Ти, головне, повертайся тим шляхом,
Що вбереже твої душу і тіло.
Чорна земля із розпеченим пахом
Тільки дощу, а не крові хотіла.
Ірина Цілик
“Повертайся живим!” – б’є хвилями у берег могутній Дніпро, проводжаючи на фронт своїх синів. “Бережи себе!” – шепочуть високі трави та дерева. “Ти нам потрібен, ти дуже потрібен нам! Живи, тримайся!” – скрикують у небі `птахи.
І лише земля, лише виснажена війною українська земля, на яку вже пролилося стільки невинної крові, мовчить. Вона зранена і обпалена; у ній ховаються міни та снаряди, котрі ще не розірвалися. Серед них є міна ПМН-2. Деякі бійці називають її “чорною вдовою”. З неї неможливо витягти запал, вона не обладнана механізмом самоліквідації. ПМН-2 заборонені Оттавською конвенцією 1997 року, яку підписала й Україна, тому ми знищили ці боєприпаси. Росія до Оттавської конвенції не приєдналася, і сьогодні, в 2016 році 21 століття, українці знаходять “чорних вдів” на своїй території. Наприклад, в районі Зайцево (українське селище міського типу) – де продовжується війна та обстріли.
Сучасний світ породжує сучасні потреби. Сьогодні в Україні йде гібридна війна, тут не діють ніякі “мінські домовленості”. Волонтерський, як і добровольчий рух в нашій країні, виник у ту саму хвилину, коли люди вирішили, кожен на своєму місці, стати на захист своєї землі. Вони почали об’єднуватися, або діяти самостійно, тому що повинні були чинити опір російським окупантам і допомагати своїй армії. Це були зовсім різні люди, із особистим розумінням того, що відбувається. Об’єднало їх одне – палка любов до України.
Волонтери благодійного фонду допомоги армії “Повернись живим” усіма силами підтримують наших бійців. Віталій Дейнега, засновник волонтерської ініціативи, звертаючись до українців, говорить: “Від вашої допомоги залежить людське життя. Повірте мені, як людині, яка в цьому році поховала друга. Повірте мені, як людині, до якої на вулиці може підійти незнайома жінка і сказати “спасибі” за те, що я врятував життя її сина. Це не я його врятував – це ви”.
Сам Віталій – молодий чоловік з нетиповою особистою думкою, фахівець в області інформаційних технологій, дуже чуйна людина, яка до війни могла сильно перейматися смертю улюбленої кішки. Він досі згадує свою Машу з болем, адже вона була його другом цілих 20 років. Сьогодні Віталій, як і багато волонтерів, нерідко хоронить “200-тих”; тут гинуть ті люди, яких він особисто знав, з якими ще вчора сидів за одним столом, коли приїжджав на передову. “Передай своєму другові Віталіку, що він труп! Ти теж!” – такі повідомлення на мобільний телефон приходять одному з бійців 54-ї механізованої бригади із “сірої зони”.
Віталій Дейнега почав свою допомогу з того, що вирішив віддати армії власні 10 тисяч гривень та закликав друзів у соціальних мережах зробити так само.
Спочатку проект “Повернись живим” об’єднав волонтерів, які займалися поставками бронежилетів. Перед тим, як відправляти захисний жилет на передову, волонтери писали на ньому ім’я тих, хто перерахував кошти на його придбання, та дописували ще два слова: “Повернись живим”. Кожен боєць, який отримував бронежилет, читав ці рядки, які зігрівали душу теплими словами. Так з’явилася назва волонтерської групи. “Янгол, сядь на плече – з ним тримай оборону. У бою захисти, щоб вернувся додому”, – ці рядки Тетяни Кушнір найбільш зворушливо відображають відчуття тих, хто чекає повернення наших військових неушкодженими.
Сьогодні волонтери проекту “Повернись живим” купують тепловізори, далекоміри, прилади нічного бачення та рації. Вони впроваджують системні програмні рішення (тактичний програмно-апаратний комплекс керування артилерійським вогнем ГІС “АРТА”, розрахунково-графічний комплекс “Броня” для танкових підрозділів, тощо) та проводять навчальні програми для саперів. Ними було підготовлено понад 200 фахівців, саме ця розробка стала основою нового курсу підготовки саперів ВДВ.
У травні 2016 року Міністр оборони України Степан Полторак нагородив волонтерів проекту “Повернись живим” медалями “За сприяння Збройним Силам України”. Подякувавши за підтримку наших Збройних сил, генерал вручив нагороди Дар’ї Бурий, Віталію Дейнезі, Аліні Жук, Артему Пархоменко, Тетяні Ромах, Вікторії Стократюк та Ірині Турчак.
Лише за два тижні літа 2016 року ця волонтерська група передала на фронт приладів на суму 441300 гривень. Три батальйони 30-ї бригади отримали два тепловізора Pulsar Quantum XD50S, один батальйон 54-ї бригади – два тепловізора Pulsar Quantum XD50S. Крім цього, у великій кількості були поставлені радіостанції та інша необхідна техніка. Серед одержувачів техніки є й засекречений антитерористичний спецпідрозділ СБУ “Альфа”, 6-е управління.
“У людського життя немає ціни, але ми завжди чинимо так, немов існує щось ще цінніше”, – влучно підмітив добродій Антуан де Сент-Екзюпері. Чи могли б ми ще декілька років тому повірити, що на нашу землю прийде біда, страх і смерть? Що над хлібними полями стрілятимуть зенітки, зриватимуться міни, а матері сивітимуть від горя?
Щиро дякуємо волонтерам, які з усіх сил допомагають нашій армії та хлопцям на передовій! Низько вклоняємося перед нашими захисниками, перед їхньою мужністю.
Повертайтеся живими!
Збір коштів
Карти ПриватБанк:
5457 0822 3299 9685 Дейнега Віталій
5168 7423 5191 2419 Стократюк Вікторія
Наші контакти:
Гаряча лінія: (044) 338-33-38, (068) 500-88-00
E-mail: office@savelife.in.ua
Адреса:
Київ, вул. Льва Толстого, 8а
