруді міста – ренесансному Костелі Непорочного зачаття, знаходиться Музей мистецтв Прикарпаття, збірка якого охоплює як  унікальні пам’ятки галицького іконопису й творчість класиків західноукраїнського малярства, роботи українських художників ХХ ст., так і твори польських, австрійських, німецьких та італійських майстрів ХVIII – XX ст. А ще – велика колекція сучасної зарубіжної графіки. Значну частину сакрального відділу займає скульптура, зокрема три фігури ангелів-путті різця Пінзеля. А ікона св. Параскеви П’ятниці “знялася” у відомому фільмі Параджанова “Тіні забутих предків”.

Неподалік катедрального храму УГКЦ, при вході до готелю “Франц” – пам’ятник імператору Францу Йосифу І в людський зріст. Адже цісар, що правив аж 68 років (1848-1916), встановивши абсолютний рекорд серед європейських монархів, – легендарна для Галичини постать. Свого часу на цих теренах існував культ цісаря, відголоски якого властиві частині галицької інтелігенції.

Чи часто ви зустрічали пам’ятники на шкільному подвір’ї? А на території ЗОШ №5 (вул. Франка), де вчилися знані письменники Ю.Андрухович та Т.Прохасько, є оригінальний монумент Шкільництву, що символізує необхідність повсякчасного навчання задля досягнення досконалості й поставленої мети.

А от пам’ятників Тарасові Шевченку у місті не просто два, а ще й встановлено їх поруч. Річ у тім, що другий із них, більший, подарував містові у 2008 році відомий канадський скульптор Лео Мол. Декілька років тривали дискусії щодо місця встановлення монумента, і врешті у 2011-му його урочисто відкрили у Парку ім. Т. Шевченка – неподалік старого погруддя Кобзареві.

А пам’ятник Пластунам, що не зламали своїх присяг, поблизу скверу ім. А. Міцкевича – єдина в Україні скульптура, присвячена пластунам загалом, – відкрито 2012 року, на честь 100-ліття від дня складення першої пластової присяги.

Коване триметрове металеве “Дерево щастяна т.зв. “стометрівці” (пішохідній частині вул. Незалежності) – лише один із традиційних подарунків учасників щорічного “Свята ковалів” до Дня міста. На його гілках – сотні кованих подарунків: тут і людина-оркестр, і дитяча гойдалка, і жар-птиці та дивовижні квіти…

Відьмова гора, Станіславське море й Острів любові

Якщо ж завітаєте до міста теплої пори і на довше – відвідайте міський парк ім. Тараса Шевченка. Окрім згаданих раніше пам’ятників та романтичних каскадних ставків із лебедями й качками, там є ще й Відьмова гора пагорб неподалік стадіону “Рух”, історія якого оповита таємницями. Виник він ще за часів Австро-Угорщини, до початку Першої світової, коли в Станиславові не було високих будівель – гору створили штучно, як оглядовий майданчик.

Тільки не гуляйте у парку опівночі, якщо не хочете зустрітися із привидом. За легендою, колись у центрі парку стояв будинок багатія. Якось донька, яку він дуже любив, порушила заборону і спустилась до підвалу, а вийти звідти вже не змогла. Не знайшовши доньки, чоловік із дружиною покинули маєток аж на рік. А коли пан врешті спустився в підвал, то знайшов вже мумію доньки. З того часу на одній з алей парку, біля атракціонів, до світанку можна побачити привид дівчинки у білому вбранні із рожевим бантиком.

А поруч через дорогу – Станіславське море, як часто називають міське озеро, що виникло 1955 року. У 1930-х тут викопали ставки, які з’єднувала річка Бистриця Солотвинська. Коли ж відкрили шлюзи на ставках, то з них розлилося ціле море, біля якого тепер і відпочивають франківці. А просто посеред озера розташована романтична місцина для закоханих – “Острів любові”.

фонтан01

Місто фестивалів

Івано-Франківськ – місто численних  фестивалів та імпрез. Мальовничим видовищем є Різдвяний парад вертепів, що розливається майданами й вулицями 7 – 14 січня. У травні щороку, окрім широкого святкування Дня міста, – всеукраїнський  фестиваль “Прикарпатська весна” та започаткований 2001 року міжнародний фестиваль “Свято ковалів, в якому беруть участь майстри не лише з усієї України, а й іще з 23 країн світу: від Німеччини, Франції, Швеції, Фінляндії починаючи, до Ізраїлю, США та Австралії включно.

А ще – фестиваль національно-патріотичної пісні та поезії “Воля” (жовтень непарних років) й Бієнале сучасного мистецтва “Імпреза, фестиваль старожитностей та гуцульського етносу “Галицька старовина”, міжнародний фестиваль хорової музики “Передзвін”, Всеукраїнський конкурс хорової музики ім. Д. Січинського, Фестиваль молодіжної музики “Едельвейс”, Фестини духовної музики “Від Різдва до Великодня”, щорічний фестиваль історичної реконструкції “Живе Середньовіччя й започаткований нещодавно “Porto Franko, що цьогоріч став однією з найрезонансніших культурних подій України.

1280px-На_честь_возз'єднання_Західної_України_з_Радянською

Станіславський феномен

Цей літературний вибух стався наприкінці 80-х, а вибухова хвиля накрила український культурний простір усіх 90-х. Імена письменників Ю. Андруховича, Ю. Іздрика, Т. Прохаська, В. Єшкілєва та художників М. Яремака, Я. Яновського, Р. Котерліна та А.Звіжинського нині відомі кожному українцю. “Станіславський феномен” подарував світові нову українську літературу європейського ґатунку і європейського ж сприйняття світу.

800px-Пам'ятник_Роману_Гурику_в_Івано-Франківську

А у 2013-му році народилася перша в Україні літературна резиденція “Станіславський феномен”, організаторів якої надихнула ідея поширення літературної європейської практики серед авторів всієї України. Останніх запрошують на місяць до Франківська, аби вони потім описали те, що почули й побачили тут, у своїх творах. Форма “тренінгу” ненав’язливо-приємна: велосипедні прогулянки з Т. Прохаськом, екскурсії з Г. Петросаняк, дегустування вин з В. Єшкілєвим чи кавування з Ю. Андруховичем

854px-Памятник_Ісусу_Христу_у_Івано-Франківську

арка 350 років

Пам'ятник_Митрополиту_Андрію_Шептицькому._м._Івано-Франківськ

Памятник_столиці_ЗУНР_в_в_Івано-Франківську

December 2017