“ЗАПАД-2017” – підготовка Росії до великої війни?

Віталій Юрчук ,

експерт громадської організації “Центр дослідження проблем регіонального і міжнародного співробітництва”

В Республіці Білорусь завершились спільні російсько-білоруські військові навчання ЗАПАД-2017, які викликали велике занепокоєння світової спільноти. Якою ж була справжня мета маневрів та який сценарій готує Москва?

“ЗАПАД-2017” – підготовка Росії до великої війни?

Наприкінці літа та початку осені зі шпальт світових видань не сходила тема найагресивніших та найбільш масштабних за останні 30 років стратегічних навчань збройних сил Російської Федерації та Республіки Білорусь “ЗАПАД-2017”. Відповідно до декларацій російської сторони, в маневрах на території Білорусі передбачалась участь близько 13 тисяч військовослужбовців.

Керівництво НАТО неодноразово наголошувало на непрозорості дій російської сторони та залученні до маневрів значно більшої кількості військ. Для відхилення цих звинувачень Москва вдалася до тактики одночасного проведення низки “непов’язаних” між собою військових навчань на території обох держав – активна фаза відбувалася одночасно на шести військових полігонах Росії та п’яти полігонах Білорусі, що дозволило приховати реальну кількість військ, які залучались до навчань. Фактична кількість учасників становила близько 120 тисяч чоловік, були задіяні близько 120 літаків та вертольотів, 40 кораблів та підводних човнів різного класу.

За прогнозами командувача збройних сил США в Європі Бена Ходжеса, навчання могли стати “троянським конем”, адже після їх завершення Росія могла залишити на території Білорусі свої війська та створити передові бази зберігання озброєння та військової техніки, як інструмент підготовки до подальшої агресії проти НАТО.

У відповідь Москва запевнила, що останній російський солдат перетне білорусько-російський кордон до 30 вересня. Проте, вже 25 вересня для участі в чергових спільних навчаннях в Мінськ прибувають підрозділи спецпризначення повітрянодесантних військ збройних сил Росії.

Напередодні навчань російські ЗМІ трактували публічні заяви іноземних політиків та експертів про підготовку Росії до війни проти Заходу неначе як “істерику” та “інформаційний шум” та намагалися донести до своєї аудиторії “мирний” характер маневрів. Водночас, побоювання Альянсу мають реальні підстави, адже збройні сили Російської Федерації дедалі частіше перетворюються на один із основних інструментів зовнішньої політики Кремля, а масштаби “ЗАПАД-2017” лише підтверджують цей факт.

Особливої уваги в контексті підготовки Москви до війни на чужій території заслуговують російсько-білоруські навчання повітрянодесантних військ. Це обумовлено тим, що повітрянодесантні війська як окремий рід сухопутний військ призначений для дій в тилу противника з метою порушення системи управління військами, логістичного забезпечення, руйнування тилових комунікацій, захоплення і знищення пунктів управління високоточною зброєю. Масштабне створення повітрянодесантних бригад, дивізій та цілих корпусів використовував кумир значної частини сучасного російського суспільства Йосип Сталін при підготовці до наступу на Вермахт.

Іншим приводом для занепокоєння Альянсу щодо підготовки Кремля до наступальної війни є проведення навчань на території Білорусі, яка після втрати Москвою контролю над Україною стала єдиною пострадянською державою, звідки російські війська можуть завдати основного удару проти східного флангу НАТО. Стратегічне значення для Альянсу в цьому регіоні має Сувалкський коридор, який розділяє Польщу та Литву. Захоплення коридору російськими військами призведе до блокування сухопутних шляхів між країнами Балтії та іншими державами-членами Альянсу, паралізує логістику та проведення сухопутних військових операцій.

Сьогоднішня відмова Москви розпочати “священну” війну проти східних країн Альянсу продиктована не стрімким падінням економіки Росії через запровадження міжнародних санкцій, і навіть не побоюванням щодо можливого зростання протестних настроїв в самій Росії внаслідок значного погіршення рівня життя – для боротьби з російським суспільством Москва планує використовувати новостворену Національну гвардію Росії (Росгвардия), а рівень життя пересічних росіян не знаходить місця серед амбітних планів очільника Кремля. Москва чудово розуміє, що якщо НАТО досить стримано відреагувало на російсько-грузинську війну у 2008 році, то російська агресія проти України призвела до безпрецедентного з часів “холодної” війни нарощування військ НАТО в Європі та національних збройних сил на східному кордоні Альянсу. Зокрема:

