США РОЗСЕКРЕТИЛИ ДОКУМЕНТИ ПРО ПАДІННЯ НЛО І РОЗТИН ГУМАНОЇДА В 1947 РОЦІ
Федеральне бюро розслідувань США розсекретило документи про таємниче падіння НЛО у містечку Розуелл, штат Нью-Мехіко, а також підтвердило, що у 1947 році на Землю навідалися кілька гуманоїдів. Тоді, згарячу, військові заявили, що знайшли літаючий диск. Пізніше за офіційною версією вони стверджували, що це був метеозонд чи зонд-шпигун. Проте, у ЗМІ просочилась інформація, що об’єкт мав інопланетний характер і що на місці аварії знайшли останки двох гуманоподібних істот.
Розуелльський інцидент прихильники НЛО вважають важливим доказом відвідин нашої планети представниками іншопланетних цивілізацій. Надбанням громадськості стали тоді фотографії останків інопланетянина і відео “Розтин прибульця”, датовані 1947 роком. Численні скептики висміювали всі ці чутки про НЛО, але тепер поціновувачі паранормальних явищ мають реальні докази.
Невідомо, чи розсекречені документи можна вважати серйозним доказом існування позаземних цивілізацій, але те, що уряд США в середині XX століття виявив неабиякий інтерес до південної частини країни, можна стверджувати напевно.
“Невідомі Літаючі Об’єкти”. Як все починалося
Історія людства сповнена розповідей про дивні літаючі об’єкти, які раз у раз з’являються в небі над головою. Однак всерйоз люди зацікавилися ними лише після закінчення Другої світової війни. Все почалося 24 червня 1947 року. Військовий на ім’я Кеннет Арнольд повідомив, що бачив над Скелястими горами, розташованими на північному заході Америки, чіткий ряд блискучих дисків, діаметром 12-15 метрів, які летіли з неймовірною для авіації того часу швидкістю 2700 кілометрів на годину. Згідно його опису, вони “летіли, як запущені кимось тарілки”; з цього дня назва “літаючі тарілки” міцно заволоділа уявою читаючої публіки.
В ході офіційного розслідування ці “тарілки” отримали більш чітке найменування – “Невідомі Літаючі Об’єкти”. З тих пір всіх дивних небесних візитерів називають НЛО. Кеннет Арнольд охарактеризував їх так: “Вони пливли в повітрі, як блюдця, які кидають горизонтально вздовж поверхні води”. Репутація у Кеннета Арнольда була бездоганною, він налітав понад 4000 годин, був досвідченим пілотом, з його легкої руки почалася післявоєнна “ера літаючих тарілок” і закріпився сам термін “тарілки”.
Перше фото 11 травня 1950 року зробив фермер Пол Трептов в присутності дружини в Мак-Мінвілле (штат Орегон). О 7:30 вечора він зробив дві чіткі фотографії ширяючого об’єкта, схожого на тарілку. У 1960 році офіційна комісія Кондона провела ретельну перевірку фотографій Трептова і визнала їх достовірність. Висновок комісії був такий: “Усі перевірені фактори, такі як геометричні, психологічні і фізичні, підтверджують наявність незвичайного літаючого об’єкта сріблястого, металевого, дископодібного, діаметром в десятки метрів і, очевидно, штучного походження, політ якого спостерігався двома очевидцями”.
На початку 90-х років фотографії Трептова були детально вивчені Вільямом Спеллінгом за допомогою принципово нових комп’ютерних методик, які підтвердили автентичність фотографій і наявність на них нез’ясованого об’єкта дископодібної форми.
Перший напад зі зброєю на прибульців відбувся в ніч з 21 на 22 серпня 1955 року. Дорослі члени фермерської родини Саттон в штаті Кентуккі відкрили вогонь з рушниць по трьом “особам”, що вийшли з НЛО, який щойно приземлився. Кулі не заподіяли “прибульцям” шкоди.
