Паляниця з маком (Спасівська)

Коли дерева були великими, нас на ціле літо десантували на село. Ми з сестрою ставилися до цього з розумінням – батькам треба було відпочити від нас, а нам від батьків. Тим паче, що час проведений в хаті баби Юстини не був засланням чи якоюсь карою. Ми з радістю бігали босяка по траві й порохах, лазили по деревах – своїх, сусідських чи колгоспних (в залежності від часу достигання черешень, вишень чи яблук), шукали у лісі білі гриби, збирали суниці й малини, їли усе, що не могло від нас утекти, й досхочу купалися в ставку.

В серпні ми вже ласували молодими бараболями в сметані з кропиком, малосольними огірочками, помідорами, вареною кукурудзою, шпараговою фасолькою, білими грибами в сметані та печеними на п’єці голубінками. Однак на все життя я запам’ятала смак неймовірних бабиних спасівських паляниць з маком – смачнішого “десерту” я так і не спробувала в житті.

Пляцок на спасівські паляниці баба Юстина пекла з пшеничного борошна і квасного молока, додавала яйце і трішки “погашеної” соди. Паляницю не можна було різати ножем, а треба було ламати руками на шматочки (не великі і не малі). Мак баба терла в макітрі, яку міцно тримала між ногами, покритими рясною спідницею в дрібну квіточку і запаскою. Вона запарювала насіння маку окропом, а через короткий проміжок часу починала так швидко ганяти його макогоном по стінках макітри, що тільки кола вертілись у мене перед очима. Дуже швидко мак не витримував такої наруги над собою і випускав біле молочко, перетворюючись на рідку масу. Я любила спостерігати за цими магічними дійством, бо знала – закінчивши, баба дасть мені облизати макогін (при цьому вона ніколи не забувала попередити мене, що облизування макогону загрожує мені в майбутньому лисим чоловіком).

До розтертого маку баба Юстина додавала трохи меду, вимішувала разом і об’єднувала з шматками паляниці. До цієї неймовірно-смачної страви баба варила кисіль з яблук, вишень або слив (або з усього одразу).

На Спаса баба Юстина випікала першу хлібину з нового урожаю. У Спасівський кошик баба клала яблука, сливки, грушки (як символ урожаю), хліб (як символ сім’ї), сіль, хрін, мед і букет квітів для освячення. Також баба прикрашала кошик колосками пшениці. Дід Петро ставив на покуті першого снопа та в’язав “дідову бороду” з останньої частини нескошеного поля.

Перед тим, як сісти до святкового столу, баба молилась. Вона відзначалась великою добротою й за кожного замовляла лагідне слово перед Творцем. Наш Спасівський обід складався переважно з хліба, овочевих страв, холодної риби, киселю, меду та спасівської паляниці з маком. Спочатку їли яблука та мед, запиваючи виноградним або яблучним вином, “щоб садовина родила”, а потім переходили до інших страв.

P.S. Запам’ятайте: якщо під спасівського обіду на руку сіли одразу 2 мухи – це на щастя (згідно з твердженням баби Юстини)!

Для паляниці:
300 мл кефіру
1 яйце
1 ст.л. цукру
1 неповна ч.л. соди, гашеної оцтом
борошна до м’якого тіста

Додатково:
1 скл. маку
3-4 ст.л. цукру
2-3 ст.л. меду
1 скл. окропу

З усіх інгредієнтів замісити не туге тісто (м’якше, ніж на вареники). Сформувати руками у формі 20 на 25 см корж. Випікати при 190 *С до золотистого кольору.

Мак промити, запарити і втерти, додаючи цукор.

Охолоджену паляницю порізати на невеликі шматочки ( приблизно 3 на 3 см), залити окропом і накрити кришкою, щоб впарилася ( кількість води може бути меншою чи більшою, паляниця не має бути дуже мокрою). Додати мед та мак і вимішати. Кількість меду (цукру) можна змінювати під свій смак.
Смачного !