Несподіваний лист на день матері

Несподіваний лист на день матері

Відкритий лист дівчині, яка вийшла заміж за тата мого сина

У мене немає ненависті до тебе.

Але є деякі речі, які ти повинна знати.

Перший раз я почула твоє ім’я під час вечері з вином і кальмарами в невеликому барі Нью-Йорку.

Це було наше перше побачення з чоловіком, який міг би стати батьком мого сина (в той час з твоїм колишнім бойфрендом). Ми насолоджувалися усіма принадами цього першого побачення: безперестанку балакали про наші сім’ї, про улюблені страви та кар’єрні досягнення.

Ми ніколи більше не згадували про тебе після цього.

Він запрошував мене на цікаві та змістовні побачення. Одним з них (я завжди буду це пам’ятати) була поїздка до знаменитих Books of Wonder в Нью-Йорку. Ми нишпорили між рядами дитячих барвистих книжок, сиділи разом на підлозі, припершись спинами до стіни, і розглядали картинки. А потім був пиріг і кава в затишному кафе.

Це був вихор. Він запросив мене до себе на роботу на святкову вечірку. Ми поїхали на метро до Верхнього Іст-Сайду і змішалися з його співробітниками в галасливій компанії. Ми випили багато шампанського.

У ту ніч ми зачали нашого сина.

Коли він дізнався, що я вагітна, прийшов час поговорити про майбутнє. Ми були в шоці – щасливі, розгублені і перелякані. Перші місяці, та й майже всю вагітність, у мене були серйозні гормональні коливання. Проте, я зробила глибокий вдих і ми … почали вибирати дитячі імена.

Йому подобалися Вільям, Ділан і Хлоя. Мені – Джек і Міа. Але Ділан теж було приємне ім’я для дівчинки. Та ми вибрали Джека і Вільяма. Пам’ятаю, він сказав мені: “Мія звучить, як кличка футбольного гравця”.

Ці милі моменти зараз далеко від нас. Почуття розбилися на обох кінцях. Ми багато сперечалися про те, де будемо жити і як будемо платити за дитячий садок. У якийсь момент він тікав додому, “щоб попрацювати”, і я завжди гадала: чи він пішов на зустріч з тобою?

У ті перші тижні моєї вагітності я була впевнена, що його просто вбила новина про те, що йому доведеться скоро стати батьком і приймати рішення за всіх нас. Я відчувала, що він віддаляється від мене. Усього кілька тижнів тому я була в захваті від життя, жила в Нью-Йорку з коханим – і раптом все змінилося.

Я уявляю, коли ти дізналася, що я вагітна, – життя для вас теж змінилося. Я знаю, що він завжди був твоєю великою любов’ю. Ви обоє ніколи не хотіли, щоб я була десь поблизу. Скільки разів ви шкодували, що розлучилися тоді? Бажали, щоб він ніколи не переїжджав до Нью-Йорку і мене ніколи не було в його житті?

Іноді я задаю собі просте запитання: що було б, якби я не пішла до того бару в ту ніч з моїми подругами? Ми б ніколи з ним не зустрілися. Але я рада, що ми зустрілися, тому що у мене є найкращий у світі син!

Ти знаєш іншу частину історії. Все розвалилося, він покинув Нью-Йорк і поїхав назад до тебе. Кращий спосіб пояснити, що сталося далі, просто: тунельний зір. Ти бачиш світло в кінці тунелю, але нічого не бачиш навколо.

Я не могла втекти. У мене була 12-тижнева вагітність, і на моєму комоді стояло фото після ультрасонографії. Скажу, як матір матері: ти знаєш, як це дивно бачити, що маленька тінь в мерехтливому світлі – це твоя дитина, і у неї в реальному житті вже б’ється серце.

Десь близько місяця після того, як він виїхав з Нью-Йорка, я побачила онлайн вашу фотографію з якоїсь вечері або події. Я не могла повірити, як швидко ви опинилися разом, обіймаючи один одного. Мені було дуже боляче і я хотіла поїхати додому, в Нью-Джерсі. Потім я перестала стежити за вами в Інтернеті. Це було надто важко.

