Є на світі співаки з сильним голосом і гарною зовнішністю, а серце мовчить. А бувають такі люди, ніби й нічого особливого, на перший погляд, а як заспіває – мурашки попід шкірою.
Хто з нас не пам’ятає скромну й світлу, як промінчик, Брію Блессінг, якій участь у “Голосі країни” принесла чималу популярність?
На радість усій українській діаспорі Іллінойсу 4 грудня 2016 року Брія завітала до Чикаго. І не просто зазирнула в гості, але й виступила з невеликою концертною програмою в Інституті Модерного Мистецтва (Ukrainian Institute of Modern Art) в Українській околиці.
Мабуть, організатори її виступу й самі не сподівалися, що в залі ніде буде яблуку впасти. Така щира цікавість до Брії та її творчості зовсім не випадкова.
Але почнемо спочатку. Жила-була дівчинка. Вона народилася в штаті крутих ковбоїв, індійців, прерій та запальних розбишак – в Техасі. Проте, дівча до Дикого Заходу, крім місця народження, ніякого відношення не мало, а росло у побожній щасливій родині. Коли їй було 13 років, батьки вирішили поїхати на декілька років до України – проповідувати Слово Боже (до речі, Блессінг з англійської перекладається як “Благословення”).
Спочатку сім’я оселилась у Луганську. Дівчина досконало вивчила українську мову, полюбляла співати в хорі, проте з дитинства мріяла, щоб музика стала для неї чимось більшим, ніж захоплення (її батько – професійний музикант-саксофоніст, чотири роки грав у рок-гурті). Брія вважає, що конкурс “Голос країни” став тими дверима, які відкрив перед нею Господь.
Сьогодні Блессінги живуть у Львові. В творчому доробку співачки два альбоми (“Chapter 1: Of Flying and Falling” і “Prologue”), які вона записувала як автор, композитор і виконавиця пісень. Брія неодноразово побувала в АТО і виступала перед нашими військовими зі своїми піснями. В Україні її часто запрошують на благодійні свята та різні фестивалі, кошти від яких йдуть на допомогу пораненим і сиротам.
В українській діаспорі співачку часто порівнюють з нашою улюбленою Квіткою Цісик – такий же чистий, красивий голос, ледь помітний американський акцент… Проте, Брія такого порівняння соромиться і вважає його величезним компліментом.
Одне можна сказати з упевненістю: у залі, де співала Брія Блессінг панувала дуже тепла і щира атмосфера. ЇЇ усмішка, здається, здатна розтопити найхолодніше серце, а її жарти, манера виконання українських пісень змушують людей тамувати подих.
Після виступу українці Чикаго довго не відпускали Брію: фото на згадку, автографи, запитання. Мені теж вдалося поспілкуватися зі співачкою й на собі відчути усю силу її магнетичної любові до людей.
– Бріє, ми щиро тішимося, що можемо “вживу” послухати тебе в Чикаго…
– Я теж з нетерпінням чекала цієї поїздки.
– А яка мета твого турне Північною Америкою?
– Я хочу розповісти, що відбувається в Україні, попросити діаспору підтримати Україну.
– Тарас Шевченко писав: “Свою Україну любіть. Любіть її… Во врем’я люте. В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть”. Ми дуже її любимо. Українська діаспора США і Канади завжди вболівала за свою неньку-Україну і чим могла допомагала їй. Але чому ти, американка, так перейнялася проблемами України? Коли ти відчула, що ця земля і ці люди небайдужі тобі? Ти в Україні вже 23 роки, може щось таке сталося у твоєму житті, що змусило поглянути на українців “іншими очима”.
– Як будь-які стосунки в житті, любов зростає поступово. Але я пам’ятаю ключовий момент під час Помаранчевої революції. Я поїхала до Києва протестувати зі своїми друзями і враз, насправді, побачила українців заново. Усі ці події змусили мене зрозуміти силу їхньої любові до своєї землі. Тоді у мене в серці щось таке почало рости.
– Коли ти вперше відчула силу свого голосу? Коли зрозуміла, що люди готові слухати тебе, приходити на твої концерти, захоплюватися твоїми піснями?
– Це теж не зразу прийшло. Мене постійно дивує, що люди хочуть мене слухати. Я це вперше побачила на “Голосі країни”. Я не хотіла приймати участь у шоу, я ніколи й не думала про це…
… а хто тобі сказав?
– Бог. Я відчула, що маю піти туди. І я спочатку навіть не зрозуміла для чого. Я ж зовсім не дивлюсь телебачення. Проте, я вирішила взяти участь у цьому проекті, зовсім не розуміючи, що очікувати від нього. Я подумала: ок, я піду, поспіваю пару пісень, повернусь додому і забуду про все.
– І як, вдалося?
– Але після цього телешоу люди почали писати мені, як вони зворушені і яке я справила враження.
