Для цікавих мандрів не обов’язково довго відкладати багато грошей і їхати кудись далеко за кордон. Можна досліджувати Україну і починати з рідних місцин, пише Телеканал новини «24».
За менш ніж 30 кілометрів від Івано-Франківська на мальовничих берегах Дністра розкинулось місто Галич.
Зараз це невеликий районний центр, в якому живе трохи більше 6 тисяч людей.
А колись це був могутній центр Галицько-Волинського князівства, що розлягався на території одразу кількох сучасних сусідніх сіл і саме назва міста дала назву регіону – Галичина.
Як дістатись?
Зі Львова до Галича можна доїхати потягом за менш ніж дві години.
Якщо ви на кілька днів в Івано-Франківську і хотіли побувати в Галичі – теж не проблема. Машиною з Франківська до Галича їхати приблизно 15 хвилин, також можна доїхати автобусом чи приміською електричкою – вони їздять достатньо часто. Квиток обійдеться у 10-20 гривень.
Із залізничного вокзалу до центру міста доведеться прогулятись 20-25 хвилин. Але краєвиди навколо будуть цього варті. Можна прокласти собі дорогу через відремонтований пішохідний міст через Дністер.
Що дивитись?
На центральній площі Галича, яка носить назву Майдан Різдва, вас зустріне король Данило на коні.
Тут же ж церква Різдва ХІІІ століття, а поруч з нею – макет Давнього Галича, який вражає кількістю храмів.
Якщо ви вже в центрі міста, обов’язково підніміться на Замкову гору.
Як пише Вікіпедія, з ХІV століття тут була потужна фортифікаційна споруда, від якої зараз залишилась одна вежа і кілька зруйнованих мурів.
Але краєвид на місто і Дністер звідти відкривається чудовий.
Якщо захочете в Галичі десь перекусити, не дуже сподівайтеся, що тут буде великий вибір кафе чи забігайлівок. Хоча в таких випадках врятує супермаркет на центральній площі, який працює допізна, або те, що ви захопите пообідати з собою.
До речі, імпровізований пікнік можна влаштувати на Дністрі, а заодно прогулятись берегом в сторону села Шевченкого, де стоїть один з найстаріших храмів Західної України – церква Пантелеймона. Вона була заснована у 1194 році батьком Данила Галицького Романом Мстиславичем.
Головний вхід в церкву досі має свій первісний вигляд, так само, як і нижній ярус над фундаментом. На кам’яних блоках навіть можна відшукати своєрідні графіті, датовані 1600-м роком.
В храмі й тепер відбуваються богослужіння, саме під час них і можна потрапити всередину.
Дорогою із Шевченкового назад до Галича в селі Залуква збереглось караїмське кладовище. Хоча деякі мацеви серйозно пошкоджені або рясно заросли травою, цвинтар діє й досі.
Колись у місті проживала численна караїмська громада. За переказами, караїми (за походженням вони є близькими до тюрків, однак сповідують релігію, наближену до юдаїзму) поселились у Галичі у 1246-му році за згодою короля Данила з ханом Батиєм.
Зараз, якщо вірити місцевим газетам, у місті живе останній з караїмів 77-річний Шимон Морткович.
Коли говорять про Галич, часто згадують про село Крилос, що за 7 кілометрів від міста, з його церквою Успіння, митрополичими палатами і музеєм під відкритим небом, де на площі у майже п’ять гектарів можна роздивитись кількастолітні хати і храми з Покуття, Гуцульщини, Бойківщини чи Опілля.
Щоб там досхочу наблукатись, одного дня може й не вистачити! Але майте на увазі, що ночівлю у вигляді готелю чи хостелу вам у Галичі навряд чи вдасться знайти. Тому найкраще – розрахувати знайомство з містом на один день і мандрувати далі!
Вдалих подорожей!