Кілька місяців по тому у нас народився син, я говорила з твоїм чоловіком по телефону. Ми говорили, а наша дитина лежала поруч зі мною… Я не можу пригадати, про що ми говорили. Він запитав, чи все гаразд зі мною.

Я вирішила дізнатися про ваше життя ще до того, як нашому синові виповнився рік, і прочитала історію про пропозицію руки і серця. Ваші заручини були зображені в чудових фотографіях. Ваші обручки були вишуканими і дорогими. Після того, як я побачила фото, де він тримає тебе на руках, я подумала: чи хоч іноді згадуєте ви – він і ти – про мого сина? Як він вписується у ваше теперішнє життя? Хто він тобі, пасинок?

Про все інше можна було дізнатися в Інтернеті. Я бачила ваші весільні фотографії та ваш медовий місяць в Європі, де кожен гість міг купити вам пляшку шампанського або прогулянку на гондолі. Потім слідувала твоя вагітність і новонароджений (ви все це викладали в Інтернеті, а мені було цікаво).

 Його життя, до мене, було відчайдушно-красиве, без трагедій і гикавки. Він проїхав через мене до тебе дуже легко і швидко (так мені, принаймні, здавалося). Я ображалася на нього за це. І я думала: а що ти відчуваєш, йдучи під вінець з людиною, яка залишила свого сина? Хіба тобі було не цікаво, як у мене справи?

Моєму сину тепер сім років і твій чоловік ніколи не зустрічався з ним, не говорив по скайпу або по телефону. Чи хотіла б ти, щоб він зустрівся зі своїм сином? Чи хотіла б ти побачити його?

Мій син постійно питає про свого батька і знає про нього все. Я говорю своєму маленькому кароокому хлопчику: “Ти бігаєш швидко, як твій батько. У тебе такі ж довгі ноги, як у твого батька.  Невеликі зморшки навколо твоїх очей, коли ти смієшся, як у твого батька”. Він знає й про тебе, мила панянко, на якій одружився його батько, і про своїх зведених брата і сестру.

Іноді його влаштовують наші короткі розмови про вас. Іноді він питає, коли ми їмо піцу в ресторані: “Чи любить мій тато піцу?”  І я кажу “так” тільки тому, що ми разом з його батьком їли піцу в Нью-Йорку.

Ти коли-небудь думала про мого сина чи говорила про нього зі своїм чоловіком? Що означатиме він для ваших дітей, коли вони дізнаються, що у них є брат і що їх батько НІКОЛИ навіть не бачив його?

Мені цікаво дізнатися про це.

Якою буде їхня зустріч? Чи буде вона випадковою? Може хлопчики виявляться в одному коледжі? Чи будуть вони друзями на фейсбуці? Може мій супер-швидкий малюк, коли йому виповниться вісімнадцять просто застрибне у літак і постукає у ваші двері? Чи прийде той час, коли він буде сидіти за вашим обіднім столом? Або пити пиво з вашим чоловіком? Чи обіймемося ми в незручному привітанні коли-небудь?

Сім років пройшло … Може пройде десятиліття, а ми так і не побачимось?

Ви нічого не зробили для мене. Я навіть ніколи не відчувала, що твій чоловік хотів щось зробити. Але, ти є частиною цього трикутника теж. Одну річ, я пам’ятаю, що сказала твоєму чоловікові колись по телефону: “Я не збираюся тебе забувати або відсувати пам’ять про тебе на глухі задвірки. Я бачу твоє обличчя в нашому прекрасному, розумному і дурненькому хлопчику кожен день”. А потім я запитала його, як він буде себе почувати, якщо він ніколи не зможе забути мене… Але він не зміг відповісти на це питання.

Якось я узяла свого сина до Books of Wonder в Нью-Йорку. Це було тим, що я повинна була зробити. Ми нишпорили навколо книжкових полиць, і його маленькі ніжки топталися на тому ж місці, де колись стояв його батько зі мною (гримаси часу). А потім ми сиділи в кафе біля вікна і їли пиріг.

Все повторюється. Тому що ми ніколи не можемо утекти від реальності – ми тільки можемо прийняти її.

І спробувати зрозуміти інших.