Перша масова зупинка двигунів автомобілів зафіксована під час зустрічі з НЛО 2 листопада 1957 року на шосе №116 поблизу від Лі-Велленда (штат Техас), коли десятки водіїв та кілька поліцейських стали учасниками і свідками однієї з найдивовижніших історій, пов’язаних з НЛО. Ця історія ретельно задокументована та досі задовільно не пояснена. З 11-ї вечора по 2-у годину ночі “кулястий згусток світла діаметром 60 метрів зависав над автівками, котрі рухалися по дорозі, а відтак їхні двигуни переставали працювати. Коли об’єкт злітав вгору, машини знову заводилися і могли рухатися далі…”
Оскільки в збройних силах деяких країн в той час впроваджували нову зброю, виникла підозра, що повідомлення про незрозумілі явища в атмосфері можуть бути пов’язані з цими випробуваннями. У 1948 році військово-повітряні сили США почали збір та систематизацію повідомлень про НЛО з тим, щоб з’ясувати їх військове походження. До цієї роботи були залучені цивільні вчені та інженери.
Кілька разів проводився аналіз зібраних фактів для ЦРУ і керівництва армії США. Ця робота, відома як Проект “Синя книга”, тривала з різним ступенем активності до 1969 року. Великий резонанс в липні 1952-го викликали кілька повідомлень про візуальні та радарні спостереження НЛО поблизу Національного аеропорту міста Вашингтон. З огляду на увагу громадськості і уряду до цих повідомлень, ЦРУ направило інструкції по збору фактів в армію і розвідку, а також створило для аналізу вхідних повідомлень групу експертів, яка складалась з інженерів, метеорологів, фізиків і астрономів під керівництвом фізика Х.Робертсона (H. P. Robertson, Каліфорнійський технологічний інститут в Пасадені).
Мабуть найвідомішою катастрофою НЛО в нашому столітті була і залишається та, яка сталася в США в 1947 році в Розуеллі. Там американські військові знайшли невідомий об’єкт, що зазнав катастрофи, а також екіпаж, що складався з декількох гуманоїдів. Пізніше уламки апарату і трупи прибульців були вивезені для дослідження і зберігання на різні американські бази ВПС.
За однією з версій в НЛО, що пролітав над ранчо, вдарив потужний розряд блискавки, що призвело до часткового руйнування об’єкту і падіння на землю його уламків. Літаюча тарілка, пролетівши ще 240 кілометрів впала в районі плато Сан-Августин, де її й знайшли. Військові забрали диск з екіпажем і конфіскували уламки, які встиг позбирати господар ферми. Репортерам, які дізналися про уламки НЛО сказали, що на територію ранчо впав метеозонд.
Розуелльський інцидент. Як все починалося
2 липня 1947 року сутінки впали на ранчо Фостер плейс раніше звичайного. Налетів сильний вітер, небо затягло грозовими хмарами, місцями гуркотів грім. Вільям Брейзел стояв посеред двору і радів дощу, так як це був найпосушливіший район штату Нью-Мексико, ще й у найсухіший місяць року. Сліпучі спалахи вихоплювали з темряви частини сумної рівнини, яка поросла рідкою і жорсткою травою, здатною прогодувати тільки невибагливих овець.
Але, не дивлячись на сильні удари громів, Брейзел так і не дочекався дощу. У тих місцях це не рідкість – небо розсікають блискавки, гуркоче сильний грім, а дощ проходить стороною, ледь окропивши землю. Повернувшись до будинку, Брейзел заглянув до дітей. Набігавшись за день, ті міцно спали, не звертаючи уваги на грозу. У той момент, коли Брейзел переступив поріг своєї кімнати, вона засяяла таким яскравим світлом, ніби в’язанка яскравих блискавок одночасно вдарилась об землю десь поблизу, аж здригнувся увесь будинок. Після оглушливого гуркоту зробилося зовсім темно і тихо.
Вранці на своєму старому джипі Брейзел відправився провідати овець в загоні. Кілька стовпчиків огорожі виявилися поваленими. Господар недорахував близько десятка овець. Розшукуючи зниклих тварин, фермер виїхав на пустир, на якому виднілися дивні предмети. Спочатку Брейзел вирішив, що впав метеозонд (їх нерідко заносило сюди з секретних полігонів під Аламогордо). Але, підійшовши ближче, Брейзел зрозумів – це не зонд. Згадавши вчорашню грозу, сліпучий спалах, приголомшуючий гуркіт, зрозумів, що це був вибух. Рейсовий літак! Щовечора над ранчо, в сторону Сокорро, на південний захід пролітав літак.
