Тріо з Тернополя розповідає про творчі плани, війну та особисте
З піснями, такими як їхні, ти не намагаєшся вплинути на політику – ти пробуєш вплинути на цінності, доторкнутися до людських сердець. Якщо пісня має таку силу, дорога буде важкою, тернистою, стрімкою, проте незмінно вестиме тебе вгору – до Неба, до Бога…
Ти станеш Майстром.
Це не єдина річ, яку Україна нагально потребує сьогодні, проте, безумовно, одна з найважливіших. Можливо, силою чарівної української пісні нам вдасться вплинути на ту вагому частину жителів нашої країни, яка розмовляє російською і уперто не хоче змінюватися? Ця думка промайнула й міцно вгніздилася в моїй голові, коли я побачила реакцію чиказьців на минулорічному концерті “Різдвяний зорепад”, де група “Тріода” виступала разом з Ніною Матвієнко та братами Яремчуками. Після кожної пісні зал просто вибухав оплесками, щирою радістю, схвальними вигуками. В багатьох діаспорівців на очах блищали сльози, настільки це було своє, українське – вічне.
“Тріода” – музичний колектив із Тернополя, суперфіналісти телевізійного проекту “Х-Фактор-4”. Наразі гурт складається з трьох учасників: Андрія Гамбаля, Володимира Рибака і Андрія Липка. В минулому році хлопці з концертами відвідали Рим і видали дебютну платівку.
Сьогодні “Тріода” знов у Чикаго (віртуально) – в гостях у редакції часопису “Ukrainian People”.
– Почнемо з найактуальнішого на сьогодні. Які плани на 2017-й і коли приїдете з концертами до США?
– (Андрій Липко) Звичайно, що у нас є творчі плани на 2017-й. Насамперед це робота над новим альбомом та відео-роботами, нові проекти та концертні тури. Цього року ми мали можливість на Різдвяні свята побувати в Німеччині та Італії, де вітали українців з Різдвом Христовим.
В рамках святкування 125-річчя від Дня Народження Блаженнішого Йосифа Сліпого відбулась духовно-мистецька програма під назвою “Різдво з Патріархом”. Метою нашого туру було привезти українську коляду нашій громаді та наблизити їх до рідної батьківщини.
– (Володимир Рибак) Думаю, що в цьому році ми із Різдвяною програмою завітаємо у США, адже знаємо з попереднього досвіду, як цінується коляда за океаном.
– Як ви (члени групи) познайомилися? Я маю на увазі, що багатьом відома ваша офіційна історія. Чи є щось таке, чого ще ніхто не знає? Вважаєте, що це була доля чи просто збіг обставин?
– (Андрій Гамбаль) Усі знають, що ми знайомі ще із студентських років, де і був створений колектив. Насправді – це доля, адже нас ніхто не збирав, це не був проект чи чиясь ідея, все сталось само собою. Зараз ми самодостатній колектив, у якого є своя душа, цікавий репертуар, свій слухач та команда, яка для нас є нашою родиною.
– Була якась подія, що передувала виникненню вашої назви?
– (Володимир Рибак) Чесно, це був перший корпоратив, де ми працювали за гонорар. Там брало участь багато артистів, а ми ще були без назви, і наш друг Юрій Шамлюк запропонував “Тріода”, що означає “Трі” – тріо, а “-ода” з грецької перекладається як “пісня”.
– Чи можете пригадати якусь неймовірну (божевільну) подію, яка сталася під час одного з ваших турів?
– (Андрій Гамбаль) У нас багато різних історій: і освідчення в коханні, і дні народження. Одного разу чоловік, який посперечався з дружиною, шукав нас, щоб помиритись, адже вона була нашою фанаткою. Коли ми для неї заспівали, то вона йому все вибачила. Це було незабутнє враження.
– (Володимир Рибак) Пригадую, як дорогою в Полтаву у потязі ми познайомились з хлопцями-музикантами. Це був джазовий колектив, який теж гастролював. Там був кубинець, поляк та українець – іноземців дуже цікавила українська музика. На півдорозі у нас в купе уже звучав контрабас, гітара та саксофон, які нам акомпанували під українські пісні у джазовій імпровізації.
