У старшій школі в місті Антіго на півночі штату Вісконсині під час випускного вечора почалася стрілянина. Постріли пролунали у суботу, 23 квітня, близько 11-ої години вечора за місцевим часом.
Молодий чоловік був озброєний потужною гвинтівкою і мав із собою великий запас боєприпасів. Він підійшов до школи в той час, коли з неї виходило двоє старшокласників – дівчина і хлопець. Злочинець відкрив по них вогонь, поранивши одного в ногу, а іншого у м’які тканини.
Начальник поліції міста Антіго Ерік Валик повідомив ЗМІ, що кілька поліцейських чергували на шкільних майданчиках, забезпечуючи охорону школи під час випускного вечора. Один з офіцерів, які патрулювали стоянку автомобілів, почув постріли і відразу ж відкрив вогонь у відповідь. Він серйозно поранив нападника. Таким чином, можливо, було попереджено ще один масовий розстріл у школі.
Представники управління поліції Антіго швидко встановили особу стрільця. Ним виявився 18-річний Джейкоб Вагнер (Jakob Wagner), колишній учень цієї школи.
Адміністратор школи Дональд Чайлдс повідомив, що Вагнер продовжував працювати над своєю дипломною роботою, не зумівши закінчити школу зі своїм класом в минулому році. Керівник школи не впевнений, що хлопець шукав особистих ворогів, а швидше за все планував стрільбу по живих мішенях на випускному.
О 1-ій годині ночі в неділю, 24 квітня, Вагнер помер у лікарні Wausau. Під’їзні дороги до школи були заблоковані протягом кількох годин, поки поліція і владні структури визначали, чи були у Вагнера спільники.
Друг Вагнера, 18-річний Ділан Дьюї (Dylan Dewey), повідомив, що хлопець продовжував допомагати школі в одному з художніх класів, розійшовся в минулому місяці зі своєю дівчиною, але, в цілому, видавався щасливим.
Антіго – це спільнота близько 8 тисяч чоловік, приблизно в 150 милях на північ від Мілуокі.
Варто відзначити, що в США не вперше плануються, або відбуваються масові розстріли в школах.
Найбільшою шкільною трагедією ХХ століття, все-таки, вважається вибух в мічиганській школі містечка Bath Township в 1927 році. Тоді 45-річний член шкільної ради Ендрю Кехо (Andrew Kehoe), ображений на всіх за підвищення податків на нерухомість, в припадку люті вбив свою дружину, підпалив свою ферму і потужним вибуховим пристроєм підірвав початкову школу. Вибухом було вбито 45 осіб і поранено 58, в основному дітей з другого по шостий клас.
Наступна трагедія, яка сколихнула Америку і увесь світ, сталася 20 квітня 1999 року в школі Columbine, в містечку Літтлтон (штат Колорадо). Двоє підлітків розстріляли 13 осіб і поранили 22, покінчивши з собою після закінчення бійні. Багато коментаторів були впевнені, що розстріл приурочений до дня народження Гітлера. Уже після колорадської трагедії американці запитали себе: “Чому?” Але навіть після цього в суспільстві мало що змінилося.
Розстріл у Вірджинії (Блексбург) стався 16 квітня 2007 року. В навчальному корпусі Norris Hall Вірджинського політехнічного інституту 23-річний виходець з Південної Кореї Чо Син Хі відкрив стрілянину по вчителях і студентах, убивши 30 осіб. Раніше в гуртожитку West Ambler Johnston були вбиті ще двоє студентів. Вбивця застрелився.
Трагедія в початковій школі Сенді Хук в Коннектикуті (Sandy Hook Elementary School) трапилася 14 грудня 2012 року. Психічно хворий 20-річний Адам Ланза за 10 хвилин убив двадцять 6-7-річних дітей, чотирьох вчителів, директора і шкільного психолога. Двоє поранених дорослих залишилися живі. Одного хлопчика виявили стогнучим під купою дитячих тіл, проте він помер по дорозі в госпіталь. Ланза розстріляв три магазини (30 патронів) з маніакальною точністю. У кожну жертву він вистрілив по кілька разів, цілячись у голову або життєво-важливі органи.
Ці злочини увійшли в американську історію, як найкривавіші і наймасовіші вбивства учнів. Що змушує начебто нормальних людей йти на це? Одні кажуть, що доступність зброї, інші – криза моральних цінностей і системи виховання, треті вважають, що це комп’ютерні ігри, які провокують насильство і вбивство, руйнуючи дитячу психіку.
Можливо, усе разом плюс наслідування “героям” попередніх кривавих розстрілів?
Проте, рідним і близьким жертв трагедій від цього не легше.