Після того як вівці повернулися в загін, огорожа була відновлена і діти нагодовані, Брейзел відправився на пустир оглянути уламки. Перша річ, яку він підняв із землі, вразила його. Тонкий, як фольга, клапоть, начебто металевий, але зовсім невагомий. Його можна було м’яти і гнути як завгодно, але він негайно приймав первісну форму. В руках у Брейзела був шматочок – майже без ваги. З бальзового дерева? Але гострий ніж не залишив на ньому подряпин. Підніс запальничку – уявне дерево навіть не обвуглилося.
Брейзел продовжував підбирати дивні уламки. Найтонший шовковий шнур, здавалося, сам розповзеться в руках, але спробувавши розірвати – нічого не вийшло. На чорній металевій пластині Брейзел виявив щось на зразок вензеля або ієрогліфа.
Шокований фермер почав шукати серед уламків інші предмети із загадковими письменами. Їх виявилось немало – одні блідо-рожеві, інші червоні, наче кров.
Дочка Брейзела, Бетсі (після одруження Шрайбер), у ті дні знаходилась на ранчо. Їй було 12 років і вона запам’ятала таблички з ієрогліфами:
– Вони були подібні на цифри (у всякому випадку я сприймала їх як цифри). Можливо тому, що вони були розміщені у стовпчики як для додавання. Але зовсім мені не знайомі…
Що з самим об’єктом?
У документі, що описує крах НЛО в штаті Нью-Мексико, говорилося наступне:
“Власник ранчо повідомив, що невідомий об’єкт зазнав аварії у віддаленій частині штату Нью-Мексико в 75 милях на північний захід від авіабази Розуелл. 7 липня 1947 року була проведена секретна операція з метою надійного вилучення уламків цього об’єкту для наукового дослідження. Згідно результатів досліджень, об’єкт був круглий за формою металевий літальний апарат діаметром близько 9 метрів, один край якого був сильно пошкоджений, а навігаційне обладнання і установка управління повністю зруйновані вибухом.
В ході цієї операції повітряною розвідкою встановлено, що чотири маленьких людиноподібні істоти, мабуть, випали з цього об’єкта перед тим, як він вибухнув. Вони впали на землю в двох милях на схід від уламків. Всі четверо були мертвими, вже розклалися і були пошкоджені хижаками протягом тижня до їх виявлення. Знайдені людиноподібні істоти мали дуже великі голови без волосся з великими запалими очима і отворами для рота, носа і вух, а також непропорційно довгі руки і пальці. Їх одяг виглядав суцільнокроєним, сірого кольору, причому на ньому не було видно ні блискавок, ні ременів, ні ґудзиків. Здавалося, що всі вони були чоловіками. Спеціальній групі була доручена їх доставка в секретну лабораторію для вивчення.
Уламки об’єкта також були доставлені і розміщені в декількох різних сховищах.
Цивільні і військові очевидці в районі катастрофи були проінструктовані про нерозголошення відомостей, а репортерам була дана дезінформація, що це впав метеозонд.
Секретне дослідження об’єкта, організоване генералом Туайнингом і доктором Бушем за прямим наказом президента, призвело до попереднього висновку, зробленого 19 вересня 1947 року, що цей диск, мабуть, є розвідувальним кораблем близького радіусу дії.
Цей висновок ґрунтувався на розмірі об’єкта і на явній відсутності у нього запасів життєзабезпечення.
Відповідний аналіз чотирьох мертвих істот, які перебували в НЛО, був проведений доктором Бронком. Попереднє дослідження групи прибульців вказувало, що хоча ці істоти були людиноподібні, але біологічно і еволюційно вони не схожі з людьми.
Доктор Бронк ввів термін “позаземні біологічні істоти”.
Після того, як було точно встановлено, що цей об’єкт не створено якоюсь земною державою, робилися різні припущення, звідки він міг прилетіти і яким чином він там опинився. Можливим пунктом його відправлення була планета Марс, хоча деякі вчені, і в першу чергу доктор Мензел, вважали, що швидше за все ми маємо справу з істотами, що прилетіли з іншої Сонячної системи.