  • за результатами Варшавського саміту НАТО було прийнято рішення створити 4 батальйонні тактичні групи (БТГр) в Польщі та країнах Балтії чисельністю близько 1 тис. військовослужбовців кожна. БТГр на території Польщі, основу якої складають американські військові, дислокується на найбільш загрозливому напрямку – поблизу Сувалкського коридору;
  • в рамках проведення військової операції “Атлантична рішучість” з 2017 року в Європі дислокуються додаткові броньована бригадна бойова група та бойова авіаційна бригада збройних сил США;
  • в Республіці Польща відбувається активний процес створення військ територіальної оборони (ВТО), як окремого виду збройних сил країни. На першому етапі, що охоплює 2016-2017 роки передбачено розгортання трьох бригад на найбільш загрозливому напрямі, а саме у східних воєводствах Польщі, у т.ч. поблизу Сувалкського коридору (1-ша Підляська бригада ВТО). На сьогодні відбуваються паралельні процеси підготовки особового складу створених бригад та розгортання нових;
  • бригади територіальної оборони Республіки Польща комплектуються добровольцями, тобто патріотично налаштованими громадянами країни з числа місцевих мешканців, які володіють інформацією про реальну ситуацію в регіоні. Це де факто унеможливлює залучення Москвою проросійського населення Польщі, тобто повторення гібридного сценарію, що був використаний Росією під час анексії Автономної Республіки Крим та агресії на Сході України;
  • в країнах Балтії та Польщі на періодичній основі проводяться масштабні військові навчання, на яких відпрацьовуються імовірні сценарії можливих дій Росії. У травні-червні 2017 року відбулися щорічні навчання НАТО “Saber Strike 2017” за участі близько 11 тис. військовослужбовців з країн-учасниць Альянсу. Основна увага приділялася досягненню високого рівня взаємосумісності між БТГр та військовими частинами НАТО, а також перевірці здатності батальйонних тактичних груп проводити спільні військові операції на значній відстані від пунктів постійної дислокації. Третя фаза навчань передбачала десантування передових підрозділів БТГр, що дислокується в Польщі, в районі Сувалкського коридору, закріплення в районі, передислокацію основних сил БТГр в район коридору, перехід від оборони до наступу та форсування водної перешкоди на польсько-литовському кордоні;
  • збільшення оборонних видатків країн-членів НАТО відповідно до вимог США (2% від ВВП). Уряд Польщі оголосив про наміри збільшити видатки на оборону з 2% до рівня 2,5% від ВВП до 2030 року.

Перелічені фактори унеможливлюють перемогу Російської Федерації над військами НАТО з використанням звичайних збройних сил. Саме тому стратегічні навчання “ЗАПАД-2017” далеко вийшли за межі відпрацювання дій з командних пунктів та польової фази. Під час останнього етапу навчань була проведена перевірка боєготовності ядерної тріади, були відпрацьовані повітряні, наземні та морські її складові.

Не менш важливим компонентом навчань стала їх інформаційна складова.  Підконтрольні Кремлю видання активно застосували випробувану тактику інформаційного тиску. Більше того, демонстрація готовності очільника Кремля до ведення потужної континентальної війни з застосуванням ядерної зброї супроводжувалася активним поширенням в російських ЗМІ месиджів про готовність Москви використати тактичну ядерну зброю у разі локального конфлікту, що їй загрожує, навіть якщо удар доведеться завдати по своїм громадянам.

Навчання “ЗАПАД-2017” чітко засвідчили перехід Кремля від тактики використання ядерної зброї як фактору стримування до інструменту залякування. Москва розцінює наявність ядерної зброї як гарантію недоторканості проведення зовнішньої політики на власний розсуд. Цей факт підтверджують заяви міністра закордонних справ Російської Федерації Сергія Лаврова про неготовність США завдати військового удару по Північній Кореї внаслідок наявності в останньої ядерної зброї.

Завершення стратегічних навчань “ЗАПАД-2017” в жодному випадку не слід розцінювати як відмову Росії від агресії проти східного флангу НАТО. Впродовж цих навчань збройні сили Російської Федерації відпрацювали важливі питання – перекидання значної кількості особового складу, військової техніки та озброєння на великі відстані, рекогносцирування місцевості, організацію логістичного забезпечення, за допомогою радіотехнічної розвідки та агентури отримали інформацію про потенційні дії НАТО на випадок початку Росією війни, покращення військової інфраструктури на території Білорусі.

Тим не менш, “брязкання зброєю” зіграло з самою Москви злий жарт – вказало на чисельні недоліки технічної оснащеності та кадрового забезпечення збройних сил Російської Федерації. Інцидент з російським вертольотом Ка-52 (Алігатор) на полігоні “Лужський” лише підтвердив, що міжнародні економічні санкції негативно вплинули на роботу військово-промислового комплексу Росії та призвели до появи чисельних прорахунків та недоліків в розробках новітніх зразків озброєння та військової техніки.

Отже, стратегічні навчання “ЗАПАД-2017” були вміло використані Москвою в якості інструменту залякування іноземних держав та демонстрації готовності до нанесення превентивного ядерного удару. Після повернення підрозділів та військових частин збройних сил Російської Федерації до пунктів постійної дислокації можливо очкувати чергової хвилі інформаційної кампанії, яка висміюватиме західних експертів та політків у “русофобській істериці”. Це буде спрямоване виключно на притуплення пильності світової спільноти, адже Москва чітко обрала тактику використання збройних сил як інструменту зовнішньої політики та вкотре продемонструвала готовність до наступальної війни у Європі.

В умовах зростання загроз з боку Російської Федерації та непередбачуваності її зовнішньої політики особливого значення набуває питання подальшої політичної та економічної підтримки України країнами НАТО та ЄС, покращення співпраці в оборонній галузі. На сьогодні Україна є щитом, який закриває Європу від російської навали, а українська армія має реальний бойовий досвід боротьби з другою у рейтингу серед найпотужніших армій світу.

Залякування Росією можливості використання ядерної зброї для відстоювання власних інтересів носить має не вигаданий, а реальний характер. В цих умовах Європа та світ повинні відмовитися від популізму та припинити спекуляції на тему доцільності продовження міжнародних санкцій проти Російської Федерації, які лише укріплюють позицію очільника Кремля та можуть призвести до катастрофічних для людства наслідків.