– Яким вашим досягненням ви найбільше пишаєтесь?
– (Андрій Липко) Найбільшим нашим досягненням є “Тріода” та наші слухачі. Кожна пісня – це свого роду невеличке досягнення, бо вона створена нами, адже це частинка нас і нашого життя.
– Як слава і всенародна любов вплинули на вас?
– (Андрій Липко) Про славу ми не думаємо, а всенародну любов відчуваємо, нас чекають наші слухачі по всій Україні та за кордоном. Це велика відповідальність, тому ми не можемо зупинятись та повинні працювати, дивувати новими піснями та проектами.
– Як проходить процес вибору пісні? Кожна ваша пісня глибоко зворушує, змушує замислитися про життєві цінності. Як “народжуються” нові пісні?
– (Володимир Рибак) Процес роботи над піснею – це велика клопітка праця, до якої залучено багато людей. Кожен має свою функцію та думку, які є важливими для Тріоди. Спочатку є ідея, яку ми опрацьовуємо, удосконалюємо, пізніше – робота над текстом, мелодією та студійна робота.
– (Андрій Гамбаль) У нашому новому альбомі буде багато авторських пісень, які “народжувались” під час життя в Тріоді. Одного разу, коли ми повернулись з АТО, в нас з’явилась пісня під назвою “Пташка”. Ми всі знаємо, що у кожного вдома є рідні, кохані, які чекають наших героїв, тому у них залишається надія на пташку, яка донесе звісточку до дому, що вони ще живі.
– Над чим працюєте сьогодні?
– (Володимир Рибак) Зараз працюємо над новим новорічним репертуаром вже на 2018 рік, бо якось влітку буде незвично співати про зиму.
– В чому ваш секрет успіху? Що б ви порадили молодим талантам, які мріють виступати на сцені?
– (Андрій Липко) Тут секрет успіху один – потрібно любити свою справу, працювати і не зважати ні на які труднощі. Впевнено йти вперед до своєї мети.
– Російський шансон в українському ефірі? Квоти на українську мову? Вважаєте, це допоможе нам рухатися в напрямку до “українізації України”?
– (Андрій Гамбаль) Чесно кажучи, ми відчуваємо, що Україна прагне української пісні, адже дуже часто гастролюємо на сході, куди нас запрошують через те, що у нас виключно український репертуар. І ми цим гордимося. Є багато російськомовних людей, які закохані в українську пісню та мову, і хочуть її вивчити. Як це не прикро, але люди звикли слухати російську “попсу”, яку нам нав’язували століттями. Квоти – це перші кроки, які допоможуть нам здолати цю проблему, адже за допомогою радіо та телебачення музика має вплив на молодь, а молодь – це наше майбутнє.
– Війна в Україні… Як проходили ваші виступи в АТО? Якісь хвилюючі моменти?
– (Андрій Гамбаль) Ми досить часто буваємо у зоні АТО і для нас це обов’язок. Перший раз, коли ми мали можливість виступати перед нашими захисниками, нам було ніяково, тому що на їхньому місці мали б бути і ми. Кожен з нас міг би тримати зброю. Коли ми це сказали солдатам, до нас підійшов комбат і сказав: “Хлопці, ваша зброя – це ваша пісня, вона потрібна Україні, а ми за вас стрілятимемо. Кожен має свою місію – ви співайте наших українських пісень, щоб чули “москалі”, які ми талановиті та мужні”.
– (Володимир Рибак) Ми мали можливість виступати перед мільйонами людей на проекті Х-фактор, збирали тисячні зали, але такої енергетики, яка є в АТО, немає в жодному місці. Це неможливо передати словами. Коли підходить солдат і каже: “Дякую, хлопці, що ви про нас не забуваєте”, ти розумієш, кому ми повинні дякувати за те, що співаємо на своїй рідній землі.
– Яке б ви дали визначення українській діаспорі? Враження від вашого першого туру в США і Канаді.