На уламках були виявлені написи, які залишилися нерозшифрованими. Безуспішними виявилися спроби розгадати принцип руху об’єкта. Дослідження в цьому напрямку ускладнювалися відсутністю крил, пропелерів, реактивних двигунів і інших звичайних засобів руху, а також повною відсутністю металевих проводів, ламп та інших електричних і електронних компонентів. Керувальна система об’єкта, мабуть, була зруйнована вибухом”.
Більш докладні дані про цю катастрофу наведені в книзі Ч.Берлітца і У.Мура “Розуелльський інцидент”, а також в документальному фільмі С. Фрідмана “UFOs Are Real”. Ці дані були отримані в результаті опитування 92 свідків, пов’язаних з катастрофою НЛО в липні 1947-го, в тому числі 31 людини причетної до приховування відомостей про нього, в числі яких були колишні офіцери розвідки, співробітники секретних служб, сусіди фермера Брейзела і інші особи.
Засекречені факти
Військові оточили це місце і наказали всім його покинути, заборонивши говорити про те, що тут бачили.
8 липня 1947 року офіцер прес-центру 509-ї бомбардувальної групи, що дислокувалася в Розуеллі, лейтенант Хут повідомив пресі, що вони отримали в своє розпорядження пошкоджений диск (НЛО), і ці дані відразу ж були опубліковані в трьох місцевих газетах.
Подальше поширення відомостей про катастрофу було припинено, і власнику радіостанції, що почав передавати ці дані в Альбукерке, ФБР наказало негайно припинити передачу, так як дані є секретними.
9 липня командувач 8-ї повітряної армії генерал Ремей, якому підпорядковувалася 509-а група, через вказівку Пентагону, спростував повідомлення про виявлення НЛО, що зазнав аварії. Він заявив на прес-конференції, що це були залишки метеозонда, який впав. Причому для підкріплення цієї версії кореспондентам були пред’явлені шматки звичайного метеозонда типу “Равин” з радіолокаційною мішенню з фольги.
Характерно також, що командування авіабази Розуелл ізолювало фермера Брейзела на тиждень від журналістів і заборонило йому відповідати на їхні запитання, а пізніше конфіскувало колекцію уламків, зібраних Брейзелом разом з сином.
Всім офіцерам бази Розуелл було категорично заборонено будь-що повідомляти про цей інцидент, і незабаром вони були переведені на інші авіабази.
Справжні уламки НЛО, виявлені в районі ферми Брейзела, літаком були доставлені для дослідження на авіабазу Райт-Паттерсон.
Офіцер розвідки 509-ї бомбардувальної групи майор Марселл, який займався в 1947 році збором цих уламків, заявив в 1978 році, що вони були розкидані вибухом на площі близько 3 кв.км і включали в себе:
– велике число шматків дуже тонкого і легкого матеріалу, що нагадував алюмінієву фольгу, який не горів і був таким міцним, що його не можна було ні зігнути, ні розірвати, ні розрізати; розміри шматків доходили до 1 м (найбільший з них – розміром близько 4-х метрів – Брейзел затягнув в сарай);
– велика кількість дуже міцного коричневого матеріалу, схожого на пергамент;
– невеликі бруски квадратів перетину, зроблені з блискучого еластичного матеріалу, на які були нанесені знаки на зразок ієрогліфів;
– якісь надзвичайно міцні дроти або нитки, схожі на синтетичні;
– чорну металеву коробку розміром в кілька дюймів і частину якогось агрегату, зробленого з фольгоподібного матеріалу і схожу на шматок труби з фланцем.
Марселл сам збирав ці уламки і стверджував, що вони не могли бути залишками метеозонда або будь-якого земного технічного пристрою. Підтверджується це і тим, що уламки були розкидані на великій площі, що могло статися тільки в результаті сильного вибуху, а ніяк не падіння метеозонда.
Непрямим підтвердженням того, що в липні 1947 року дійсно сталася аварія НЛО, може служити також власноручна резолюція тодішнього директора ФБР Гувера на адресованому йому проханні розвідуправління ВПС про надання допомоги в зборі відомостей про диски, що літають. У цій резолюції, датованій 15 липня 1947 року Гувер, зокрема, писав: “Перш ніж дати згоду, ми повинні наполягти на повному доступі до диска, захопленого армією, яка не допустила нас навіть для побіжного огляду”.
Копія цього документа з резолюцією Гувера наводиться в американській пресі.
