Визначити, в якому місті знаходиться найбільше перехрестя світу, складно. Так ніхто це і не з’ясовував. Зате відомо, що найбільш завантажене авіаперехрестя – це чиказький міжнародний аеропорт О’Хара (O’Hare International Airport), який знаходиться в 27 кілометрах від чиказького даунтауну. За кількістю обслуговуваних літаків у всьому світі він безперечний лідер, змагатися з яким наважиться лише аеропорт Хартсфілд-Джексона в Атланті, й то тільки за кількістю прийнятих пасажирів (на сьогодні О’Хара на четвертому місці по пасажирських перевезеннях).
Трохи історії
12 липня 1957 року Мідуей (Midway Airport) стояв по вуха у воді. Дощ лив, не перестаючи, 24 години: з п’ятниці до суботнього ранку. У той день тисячі пасажирів опинилися в пастці в терміналі аеропорту. Вода піднялася на 6 дюймів (16 сантиметрів) всередині будівлі, перервавши телефонний зв’язок і електропостачання.
Злітно-посадкові смуги затопило на два фути водою (1 фут – 30.48 см), тому всі польоти були скасовані. На парковках з води визирали тільки дахи затоплених автомобілів (тут вода сягала чотирьох футів).
Пасажири спали на стільцях, на багажі й навіть в літаках – вода була скрізь. Це сталося до епохи стільникових телефонів, тому в зал принесли п’ять радіотелефонів, щоб люди могли зателефонувати своїм рідним і близьким.
До розкритих дверей терміналів підтягнули увесь транспорт, буксири, джипи і пересувні конвеєри, щоб хоч трохи освітити приміщення.
Тим часом, найгірше очікувало чиказьку владу на наступний день, коли прийшов час терміново приймати літаки, що прибували. Так як Мідуей був найбільш завантаженим аеропортом в країні – його називали “Аеропортом на перехресті світу” – вирішено було знайти нікому не відомий аеропорт під назвою O’Hare Field і перенаправити літаки туди.
Роджер Вільямс (Roger Williams), інженер тодішнього Мідуей, згадував: “О другій годині ночі директор аеропорту закликав шість добровольців і одного військового, щоб розвідати місце, про яке ми ніколи не чули (в той час – O’Hare Field). Нам вдалося знайти його близько 4 години ранку. Тут було все тихо і спокійно в порівнянні зі стовпотворінням, яке ми залишили в Midway – в O’Hare взагалі не було ніяких літаків на землі. Таким чином, ми терміново організували прийом літаків. Об’єкт був абсолютно новий – для багажу знайшлися тільки два візки і один джип”.
Так несподівано для всієї країни виник O’Hare – через те, що першому чиказькому аеропорту не було куди рости.
Усі в “Сад”!
Перший Муніципальний аеропорт Чикаго відкрився в 1927 році в межах міста. Його 320 акрів (126 гектарів) були затиснуті житловими кварталами. Вже в 1932 році, в силу все того ж географічного положення Чикаго, він став найбільш завантаженим аеропортом світу – перед Другою світовою війною чотири з кожних десяти американських літаків сідали і злітали в Муніципальному аеропорту.
У 1949 році його перейменують в аеропорт Мідуей в честь битви біля атолу Мідуей в 1942 році.
У тому самому 1942-му в 17 милях (27 км) від центру Чикаго авіабудівна компанія “Дуглас” в містечку Орчард Плейс (Orchard Place), що перекладається як “Фруктовий сад”, побудувала завод. При заводі виник аеродром, який в 1945 році, після закінчення війни, передали міській владі. Він так і називався – Аеропорт Орчард-Плейс.
У 1949-му “Саду” дали ім’я О’Хара – в честь першого американського аса Другої світової війни, і він отримав офіційну назву “Міжнародний аеропорт О’Хара” (“O’Hare International Airport”). У 1955 році О’Хара прийняв перші комерційні рейси, в 1958-му – перші міжнародні, в 1962-му зміг прийняти на себе практично всі рейси Мідуея, успадкувавши у нього і звання найнавантаженішого аеропорту світу.
Чиказький О’Хара – єдиний аеропорт на світі, який може похвалитися своєю причетністю до народження цілого жанру світового кіно. Саме з ним пов’язана поява в 1970 році фільму-катастрофи, хоча сам аеропорт ніяких трагічних приводів для цього не давав. Приводом стала небувала в історії снігова буря, що пронеслася над Іллінойсом в 1967 році і яка “заморозила” на деякий час діяльність аеропорту О’Хара.
