«Якщо користуватися будь-яким нормальним визначенням, що таке геноцид, так як його визначив Рафаель Лемкін, правник, який створив цей термін, то жодних питань стосовно того, що український голод був геноцидом, немає», – каже вона.
“Не можу зрозуміти, чому ми дотепер не визнали це геноцидом.”
Тоді виникає питання щодо, зокрема, Великої Британії. На обговоренні 9 жовтня його порушила депутат Полін Латам: «Я досі, справді, не можу зрозуміти, чому ми дотепер не визнали це геноцидом. Мені важко зрозуміти, чому Міністерство закордонних справ цього не робить, подаючи різноманітні виправдання».
Полін Латам розповіла, що дізналася про Голодомор від своїх виборців з української громади в окрузі англійського міста Дербі і сказала, що, на її думку, про сталінські злочини в Україні повинні знати усі, хто вивчає історію.
У відповідь колега Латам, також депутат від Консервативної партії, Джон Віттінгдейл заявив, що він вважає, що на часі знову винесення питання Голодомору на парламентські дебати: «Якщо Полін подаватиме заяву на ще одні дебати, я з задоволенням її підтримаю, щоб натиснути на уряд з метою визнання Голодомору геноцидом».
Підтримка Віттінгдейла може бути важливою, зважаючи на його авторитет і ключові позиції в урядовій партії. Він проте уник прогнозів, коли саме питання Голодомору можна було б порушити на політичному рівні в Британії, а на прохання пояснити причини стриманості Лондона у визнанні геноциду в Україні обмежився словами, що «це усе – просто політика».
Політика, як ми знаємо, справа мінлива і чинником можливих змін стане і робота таких істориків, як Енн Еплбаум. Представниця видавництва Penguin/Randomhouse, в якому вийшла нова книга про Голодомор у Великій Британії та США, сказала Радіо Свобода, що вона дуже задоволена тим, як зараз розходяться перші наклади.