Колишній президент Університету штату Пенсильванія (Pennsylvania State University), Грейам Спеньер (Graham Spanier) в п’ятницю, 24 березня, був визнаний винним в замовчуванні сексуального насильства 2001 року з боку Джеррі Сандаскі (Jerry Sandusky). Сандаскі заарештували ще десятиліття потому. Він спричинив великий скандал в університеті і призвів до звільнення улюбленого студентами футбольного тренера Джо Патерно (Joe Paterno).
Коли після 13 годин обговорення суд присяжних зачитував вирок, 68-річний Спеньер не показував жодних емоцій. Він міг отримати до п’яти років позбавлення волі. Його адвокат заявив, що він збирається подавати апеляцію.
Суд зосередився на тому, як Спеньер і два інших університетські адміністратори відносився до скарг від Майка Макюірі (Mike McQueary), помічника тренера, який повідомляв про те, що бачив, як у 2001 році Сандаскі сексуально приставав до хлопчика в душі. Троє керівників університету сказали Сандаскі, що йому більше не дозволяється проводити дітей до університетського містечка, але не повідомили про це в поліцію або органи опіки та піклування.
Сандаскі не був арештований аж до 2011 року, коли анонім змусив прокурорів розслідувати інцидент у душі. В наступному році він був визнаний винним в сексуальній нарузі над 10 хлопчиками. Тоді йому присудили від 10 до 30 років за гратами. Щонайменше, чотири жертви на суді сказали, що Сандаскі приставав до них після 2001 року.
«Зло у вигляді Джеррі Сандаскі здичавіло», – сказав присяжним прокурор Патрік Шульте (Patrick Schulte).
Скандал швидко поширився по університету. Це призвело до відсторонення Спеньера і Патерно, в результаті чого університет мав виплатити понад 90 мільйонів доларів, щоб врегулювати претензії від більш ніж 30 обвинувачів Сандаскі. Крім того, NCAA оштрафував університет на 48 мільйонів доларів і були стерті більше 100 футбольних перемог Патерно з книги рекордів.
Тренер Залу Слави ніколи не був звинувачений у вчиненні злочину. Він помер від раку в 2012 році у віці 85 років.
В якийсь момент, адміністратори планували поінформувати Державний департамент соціального захисту населення (Department of Public Welfare). Замість цього Спеньер вирішив покласти цю ідею на утримання. Так з агентством ніхто й не зв’язався. Це рішення обернулося проти нього.
