Ігор СІКОРСЬКИЙ, головний авіаконструктор ХХ століття

Ігор СІКОРСЬКИЙ02Творець перших у світі пасажирського літака і важкого бомбардувальника, гелікоптерів та гідролітаків починав шлях до світової слави в Україні

Справедливість рано чи пізно відвойовує належне. 22 березня 2018-го Київська міська рада присвоїла Міжнародному аеропорту “Київ” ім’я Ігоря Сікорського – видатного авіаконструктора українського походження, засновника Sikorsky Aircraft, творця найпопулярніших вертольотів, літаків-велетнів та першого у США літака-амфібії. Бо, хоча майже 53 із 83 років Сікорський прожив у США, відомим авіаконструктором він став, ще навчаючись у Київському політехнічному інституті: вже студентом створив 6 моделей літаків і гелікоптер!

У КПІ – одному з найпопулярніших нині вишів України, який, до слова, з серпня 2016-го теж носить ім’я І.Сікорського – у 2008-му відкрили перший у світі пам’ятник знаменитому вихованцю. На його постаменті процитовано слова вдячності, висловлені винахідником вже на схилі літ: “…Знімаю капелюха перед Альма-Матер, яка підготувала мене до підкорення неба”. Відтак нижче: “Конструктору перших літаків, вертольотів, студенту КПІ 1907-1911 років від київських політехніків”. Зауважу, капелюх для винахідника був наче сигари для Черчілля: з парубочих літ і до скону він знімав цей свій щасливий талісман-оберіг лише у виняткових випадках!

Ігор Сікорський за своє життя розробив 17 базових моделей літаків і 18 гвинтокрилів. На гелікоптерах та літаках Sikorsky літають королева Великобританії Єлизавета II та ось вже 40 років – усі президенти США, починаючи від Ейзенхауера. “Зараз Білий дім готує нове замовлення, щоб останні моделі літаків “Sikorsky” поповнили його ескадру. Якщо все складеться, ми будемо виконувати замовлення ще 10-20 років”, – розповідає 93-річний Сергій Сікорський, найстарший і єдиний із чотирьох синів авіаконструктора, що продовжив його справу: спершу був пілотом, згодом віце-президентом, а нині – консультантом всесвітньо відомої Sikorsky Aircraft.

1914 муромський

Да Вінчі придумав, Жуль Верн описав, українець – зробив!

А починалося сходження Сікорського до світової слави із дитячих мрій. Ігорко понад усе любив слухати розповіді мами про дивовижний світ далеко за межами їх будинку у Києві: нескінченність Всесвіту й загадковість зірок, таємниці морів і океанів. Та найбільше вражали уяву хлопчика розповіді про генія ХV століття Леонардо да Вінчі і його ідею створити “залізного птаха” – літаючу машину, яку б здіймав у повітря потужний гвинт.

Дещо згодом хлопчині потрапив до рук написаний за три роки до його народження фантастичний роман Жуля Верна “Робур-завойовник”, головний герой якого запевняв: “Птах, що летить, насправді не що інше, як гвинт, і політ його – той же політ гелікоптера. Ось чому двигун майбутнього – гвинт”. Ця книга стала його улюбленою, а цитата з неї “те, що одна людина може уявити, інша може зробити реальним” – не лише гаслом, але й сенсом усього його життя: стати людиною, яка змусить піднятись у небо “важчий за повітря літальний апарат”.

І це йому вдалося. Хай і не з першої спроби, але таки доволі швидко. Майбутній авіаконструктор здійснить чимало фантастичних передбачень Жуля Верна. Скажімо, якось після читання “Робура-завойовника” хлопчині наснилося, що він – на борту летючого корабля, з ілюмінаторів якого видно море та острів із зеленими пальмами. Цей сон також здійсниться: через тридцять років усе це він побачить з борту власноруч спроектованого літака-амфібії!

