28 лютого 1772 року помер замурований у в’язниці українець-митрополит Арсеній Мацієвич.
Він народився у Володимирі на Волині 1697 року у родині православного священика. Вчився в місцевій духовній школі, у Львівській і Київській академіях. 1741-го його висвятили на митрополита Ростовського та зробили членом найсвятішого Синоду. Мацієвич пробув на митрополичій посаді 20 років.
Митрополит часто сперечався, відстоюючи права українського духовенства. У лютому 1763 року він правив у Ростові “Чин отлучения от церкви” ворогів і оголосив анафему проти всіх “насильствующих и обидящих святыя Божий церкви и монастыри”, тобто на царицю Катерину ІІ та Синод. У березні надіслав Синоду та цариці листи з різкою критикою. Синод переказав усе цариці. Митрополита під конвоєм відіслали до Москви.
У допиті брала участь цариця. Митрополит розкритикував її і за це йому “закляпили рота”. В такому стані тримали до суду.
Суд почався 1 квітня 1763 року Митрополита судили за “превратныя и возмутительныя толкования Св. Писания и за посягательство на спокойствие подданных”. 12 квітня Мацієвича позбавили сану і простим ченцем заслали в Архангельський Карельський монастир. Він і там критикував владу за відбирання церковних земель. На нього донесли монах і солдат. Мацієвича знову потягли на допити до Москви. 1767 року його вдруге віддали під суд як політичного злочинця. 70-літнього Мацієвича признали “достойным истязания и лишения жизни”. Але “по милосердию императрицы” його тільки розстригли з ченців, дали йому нову назву – Андрій Брехун і навічно заточили його в Ревельському казематі.
Мацієвичу обрали якнайтісніший каземат 10 футів (3 м) вздовж і 7 футів (2,1 м) впоперек. Арсенія замуровали, лише залишили віконце для їжі. Йому заборонялося будь з ким спілкуватись. Перед смертю йому відмовили давати їжу.
2004 року Українська православна церква КП причислила Арсенія до лику святих
Джерело: gazeta.ua