– Кожному з нас Бог дає свій талант. Я вірю, що немає не талановитих людей…
… я теж вірю.
– … то, можливо, Він дав тобі такий чудовий, чистий, сильний голос, щоб ти могла донести до людей щось важливе? Так, як ти тільки що сказала зі сцени: незалежно звідкіля ми, де ми народилися, і який у нас колір шкіри, любіть один одного.
– Я вірю, що кожний талант – це дар від Бога. Це не для слави. Він дав кожному з нас такий подарунок, щоб ми могли дати іншим щось. Головне – подарувати людям Його любов. Бо саме любові зараз дуже не вистачає в світі. Тому я хочу через музику, через свої виступи сказати людям, що Бог їх любить і вони не самі в житті.
– Я знаю, що люди, навіть після “Голосу країни”, мають дуже мало інформації про тебе і про твої пісні. Ти записала два альбоми чудових пісень “Chapter 1: Of Flying and Falling” і “Prologue”. Як ти гадаєш, що тобі потрібно, щоб “розкрутити” їх, щоб їх почули українці усього світу?
– А хто знає? Я взагалі в бізнесі не розбираюся, я не знаю, що для цього потрібно…
– Не маєш промоутерів, менеджера?
– Ні, не маю. Я маю тільки подругу, яка мені допомагає, відповідає на запрошення та на імейли.. Проте, я завжди вірила і зараз вірю, що Господь усе робить в свій час. Я навіть не мріяла про концерти і запрошення, але ось я співаю для української діаспори Чикаго. Я вірю, що Господь усе робить в свій час. Саме тоді, коли це потрібно.
– Що тобі дали твої батьки?
– Все! Я вважаю, все, що я маю, це Бог і мої батьки. Мої принципи, моя віра – все це мої батьки.
– Чи ти брала уроки вокалу?
– Ні. Батьки були моїм натхненням в житті. Вони самі співали в хорі, в ансамблі, тому музика була звичайним середовищем у нашому домі. У нас усі в сім’ї співали або грали, тому це сталося природно.
– Співала в хорі?
– Так, поки батьки були в хорі, ми з сестрами теж у ньому співали.
– Уітні Хьюстон теж, здається, починала з церковного хору?
– Ну, Уітні…(сміється). Це така величина… До неї нікому не дотягнутися.
– Але ти сама казала, що ми ніколи не знаємо, яку роль в цьому житті нам уготовив Господь, які наступні двері він відкриє перед нами. У тебе такий прекрасний сильний голос, що пробирає наскрізь, змушує задуматися.
– Так, це правда. Ніколи не знаємо.
– Чого найбільше боялась, коли була малою?
– Я дуже боялася, що про мене думають люди. Боялася зробити щось неправильно, сказати щось не те. Це дуже ускладнювало моє життя. Потім я зрозуміла, що це не важливо.
– З ким із відомих музикантів чи співаків, з живих, чи тих, що відійшли у Вічність, хотіла б пообідати?
– Квітка Цісик, однозначно.
– … а з американських?
– Єва Кессіді (Eva Cassidy, 2 лютого 1963 – 2 листопада 1996 – американська співачка, яка здобула популярність завдяки своїй інтерпретації перевірених часом пісень в стилі джаз, блюз, фолк, госпел, кантрі і поп музики – ред..). У 1996 році вона померла від меланоми. Їй було всього 33 роки.
Єва була невідома за межами рідного Вашингтона. Чотири роки після її смерті радіо BBC Radio 2 представило своїм слухачам версії пісень “Over the Rainbow” і “Fields of Gold”. Пісні користувалися шаленим успіхом, після чого у телепередачі BBC Two Top of the Pops 2 було показано її відео “Over the Rainbow”, записане в джаз-клубі Blues Alley. Альбом “Songbird” дістався до вершин британських чартів. Це принесло Єві світовий успіх. Але вона про це вже не знала.
– Своє подальше життя пов’язуєш з Україною?
– Так. Я дуже люблю Америку, там і досі проживають мої бабусі, дідусі, мої друзі. Але, я вже давно зрозуміла, що мій дім – це Україна.
– Заради чого, вважаєш, треба жити?
– Творити, робити добро.
– Що б ти хотіла побажати читачам часопису “Ukrainian People”?
– Колись я думала, що я маю бути або українка, або американка. Тільки минулого року Господь дав мені зрозуміти, що це неправда. Сьогодні я і американка, і українка на сто відсотків. Це настільки умиротворює мене, і мені не треба робити вибір.
Тому я б побажала вашим читачам: любіть свою батьківщину усім серцем, а також і цю землю, де ви тепер проживаєте. І ваше життя буде набагато багатшим.
Веселих Різдвяних свят!
З Брією Блессінг бесідувала Ольга Руда