Сікорському поталанить реалізувати більшість дитячих мрій і стати однією з найяскравіших постатей XX століття – відчайдушним пілотом перших літаків, творцем цілого покоління не бачених раніше “залізних птахів”, людиною, яка через п’ять століть втілила мрію великого да Вінчі. Однак вважати, що складовими успіху стали виключно талант та талан, було б помилкою: на шляху до визнання йому часто доводилося долати не лише недовіру влади та інвесторів, брак коштів й шалену конкуренцію, але й перемагати самого себе: кволе змалку здоров’я та природний інстинкт самозбереження. Адже більшість створених ним літальних апаратів він випробовував особисто!

1923 US-2

Студент-унікум

Сікорському, як і його винаходам, довелося не раз змінювати “прописку”: він став авіаконструктором, уперше здійнявся в небо і встановив перші світові рекорди у Києві. А що серійне виробництво аеропланів почав у Санкт-Петербурзі, на той час столиці Російської імперії (до якої входила й більша частина України з Києвом включно), пояснюється просто: Росія завше намагалася монополізувати важливі проекти. Утім, вже через шість років, у лютому 1918-го, він змушений був емігрувати подалі більшовиків – спершу до Франції, а відтак – до США, де, зрештою, його літальні апарати і стали масовими…

Спершу батьки Ігоря бачили в ньому морського офіцера, але ці надії розвіяло слабке здоров’я нащадка. Як пізніше згадував сам Сікорський, при різкій зміні погоди у нього носом йшла кров, а найменше переохолодження гарантувало йому ліжковий режим. Прочитавши ж у газетах про перші польоти братів Райт, він вирішив остаточно: хоче будувати аероплани і літати на них.

Тож у 1906 році вступає до навчального закладу, що допоміг здійснити ці мрії – Київського політехнічного інституту, заснованого за зразком паризької Еколь Політекнік, вищої технічної школи нового типу. У 1905–1906 роках при механічному відділенні КПІ організували повітроплавну секцію з відділами аеропланів, гелікоптерів, орнітоптерів і двигунів, що стала головним науково-дослідним і конструкторським осередком авіації в Російській імперії. Лише у 1909–1912 рр. київські ентузіасти створили близько 40 різних типів літаків!

Уже влітку 1908-го студент Сікорський приступив до розробки та спорудження свого першого вертольота – на подвір’ї батьківської садиби та в авіагаражі КПІ. Утім, перший Ігорів вертоліт так і не зміг здійнятися в повітря. Як і створений навесні 1910 року другий. Проблема полягала не у помилках розробника, а у відсутності двигуна необхідної ваги та потужності. Молодий конструктор розумів це. Тому не опустив рук, а натомість починає розробляти… свій перший аероплан!

Разом із колегою-студентом Федором Билінкіним він очолив колектив однодумців-ентузіастів, що організували авіамайстерню у двох спеціально для цього збудованих ангарах. Результатом спільної творчості Билінкіна, Сікорського та Василя Іордана стали літаки БіС-1 і БіС-2 та аеросани власних конструкцій.

Невдовзі майстерні перейшли у повне розпорядження Сікорського. Саме тут були збудовані його літаки С-3, С-4, С-5 і рекордсмен С-6. Спорудженню останнього сприяли перші аеродинамічні дослідження на створеній самотужки установці. Це дозволило Сікорському 29 грудня 1909 року побити світовий рекорд швидкості – 111 км/год.

Пілотував свої аероплани Сікорський власноруч. Спираючись на глибокі інженерні знання, які здобував у КПІ, він послідовно розробляє власну теорію побудови літальних апаратів, поклавши в її основу оригінальний спосіб попереднього обрахування льотних якостей майбутньої машини.

Вже через рік Сікорський взяв на борт свого аероплана перших двох пасажирів. А в серпні 1911‑го взяв участь у маневрах царської армії під Києвом, де встановив одразу чотири рекорди Російської імперії: висоти, дальності, тривалості польоту й швидкості.

