“Неподалік з’явилася вивіска величезного магазину іграшок. Не вагаючись, я в’їхав на стоянку, припаркувався і увійшов в магазин. Я озирнувся, і асортимент не вселив у мене ентузіазму: нескінченні ряди іграшок, присвячених насильству, ніби я потрапив в магазин, призначений для дітей колишнього Декстера.
Тут були мечі, ножі, лайтсейбери, автомати, бомби, пістолети і гвинтівки, які стріляли пластиковими кульками і кульками з фарбою, ракети, якими можна підірвати свого друга або його місто, – ряд за рядом навчальні тренажери для смертельних забав. Нічого дивного, що наш світ сповнений злості і насильства. Раз ми вселяємо в дітей інформацію, ніби вбивство – це весело, чи варто дивуватися тим із них, які засвоюють урок?”
(Джеффрі Ліндсей. Делікатеси Декстера)
13 лютого 2015 року в аеропорту Галіфакса (провінція Нова Шотландія, Канада) була арештована молода пара: 23-річна жінка і 26-річний чоловік. Канадська поліція затримала їх відразу після прильоту жінки з американського штату Іллінойс. Ліндсі Суваннарат (Lindsay Souvannarath) і Рендаллу Шепарду (Randall Shepherd) були пред’явлені звинувачення в змові з метою масового вбивства – підозрювані, разом з 19-річним Джеймсом Гемблом (James Gamble), планували розстріл людей в Галіфаксі на День Святого Валентина.
Поліція натрапила на слід змовників завдяки попередженню добровольчої організації Crime Stoppers. Наступного дня, у суботу, зловмисники планували відкрити вогонь по людях у торговому центрі міста Галіфакса.
Третій терорист, Джеймс Гембл, застрелився на ґанку свого будинку в Тімберлі, передмісті Галіфаксу, після того, як туди прибула поліція. У його будинку були знайдені три довгоствольні гвинтівки. Гембл був одержимий ідеєю вбивства і постійно публікував у своєму блозі власні фотографії з гвинтівкою і ножем. У соціальних мережах він відкрито захоплювався масовим вбивством в школі “Колумбайн” у США в 1999 році, Адольфом Гітлером і нацизмом.
“Усе закінчиться в День святого Валентина, – написав він у своїх блогах. – Що не вб’є мене, можливо, змусить мене вбити вас”.
Після арешту Суваннарат і Шепарда Міністр юстиції Канади Пітер Маккей сказав, що якби все задумане їм вдалося здійснити, це “шокуюче масове вбивство стало б реальністю”.
Захоплення нацистами
Коли члени женевського шкільного клубу рольових ігор запитали 16-річну Ліндсі Суваннарат, ким вона хоче бути в грі, відповідь була несподіваною. Вони очікували почути “чарівницею” або “ельфом”, але тиха і сором’язлива дівчина хотіла бути “жінкою-воїном”. Свій вибір вона підтвердила малюнком свого “героя” – там був зображений “нацист-кошмар” (“Nightmare Nazi”). Довгий плащ, чоботи-ботфорти і протигаз безпомилково вказували на нацистського солдата зондеркоманди СС; скелетні руки вчепилися у величезний кинджал. Така собі “темна фентезі мистецтва”.
Незважаючи на вмовляння її шкільних товаришів відмовитися від такого неприємного образу і наявність вчителя, що контролював гру, Ліндсі не відступила. Тому “нацист” був прийнятий у клуб і навіть став, разом із дівчиною, “головним персонажем місяця” (character for month). Ще дивнішим стало те, що її малюнок “Nightmare Nazi” з’явився на сторінках щорічника ігрового клубу “Playin Around” 2008/09 року разом з усміхненою фотографією самої Ліндсі.
Сім років по тому ця тиха і скромна дівчина буде затримана зі своїм партнером у канадському аеропорту. В її багажі знайдуть “костюм смерті” та книги про серійних вбивць. Їй будуть пред’явлені звинувачення в плануванні масового вбивства людей на День святого Валентина.
Рольові ігри
Ліндсі Суваннарат виросла в родині страхового працівника, іммігранта з В’єнтьяна (Лаос), Чантабона Суваннарата (Chanthaboun Souvannarath) і його цивільної дружини Філліс Зборіл (Phyllis Zboril). Примітно, що ні в родині, ні в школі ніхто не звертав уваги на супермасистські та неонацистські настрої дівчинки. У Філліс за плечима був більш ніж 20-річний досвід роботи з проблемними дітьми, а при спробі журналістів наблизитися з розпитуваннями до батька сімейства, містер Суваннарат тільки повторював, як заведений: “Я перепрошую”, “Я вибачаюся” …
Колишні однокласники зі школи для старшокласників (Geneva High School) чиказького передмістя Женева, відгукувалися про Ліндсі як про сором’язливу, замкнуту дівчинку, у якої було мало друзів і яка шукала вихід своїм емоціям у класах із мистецтва після школи. Багато хто звертав увагу на її схильність до нападів гніву і насильства – одного разу вона накинулася на хлопчика з олівцем і поколола його. Ліндсі захоплювалася мотивами неонацистів і Третім рейхом, але вчителів це, мабуть, ніколи не турбувало.
