Організація Об’єднаних Націй заявляє, що по всьому світу налічується 65 мільйонів примусово виселених осіб. Таке величезне число біженців може шокувати будь-кого.
Художник Ай Вейвей (Ai Weiwei) хоче, щоб глядачі його документального фільму «Людський потік» («Human Flow») побачили як масштаб кризи, так і людяність мігрантів. Прем’єра фільму в Чикаго відбулася в п’ятницю, 3 листопада, в Music Box Theatre. Фільм заснований на безпосередньому досвіді автора.
«Це в мене в крові», – сказав Ай, який провів своє дитинство у віддаленій китайській общині після того, як його батька-поета вислала з країни комуністична влада. – «Я народився, коли мій батько був біженцем, і вже тоді я зрозумів, як низько можуть впасти люди в моральному плані».
«Я відчуваю, що я є частиною кризи мігрантів. Я так добре знаю їх. Вони – частина мене», – пояснив Ай.
Багато інших людей відчувають себе самотніми і безсилими, коли стикаються з образами мігрантів, які наважуються на небезпечні подорожі на суші та в морі. Ай каже, що це частково пов’язано з новинними повідомленнями, які інформують людей, але можуть також пробуджувати почуття.
«Ви відчуваєте, що це безглуздо та ізолюєтесь від проблеми, тому що криза набуває надто великих масштабів, а ви не можете нічого зробити», – повідомив Ай. – «Це найгірший момент».
60-річний Ай є одним із найуспішніших артистів. Він став відомим на весь світ своїми інсталяціями велосипедів та насіння соняшнику. У рідному Китаї його поперемінно возвеличували, терпіли і переслідували, ув’язнювали та виселяли з країни. Зараз Ай проживає в Берліні.
Команда Ая складалась з близько 200 членів. Усім складом вони відвідали 23 країни, зустрічаючись з сирійськими біженцями в Йорданії та Лівані, групу Рогінджа з М’янми в Бангладеші, афганських біженців, що повертались додому з заслання в Пакистані та мексиканців на кордоні з США.
Фільм також оповідає про маршрут через Егейське море до Греції, а потім по суші в Європу. З 2015 року цей маршрут подолали більше мільйона осіб. Одних біженців зупиняла поліція та колючий дріт на кордоні, а інші прибували в приймальний центр у Німеччині або до Ла-Маншу, сподіваючись дістатися до Британії.
В фільмі Ай є співчутливим спостерігачем. Він знімає фотографії на свій телефон, спілкуючись з людьми і навіть підстригаючи одного.
Ай бажав уникнути традиційної кіноструктури, такої як зйомка подорожі тільки одного персонажа.
«Я хотів, щоб фільм був хаотичним», – пояснив він.
Ай сподівається, що політики побачать цей фільм і «не будуть просто уникати ситуації, будуючи кордони та розділяючи людей на «нас» та «них», а побачать, що ми всі єдині».