1940 перший вертоліт

22-річний головний конструктор

У березні 1912-го його літак С-6А на Московській виставці повітроплавання, куди 22‑річний Сікорський прибув вже у ранзі зірки, отримав Велику золоту медаль Російського технічного товариства “За корисну працю в повітроплаванні та за самостійну розробку аероплана власної системи, що дала чудові результати”. Але головне – М.Шидловський, голова АТ заводу Руссо-Балт, що виготовляв військову техніку, запропонував киянину посаду… головного конструктора! І контракт на п’ять років – з кабальною умовою, що всі заплановані моделі та ідеї щодо їх удосконалення належатимуть заводу.

Якось за вечерею у Шидловського конструктор виклав йому свою ідею багатомоторного важкого літака. Той вигукнув: “Починайте негайно!” Через півроку літак із чотирма двигунами і місцями для пасажирів був готовий і 12 лютого 1914-го у небо на ній піднялися 16 осіб і собака – разом ця компанія важила 1.290 кг. Пілотом був сам Сікорський. Свій літак назвав Ілля Муромець.

А що Держдума відмовлялася виділяти гроші для закупівлі цих літаків військовим відомством (мовляв, такий величезний апарат не зможе піднятися вище ніж на 1000 метрів), Сікорський запросив у політ п’ятьох думців і з 10 пасажирами на борту встановив новий світовий рекорд висоти – 2000 метрів! А ще через півтора тижні – здійснив найдальший у світі пасажирський переліт за маршрутом Петербург-Київ-Петербург. Красномовна деталь: на Куренівському летовищі Києва, де й починався шлях Сікорського у небо, його літак, попри негоду, зустрічали члени Київського товариства повітроплавання, студенти і викладачі його рідного КПІ, а в Петербурзі – особисто цар Микола II !

З початком Першої світової війни Сікорський переобладнав своїх Муромців під бомбардувальники і до 1917 року Руссо-Балт виготовив 85 цих літаків, що підняли “стелю” висоти до 4 км і здійснили 400 бойових вильотів. Утім, завдяки Сікорському під час Першої світової Росія вже мала не лише “Муромців”, але й легкі винищувачі й морського розвідника, розвідника-винищувача, двомоторний винищувач-бомбардувальник і штурмовик – повний парк усіх типів військових літаків!

Революція в Росії зруйнували усі плани Сікорського. Шидловського усунули від керівництва заводом, у самого конструктора закінчився контракт, і він опинився на роздоріжжі – ідей безліч, але де їх втілювати? До того ж, була й реальна загроза репресій: його батько помер напередодні арешту “чекістами” – ті застали домовину на столі…

сікорський-вертоліт

Генія конкуренція не лякає

Тож на початку 1918-го Сікорський виїхав до Парижа, де мав замовлення на створення бомбардувальника. Але незабаром підписали перемир’я, і конструктор залишився без роботи – про цивільну авіацію ще ніхто не думав…

Тож Сікорський перебрався до Країни великих можливостей. І вже 20 квітня 1919-го The New York Times писала: “Сікорський готовий виробляти літаки, які без проблем долають відстань у 25 тис. км”.

А що і в Нью-Йорку не поспішали вкладати гроші в авіацію, вважаючи її справою відчайдушних диваків, Сікорському довелося змінювати житло на щораз дешевше й  витрачати на їжу не більше 80 центів на добу, часто обмежуючись кавою і бобами.

Та вже у 1923-му разом з друзями він реєструє Sikorsky Aircraft Corporation на Лонг-Айленді, у… курнику знайомого екс-киянина. А першим інструментом Сікорського у США стали ножиці для нарізання металевих пластин із бампера, придбаного за 50 центів на звалищі, яке відтак стало основним “підрядником” матеріалів для компанії. Особливо цінувалися балки-кутники від ліжок – ними добре кріпилися будь-які частини літака!