Коли учні старших класів отримали щорічники клубу “Playin Around”, у багатьох залишив неприємне почуття малюнок нациста-скелета. Її шкільна подруга Сабріна Сігеті (Sabrina Szigeti) розповідала ласим до сенсації журналістам:
– Ми були в шоці від її малюнків. Так, ці альбоми роблять студенти, але вчителі повинні контролювати їх, чи не так?
– Якщо учениця починає обожнювати чорну музику дет-металу, захоплюється Варґ Вікернес (герострат брутального нордичного пафосу, музикант, який “прославився” вбивством гітариста з Мейхема і спалив кілька старовинних церков у Норвегії) і захоплюється масовим вбивством в школі “Колумбайн”, чи це не повинно стривожити вчителів?
– Вона була такою дивною, що завжди виділялася на тлі інших школярів. Її роботи були сповнені насильства, солдатів і нацистів. У неї було багато малюнків, віршів і записів в блогах, що оспівують Гітлера і ку-клукс-кланівця Девіда Дюка. Вона стала постійним користувачем багатьох сайтів і форумів для неонацистів і білих расистів.
Ізольована від суспільства
Після цього Ліндсі Суваннарат знайшла притулок у канадській в’язниці за участь у змові з метою здійснення масового вбивства і підпалу. Її колишні однокласники вважають цей заклад кращим для неї – на щастя, ніхто не постраждав, а насильницькі настрої дівчини рано чи пізно повинні були привести її на лаву підсудних.
– Це краще для всіх, що Ліндсі ізольована від суспільства зараз, у молодому віці, поки вона не здійснила свої погрози або не стала причетною до смерті людей, – міркують вони. – Але, в першу чергу, на незвичайну поведінку дівчини повинні були звернути увагу батьки і вчителі. Школі були відомі її нахили, але ніхто не втрутився і не зупинив її. Вона прогнила зсередини, як особистість, і продовжувала гнити.
Вона нерухомо і без видимих емоцій сиділа на дерев’яній лаві в залі суду без вікон, а суддя виносив вирок: пожиттєве ув’язнення без можливості помилування на десять років. У п’ятницю, 20 квітня 2018 року, суддя Верховного Суду Нової Скотії (Nova Scotia Supreme Court) Пітер Росинські (Peter Rosinski) заявив, що Суваннарат продовжує становити загрозу громадській безпеці. Він підкреслив, що вона не розкаялась у вчиненому злочині і не відмовилася від своїх ідеологічних мотивів. На його думку, “перспективи її реабілітації дуже сумнівні… Суваннарат потрібно ізолювати від суспільства, поки не буде вирішено питання безпеки”.
“Які ж масові вбивства вони могли вчинити у той день, якщо ми знайшли у них дробовик 16-го калібру з 23 набоями, гвинтівку 308 калібру з 13 набоями та ножем для того, щоб добивати поранених?” – розповів суддя. – “Пані Суваннарат мала намір вбити більше людей, ніж під час стрілянини в Columbine High School”.
Рендалл Шепард ще раніше був засуджений до десяти років ув’язнення. Детектив Кейт Баттан (Kate Battan) цілий місяць досліджувала приватну переписку Суваннарат та її змовників, а також їхні плани щодо атаки на торговий центр Halifax. 26-річний американець визнав себе винним у змові з метою вбивства лише після того, як поліція пред’явила йому ці факти розслідування.
На слуханні суддя Росинські запитав Суваннарат, чи хоче вона звернутися до суду з останнім словом. Жінка відмовилась. Перед винесенням вироку суддя долучив до справи листи від батьків і бабусі з дідусем підсудної. Батьки Сувеннарат були в суді під час винесення вироку, але відмовилися давати інтерв’ю ЗМІ.
На такій сумній ноті закінчилася сага молодої жінки, життя якої закінчилось, ще навіть не реалізувавшись. Суваннарат вивели із зали суду і відвели до в’язничної камери, яка з 2015 року стала її домом.
Що спонукає американських школярів до кривавих розправ? Психологи називають декілька причин:
- Особисті невдачі (глузування однокласників, домашні проблеми, відсутність духовно-морального зв’язку з близькими).
- Доступність вогнепальної зброї, часті приклади її застосування в інтернеті та у соціальних мережах, широке розповсюдження новин про масові вбивства (цей причинний фактор особливо актуальний для США).
- Спотворення системи цінностей, що призвело до кризи системи виховання.
- .Провокування насильства комп’ютерними іграми (з 2000-х років).
- Надання надмірної ролі препаратам-психостимуляторам, які насправді не здатні замінити уваги батьків або вихователя.
- Мотиви наслідування – наслідувальні вбивства очікуються після кожного гучного масового розстрілу.
Джеймс Фокс, професор права і суспільної політики Північно-східного університету в Бостоні:
“В американському суспільстві існує певна кількість людей, озлоблених на навколишній світ, повністю ним розчарованих, вважають своє життя зруйнованим і не хочуть більше жити. Ці люди відчувають нестачу емоційної підтримки з боку сім’ї і друзів. І вирішують жорстоко помститися тим, хто, на їхню думку, несе відповідальність за їх невдачі і не дає їм шансу впоратися з життєвими проблемами. Вибираючи між суїцидом і кривавою розправою, вони, як правило, вибирають і те, і інше”.
