Автор: Анна Брик
13 вересня 2015 в самому серці української громади Нової Англії зібралося кілька тисяч гостей з усіх куточків Америки, Канади та України. У Стемфорді, штат Коннектикут, в 48-й раз відбувся щорічний український фестиваль під гостинним дахом Української греко-католицької семінарії св. Василя і з благословення єпископа Павла Хомницького.
Цього року фестиваль набув нового розвитку завдяки зусиллям нового ректора семінарії, отця Романа Малярчука. Над замком злітала українська музика і пісня, виступали численні артисти; гості насолоджувалися традиційною українською кухнею і брали безпосередню участь у цікавих розвагах для дорослих і дітей. Як завжди, в Стемфорд українці прибувають цілими сім’ями, приходять з друзями та коханими різних національностей, але об’єднує всіх любов до України та її культури, бажання підтримати український народ в нелегкий для нього час.
Американці по різному називали цю частину Стемфорду – Весняний Холм, Шато, Замок Квінтарда – але в наш час воно відоме всім в окрузі як Українське село.
Здалеку на пагорбі височить увінчаний хрестом чудовий замок. На двох напівкруглих вулицях, що обрамляють пагорб, – двомовні білборди з написами: “Український Музей і бібліотека”, “Український архів”, “Українська семінарія Св. Василія”, “Українська кредитівка СУМА”, “Єпархія Української Католицької церкви”. У святкові дні замок підсвічується жовто-синіми кольорами, а своєрідний оберіг маєтку – мармурова скульптура Матері Божої з немовлям на руках – прикрашається квітучим вінком.
Якщо у вихідні на просторій площі перед замком ви зустрінете море святково одягнених людей різного віку у вишиванках, це означає, що найстаріша культурно-просвітницька установа українців в усьому західному світі – Український Музей і Бібліотека – проводять тут чергове свято.
І ця традиція бере початок з 1933 року.
Чим же знаменитий “український Стемфорд”?
Засновником “українського Стемфорду” можна вважати Костянтина Богачевського, якого 20 травня 1924 Папа Римський Пій ХІ призначив титулярним єпископом і апостольським екзархом для українців у США. 10 липня 1958 апостольський екзархат США був перетворений у філадельфійську єпархію, і Костянтин Богачевський став її першим архієпископом.
Але до цього, після прибуття в США, митрополит Філадельфійський УМПЦ Богачевський починає організовувати збір коштів на купівлю дорогого помістя в Стемфорді. Він переконує українську діаспору в необхідності і важливості цього наміру, плануючи відкрити в цьому місці середню школу для українських дітей, семінарію для юнаків і український культурний центр. Таким способом діаспора могла б зберігати свою віру, культуру і виховувати підростаючі покоління в українському національному дусі.
Наполегливість і мудрість єпископа зробили свою справу. Українці з усієї Америки зібрали потрібну суму, і 
маєток назавжди перейшов у власність української церкви та української громади. Відкриття першої української школи в Стемфорді стало знаменною подією в історії українців Америки. Перші випускники-українці ставали згодом студентами престижних університетів США, а також на стипендії суспільства їхали вчитися до Європи – в Римський та Інсбруці. Серед випускників цього закладу був і майбутній багаторічний глава УГКЦ України Блаженніший Любомир Гузар.
По закінченні Другої світової війни, коли з політичних мотивів у європейських таборах опинилися десятки тисяч українців, з ініціативи митрополита Богачевського тут з’являється спеціальний Комітет для допомоги блукачам. Він домагається квоти на переселення в цю країну на постійне місце проживання 40000 бездомних українців. Збір коштів на облаштування нової хвилі земляків-емігрантів здійснювався під патронатом митрополита.
Потужна акція була проведена в кінці 80-х років минулого століття, коли завдяки горбачовській перебудові Українська греко-католицька церква вийшла в Україні з підпілля. Для відроджених храмів необхідно було терміново готувати священиків. Десятки українських юнаків були відправлені на кошти товариства американських українців у Стемфорд, де вони пройшли в стінах колегії багатомісячну священицьку виучку і повернулися додому для душпастирської праці.
“Це наш спадок! Допоможіть його зберегти!” – невпинно повторював Костянтин Богачевський, коли йшлося про підтримку ще трьох його великих проектів, які були першими на американському континенті: Публічна Українська Бібліотека, Український Архів і Музей української спадщини.
На жаль, великий патріот України і авторитетний у світі провідник потужного в США українського греко-католицького співтовариства не встиг сповна реалізувати задумане – 6 січня 1961року він відійшов у вічність. Однак його справу створення і розвитку потужного центру культури, освіти і науки українців продовжив гідний його послідовник владика Василь Лостен. Кілька десятиліть безперестанної праці пішло на те, щоб не тільки не втратити придбане, але і примножити його.
Сьогодні бібліотека з архівом має статус довідкового центру, розташованого в окремому просторому двоповерховому приміщенні – одному з кращих в замковому комплексі. Тут є унікальна колекція випущених в різних країнах світу друкованих видань по різних дільницях українознавства. Кількість їх перевищує 70 тисяч книг, а також тисячі грамплатівок, фотографій, потужні нумізматична та філателістична колекції, унікальні зібрання українських листівок.
“Українці з тих націй, які ще вірять у заступництво своїх геніїв, у свої національні символи, у непорушність своїх святинь”, – написала Ліна Костенко в “Записках українського самашедшого”. Я б додала: “Гостинний народ, котрий уміє берегти свою культуру, передавати з покоління в покоління свої традиції і з грандіозним розмахом організовувати свята!”