Вже до середини літа 1924-го Сікорський збудував свій перший у США літак S-29A. У наступні два роки S-29A здійснив кілька сотень вантажних і пасажирських рейсів, перш ніж його перекупив кінопродюсер Говард Х’юз, у фільмі якого “Ангели пекла” S-29A зіграв роль… німецького літака, ефектно підбитого американськими асами. Це стало гарною рекламою компанії Сікорського, яка упродовж цих  трьох років розробила проекти ще п’яти літаків. З-поміж них – пасажирський літак-амфібію Сікорського S-38, який забезпечив “крилами” транспортну мережу всього Американського континенту. Літак продавався настільки успішно, що компанія змогла придбати ділянку землі в Статфорді (штат Коннектикут), де швидко звели сучасний авіабудівний завод, що небавом набув світової слави. Справжнім шедевром тих часів стала чотиримоторна амфібія Сікорського S-40, спроможна перевозити 40 пасажирів на відстань до 800 км або 24 пасажирів – на 1500 км. Відтак пішли замовлення від великих перевізників і перші – від ВПС США.

У 1938 році Конгрес прийняв т.зв. Білль Дорсі: США виділили $3 млн на створення гвинтокрилого військового флоту. Сікорський залишився вірним одногвинтовій схемі із хвостовим рульовим гвинтом, над якою почав працювати ще в КПІ. Згодом саме ця схема й стала панівною у світовому вертольотобудуванні. І вже через рік конструктор запропонував одразу кілька моделей. Тож, відкриваючи Західний фронт Другої світової, США вже дивували і союзників, і ворогів гвинтокрилими машинами конструктора-киянина!

Після війни у США розпочався справжній вертолітний бум: виникло понад 340 фірм, що взялися за розробку гвинтокрилих машин. Однак фірма Сікорського стала визнаним лідером не лише американського, але й світового ринку. Її гелікоптери широко використовуються в армії й береговій охороні. Особливо ефективні вони у пошуково-рятувальних роботах: за словами С.Сікорського, вертольоти батька врятували понад 1,5 мільйона людських життів! Величезним успіхом компанії стала розробка гелікоптера S-55 – першого в історії гвинтокрила, який у 1952 році здійснив трансатлантичний переліт!

Нові машини виходили з цехів компанії практично щороку. Численні модифікації S-58, останнього з вертольотів, розроблених особисто Сікорським у 1954–1955 роках,  експлуатувалися майже в п’ятдесяти країнах світу.

“Батько був рідкісним генієм, закоханим у свою справу, – пояснює секрет успіху І.Сікорського його син Сергій. – Він завжди прагнув випередити час мінімум на одне-два десятиліття. Наприклад, ще до Другої світової війни створював могутні пасажирські лайнери, бо був переконаний: після війни буде розвиватися цивільна авіація, а польоти через океан стануть технічно можливими і затребуваними. Так і сталось: з його літаками Pan American Airways відкрив свої перші авіалінії з Америки до Європи!

Нині приблизно половину замовлень Sikorsky Aircraft складають цивільні вертолітні лінії, а решта – військові замовлення: армійські вертольоти, знамениті black hawk і ціла колекція нових машин, деякі з яких ми запускаємо в цивільну авіацію. Наприклад, S-76 на 12 пасажирів. Зараз працюємо над створенням найпотужнішого вертольота в історії США: це буде машина зі злітною вагою у 40-45 тонн, справжній гігант!”

* * *

Перший відомий предок конструктора, Григорій Секора, походив із козаків. “У мого роду, який з’явився в селі на Київщині, де мій дід і прадід були священиками, суто українське походження”, – писав І. Сікорський у 1933 році. “Я прекрасно пам’ятаю: батько гордився, що народився в Києві, і неодноразово це підкреслював”, – заявив С.Сікорський, коментуючи перейменування аеропорту “Київ” на честь його батька.

Ігор СІКОРСЬКИЙ04

Famous Ukrainians