Час забирає у минуле усе нові й нові роки. У дитинстві вони плелись лінивою чередою, в молодості їх просто не помічали, тепер же літа летять, мов на крилах. Літа минають, і їх ніяк не зупинити…
Так, на побачення з юністю, через роки і відстані, із далекої Каліфорнії, з міста Сакраменто, до Краковецького дитячого будинку приїхав колишній вихованець Тарас Дроф’як.
Схвильований та збентежений, зі снігом сивини на скронях, він бережно переступив поріг Краковецької спецшколи-інтернату у вересневу світлу днину. Хвилювалися і ми, бо це зовсім інше покоління з багатим життєвим досвідом. Але як тільки почалася розмова, то виникло відчуття, що це зустріч з близькою, майже рідною людиною.
Зустрічали гостя піснями та теплими словами. Тарас ділився своїми спогадами, розповідав про подальшу свою долю. Мав змогу пригадати друзів та учителів із колишньою вихованкою дитячого будинку Марією Павелків, яка тут і залишилася працювати. Приємні спогади, сльози радості – ось так, у словах і спогадах про юність колишнього вихованця, поєдналися різні часи, у яких 50 років історії школи, а разом з ними сторінки історії життя.
У нашого Дитячого будинку непроста історія. До 1928 року у приміщенні проживали євреї. Потім будинок згорів через необережність і був відбудований у 1937 році. Під час війни майно євреїв конфіскували, самі вони були вивезені в Яворівське гетто, а частину їх розстріляли на подвір’ї біля стін будинку.
З приходом радянських військ у цьому приміщенні розташувалася військова прокуратура і карцер для утримання в’язнів-бандерівців. У 1949 році було засновано Дитячий будинок. У 1965-му на його базі створили Допоміжну школу-інтернат.
В наші часи, у 2013 році, назву закладу було змінено на Краковецьку спецшколу-інтернат. У 2016 році – на Краковецький навчально-реабілітаційний центр.
…Ми довго розмовляли. А потім наш гість пройшовся по тих рідних сходах, коридорах, торкнувся вікон, дверей, порогу та, зупинившись на шкільному подвір’ї, на мить наче засумував… Побачення з юністю через півстоліття… Ось так воно виглядає…
Відвідав Тарас також і спальний корпус, куди перевели дітей у зв’язку із аварійністю будинку. Цікавився потребами закладу, помітив і проблеми.
Не залишився байдужим. З допомогою Тараса Дроф’яка наш центр отримав фінансову підтримку для вирішення побутових та інших потреб. Допоміг Тарас і у вирішенні проблеми з душовим приміщенням (зроблено ремонт, облаштовано душові кабінки, встановлено унітази, бойлери та побудовано перехідний коридор). Все це неабияка допомога й зручність для нашого закладу!
Дбаючи про дітей, які потребують опіки та допомоги, Тарас Дроф’як неодноразово відправляв посилки із одягом, взуттям, продуктами, солодощами, канцтоварами… Добру традицію благодійності перейняли і його діти, які надають свою посильну допомогу. Залучив Тарас до цього проекту і свою родину з Чикаго: брата Володю, його сина Павла з дружиною. Вони також внесли свій фінансовий вклад у ремонт дитячого закладу. На різдвяні свята Галя та Павло Шуліги ощасливили дітей подарунками.
Зустріч завершилася, та залишилися приємні телефонні розмови, душевні електронні листи, чарівні світлини…
Надзвичайно приємно усвідомлювати, що навіть там далеко, за океаном, є наші рідні люди, чиї серця, наміри і дії спрямовані на творення добра, милосердя, радості та віри у краще майбутнє.
Родина Тараса Дроф’яка надалі підтримує контакт із закладом та має намір щодо подальшої співпраці.
Від імені вихованців та усього колективу шлемо слова щирої подяки та низький уклін цій Людині великої людської доброти!
Бажаємо міцного здоров’я, благополуччя та Господнього благословення!
Нехай добро повертається сторицею!
З повагою,
директор Краковецького НРЦ
Наталія Франків
