Михайло Дицко став першою людиною і, мабуть, єдиним українцем, який коли-небудь виграв титул чемпіона НФЛ спочатку як гравець, потім як асистент тренера і головний тренер “Чикаго Беарз”. Американець за народженням, але українець за походженням, Майк Дітка, крім футбольної кар’єри, був коментатором на ТБ та актором кіно, який взяв участь у зйомках 27 фільмів.
Проте, 5 травня 2016 року Майк Дітка зустрівся з українцями Чикаго не для того, щоб розповісти про свої визначні досягнення та запаморочливу кар’єру. Цього разу Великий тренер легендарної “Чикаго Беарз” запросив представників української громади Іллінойсу до свого знаменитого ресторану “Ditka`s” для святкової вечері та збору коштів для нашої католицької школи святого отця Миколая.
Головними організаторами свята стали: голова ради директорів школи св. отця Миколая Іра Ткачук, член Ради директорів Мотря Мельник та директор школи Анна Сірілл.
Фандрейзінг вдався! Як гостинний господар, Майк Дітка разом зі своєю дружиною Діаною пригощав гостей смачними стравами та напоями, шкільний хор під керівництвом Ірини Дичій виконував українські пісні, а гості щедро складали свої датки на розвиток школи.
В цей вечір було зібрано 80 тисяч доларів і в цьому була неабияка заслуга нашого знаменитого земляка. Представники школи подарували Майку українську булаву, а його дружині Діані – вишивану сорочку.
“Залізний” Майк Дітка
І в 1986 році Майк Дітка став володарем Супер Боул – головного трофея НФЛ – в якості головного тренера клубу. Він заслужив своє прізвисько “Залізний” завдяки винятковій волі до перемоги і непохитному характеру.
Великий тренер легендарної команди “Чикаго Беарз” 80-х Михайло Дицко народився 18 жовтня 1939 року недалеко від Піттсбурга (Пенсільванія) в родині українця Михайла Дицко-старшого. Його батько керував залізничною профспілкою найбільшої тоді в світі сталеливарної корпорації “Джонс і Лафлін”.
У 40-ті роки батьки поміняли важкувате для американської вимови прізвище Дицко на Дітка. Майк захоплювався спортом, і до закінчення школи він вже був лідером відразу трьох команд – з американського футболу, бейсболу та баскетболу. Але вибір був зроблений – за три наступні роки вже в складі футбольної команди університету Піттсбурга він заявив про себе як про кращого крайнього лінійного гравця з часів існування студентської ліги. У 1960 році Дітка потрапив в символічну збірну коледжів Америки, а через рік “Чиказькі Ведмеді” задрафтували його під загальним п’ятим номером.
Наступні п’ять років Дітка незмінно потрапляв до складу “Всіх Зірок” ліги і в 1963 році з “ведмедями” виграв свій перший Супер Боул.
43 точдауна, 5812 ярдів в атаці і 427 отриманих передач за кар’єру привели “Залізного” Майка в Зал Слави професіоналів американського футболу в 1988 році. За рік до цього він потрапив до Залу Слави коледжів. А в 1999 році йому дозволили зайняти 90-е місце у сотні кращих гравців в історії цього виду спорту.
