П’ять сестер, що з’явилися на світ в родині бідного фермера 28 травня 1934 року народження, стали справжньою золотою жилою, заробивши величезні гроші для уряду Канади. Їх історія з самого початку була надбанням громадськості і постійною темою для ЗМІ. Але ні гроші, ні слава не принесли їм щастя. П’ятірня Діон залишилися в історії як найвідоміші і в той же час самі нещасні однояйцеві близнюки.
28 травня 1934 року в невеликому селі на півночі провінції Онтаріо народилися п’ять знаменитих канадських дівчаток-близнят. Недоношені семимісячні дівчатка з крихітними ручками та ніжками важили всього по 600 грам. Лікар, який приймав пологи, був упевнений, що діти не проживуть і години, тому їх в поспіху хрестили. Але сестрички стали першою П’ятірнею, яким вдалося вижити. Дивовижна новина про появу на світ сестер Діон в кілька днів розлетілася по всій Канаді.
Діти народилися в родині бідного фермера на ім’я Олів Діон, який з дружиною і трьома старшими дітьми жив на фермі в будинку без електрики і водопроводу. Під час вагітності жінка фермера підозрювала, що вагітна близнюками, але народження відразу п’ятьох немовлят стало величезною несподіванкою. Пологи проходили на дому. Їх приймав лікар Аллан Рой Дефо, який був упевнений, що жоден з немовлят не зможе вижити. Незабаром після пологів мати п’ятірні Елзайр зазнала найсильніший шок, і Дефо думав, що вона теж помре, але через дві години жінка оговталася.
Відразу після появи на світ недоношених малят завернули в підігріті ковдри і поставили зігріватися в кошику біля плити. Молока у матері не було, тому кожні дві години їм давали суміш з води, кукурудзяного сиропу, коров’ячого молока і пари крапель рому.
Коли сестрам виповнилося 6 місяців, їх батько прийняв рішення показати своїх дочок на Всесвітній виставці в Чикаго. Про це дізналися канадська влада, яка вирішила зайнятися організацією незвичайного показу. Для дівчаток був збудований спеціальний павільйон з десятьма величезними вікнами і галереєю, щоб маляток було краще видно.
Сестри Діон перебували в виставковому павільйоні з 1935 по 1943 рік, і за цей час їх побачили понад 3 мільйона осіб. Завдяки сестрам Виставка Чикаго стала основною міською визначною пам’яткою, що викликало небувалий наплив туристів.
Щодня кілька тисяч чоловік приходили подивитися на п’ятірню. Дівчата під наглядом медсестер грали на чимось на зразок дитячого майданчика, навколо якого за сіткою спорудили оглядовий майданчик для роззяв. Діти були як звірятка в вольєрі, що стало свідченням одного з найбільш цинічних способів використання дітей з метою наживи. Тут же можна було купити пам’ятні сувеніри в спеціальній лавці. Для відвідувачів вхід був безкоштовним, але канадський уряд заробив чималі гроші на продажі найрізноманітніших товарів із зображенням сестер. Дівчата стали справжнім брендом. Наприклад, в честь них випускалися спеціальні комплекти ляльок з п’яти штук.
Найвідоміші близнюки перетворилися в щось на зразок культу. У Голлівуді про них зняли кілька фільмів. Підприємства – виробники дитячого харчування, одягу, присипок та інших товарів для дітей з успіхом використовували в якості реклами їх фотографії.
Дівчата жили в ізоляції від світу. У них були дорогі іграшки, модний одяг, кращий догляд педіатрів. Проте вони були позбавлені контакту з батьками та спілкування зі своїми братами і сестрами, а також з однолітками.
Коли п’ятірні виповнилося дев’ять, канадська влада збудувала в Калландері великий будинок з метою поселити там все сімейство Діон. Однак це була не зовсім вдала затія, так як сестри були не пристосовані до такого життя. Після стількох років розлуки побудувати нормальні сімейні стосунки виявилося неможливим. Інші діти з сім’ї Діон так і не змогли прийняти своїх, довго були відсутні сестери-близнюки.
У батька викликало роздратування, що він виявився обділеним при розподілі доходів, а діти, які звикли жити у вольєрі, не могли звикнути до нового життєвого циклу. Близнюки прожили в цьому будинку до 16 років, після чого їх відправили до інтернату.
Дівчата багато знімалися в різних рекламних роликах, в основному косметики і продуктів харчування. Кожен їх день народження відзначався за участю засобів масової інформації.
Боязкі, замкнуті дівчатка були не здатні до нормального спілкування. Незвичайне дитинство, проведене по суті в людському зоопарку, назавжди залишило відбиток на психіці дівчаток.
Дівчата були мало пристосовані до нормального життя. Насилу спілкуючись з людьми, сестри лише в присутності одна одної могли відчувати себе вільно і невимушено. Після свого вісімнадцятиріччя дівчата порвали всілякі контакти зі своєю сім’єю, яка також намагалася скористатися їх популярністю і заробити на них. Подальша доля сестер була досить сумною. У 20-річному віці померла Емілі, яка рано пішла в монастир, де у неї виявилися епілептичні припадки, які і стали причиною передчасної смерті. Для її сестер це було справжнім ударом.
Марі померла в 30 років, після невдалого заміжжя. Сесіль і Аннет також не змогли знайти щастя в сімейному житті. Вони все життя відчували нездоланну тягу одна до одної, годинами розмовляли по телефону і відчували величезну радість під час взаємних візитів. У Сесіль теж народилися близнюки, але незабаром один з двійнят помер. Три роки по тому вона овдовіла. Івонн пустилася в чернецтво, але в монастирі не ужилась. Залишок життя вона провела в самоті.
Вже дорослі сестри Діон подали в суд і отримали компенсацію від держави в розмірі 4 мільйонів доларів. “Вже занадто пізно і занадто мало для наших загублених життів”, – так прокоментували це знамениті сестри. Двоє з п’ятірні живуть і донині.