Цей факт надихнув колишнього британського військового льотчика на створення навіть не одного, а декількох бестселерів про життя в США, які були видані в 40 країнах 170-мільйонним тиражем. Автора, якщо ви ще не здогадалися, звали Артуром Хейлі. Саме йому чиказька буря 67-го року підказала тему роману “Аеропорт”.
Теракт Хейлі додав до бурі від себе особисто – для гостроти сюжету. Роман так захопив читачів, що 65 тижнів тримався в списку бестселерів “Нью-Йорк таймс”, а в Голівуді по ньому зняли блокбастер “Аеропорт” – перший голлівудський фільм-катастрофу, за яким послідували три ніяк не пов’язаних з ним продовження. За кожне Хейлі отримав по 100 тисяч доларів, хоча ніякого відношення до нових “Аеропортів” вже не мав. Це був знак подяки Голівуду за “катастрофічно” вигідну ідею.
57 хвилинне запізнення
Але повернемося в Чикаго. Те, що Хейлі зобразив повітряний порт столиці штату Іллінойс, очевидно з перших сторінок роману. Описуючи аеровокзал як “яскраво освітлений, обладнаний кондиціонерами Тадж-Махал”, колишній військовий льотчик тут же додав: “Лише деякі з 80 тисяч пасажирів, які щодня прилітали і відлітали з цього аеродрому, уявляли собі, наскільки все тут недосконале – і, отже, небезпечне для життя”. І все це відбувалося через перевантаженість аеропорту. Герої роману нарікали на те, що в диспетчерській їм доводиться зі шкіри лізти геть, не відволікатися ні на секунду і постійно вести розрахунок, розводячи літаки, що знаходяться буквально на волосині від зіткнення. Диспетчери О’Хара і зараз на висоті, а аеропорт, як і раніше, залишається перевантаженим.
І сьогодні перевантаження ж веде до того, що третина всіх рейсів спізнюється, причому звичайна затримка становить майже годину. Якщо хочете точно – 57 хвилин.
О’Хара підводить не лише власних пасажирів, а їх число з часу написання роману “Аеропорт” зросло з 80 до 200 тисяч в день. “Куди б ви не летіли в Америці, ваші шанси прибути вчасно дуже сильно залежать від того, що відбувається в міжнародному аеропорту О’Хара”, – писала газета “Теннессіан”. Все дуже просто: літак, який затримався з вильотом з О’Хара, прибуде із запізненням до аеропорту призначення. І починається ланцюгова реакція.
Будні чиказького тадж-махала
Чикаго розташований майже в самому центрі Північної Америки, тому тут дуже жваве авіасполучення. Небо над містом буває так забито літаками (в пікові години в О’Хара сідають і злітають більше 200 лайнерів кожні 60 хвилин!), що диспетчери інших міст затримують вильоти в Чикаго, щоб там розсмокталися авіакорки.
Але парадокс ситуації в тому, що, незважаючи на затримки рейсів, вже шість років поспіль пасажири називають О’Хара … кращим аеропортом Північної Америки. Ці дані щорічних опитувань журналу “Бізнес тревелер мегезин”. Здається, пояснення цьому можна знайти все в тому ж романі Хейлі: “Аеровокзал з блискучого скла і хрому був просторий і справляв значне враження. Коридори, що розгалужувалися, вели в елегантні зали очікування. Ціла мережа службових приміщень оточувала простір, відведений для пасажирів. В аеровокзалі було шість спеціалізованих ресторанів – починаючи від залу, де подавалися вишукані страви на порцелянових тарілках із золотою облямівкою, і, закінчуючи стійками, де можна на ходу з’їсти хот-дог. Багато було барів із затишним освітленням та інших, освітлених неоном, де п’ють стоячи. В очікуванні свого рейсу пасажир міг, не залишаючи аеровокзал, придбати все необхідне, зняти кімнату в готелі, сходити в турецьку лазню з масажем, постригтися, випрасувати костюм, вичистити черевики …”
Так було. Стало ще краще. Число барів, ресторанів та інших закладів громадського харчування перевалило за дві дюжини: до всього додали басейн, хімчистки, рухомі доріжки, колекцію американського живопису і скульптури, якій може позаздрити будь-який музей.
А ось кількість злітно-посадкових смуг з тих пір збільшилася всього на три: було п’ять – стало вісім. При цьому число літаків, яких приймає О’Хара, зросло в декілька раз. Правда, міська влада розробила, нарешті, план реконструкції вартістю майже 15 мільярдів доларів, який передбачає будівництво ще трьох нових ЗПС, але … протягом 20 років. До того ж план викликав невдоволення чиказьких передмість, розташованих на шляху нових смуг. Їх жителі вимагають не розширювати О’Хара, а побудувати новий аеропорт в Пеотоне, що в 35 милях від Чикаго.