– (Володимир Рибак) “Маленька Україна з великою душею” – тут потужно відчувається любов до України. Батьківщину за океаном цінують стократ більше, тому що на відстані ти до болі розумієш, що таке рідна земля. Хотілось би взяти деяких людей з України і показати, як потрібно любити своє, – так як люблять ті люди, які часом не по своїй волі залишили рідну землю і подалися шукати кращої долі, але ніколи не забувають про свою неньку-Україну. Ми мали можливість побачити, як кожен з них допомагав нашим бійцям.
– Заради чого, вважаєте, варто жити?
– (Андрій Гамбаль) Заради хорошого майбутнього наших дітей. В мене є синочок Маркіянчик, якому 9 місяців, і я розумію, що я живу для нього.
– “Тріода” – це… (коротко)
– Наше життя.
– Ваше мото (девіз)?
– Завжди залишатися людиною.
ОСОБИСТЕ
Андрій Гамбаль
– Хто справив найбільший вплив на твоє формування і як особистості, і як музиканта, співака?
– Я пам’ятаю, як в дитинстві мама брала баян і ми з сестрою співали вечорами. Були часи, коли заради економії припинялась подача електроенергії в будинки, тоді ми, щоб швидше минув час, співали. Навіть не знаю, скільки себе пам’ятаю – завжди музика зі мною, завжди мріяв співати та писати пісні. Це, мабуть, мені й допомогло.
– З ким із відомих музикантів (співаків), з живих, чи тих, що відійшли у вічність, ти хотів би пообідати?
– Тарас Петриненко. Чесно, захоплююсь його творчістю.
– Чого ти найбільше боявся в дитинстві?
– “Бабая”, яким мама страшила, щоб я лягав спати по обіді.
– Ким мріяв стати в дитинстві?
– Тріодівцем.
– Що найбільше цінуєш в людях?
– Чесність, простоту, працьовитість.
– Твоя улюблена книжка?
– “Три товариші” Ремарка.
– Як ти змінився за роки популярності?
– Про себе не звик говорити, нехай хтось інший скаже. Думаю, життя зробило мене більш відповідальним.
– Місце у світі, де ти почуваєшся найкраще.
– Вдома біля родини.
– Кохання – це…
… жертвувати себе коханій людині.
– Твоє повсякденне життя – що найважливіше у ньому?
– Сім’я.
– Що б ти хотів побажати чиказькій діаспорі?
– Міцного здоров’я усім і побільше позитивних емоцій та радості у їхніх очах.
Володимир Рибак
– Хто справив найбільший вплив на твоє формування і як особистості, і як музиканта, співака?
– Батьки. Вони привили любов до пісні. Часто розповідали про мого дідуся – тракториста, який мав надзвичайний голос і чудово співав. Любив малим спостерігати за весільними музиками. І, звичайно, вчителі школи мистецтв, які вміло направляли і формували в мені смак до якісної музики.
– З ким із відомих музикантів (співаків), з живих, чи тих, що відійшли у вічність, ти хотів би пообідати?
– Володимир Івасюк і Скрябін.
– Чого ти найбільше боявся в дитинстві?
– Чесно кажучи, найбільше боявся, коли залишався дома, а батьки кудись їхали. Боявся, що не повернуться… Не знаю, чого так.
– Ким мріяв стати в дитинстві?
– З дитинства знав, що буду співаком.
– Що найбільше цінуєш в людях?
– В людях ціную відвертість і простоту. Не терплю хамства і обману.
– Як ти змінився за роки популярності?
– Точно подорослішав. В плані музики і творчості – професійний ріст. Ще почав їздити тролейбусом частіше.
– Місце у світі, де ти почуваєшся найкраще.
– Як не дивно, найкраще почуваюся, коли сам і на дворі йде дощ.
– Кохання – це…
… почуття між двома людьми, які будують відносини на любові, взаєморозумінні і підтримці. Радість множиться на двох, а проблеми – діляться.
– Твоє повсякденне життя – що найважливіше у ньому?
– Внутрішній спокій, здоров’я рідних, самовдосконалення.
– Що б ти хотів побажати чиказькій діаспорі?
– Бажаю кожному знайти найцінніше і не втратити найважливіше. Зберегти найдорожче. Щастя, любовi, миру.
Андрій Липко
– Хто справив найбільший вплив на твоє формування і як особистості, і як музиканта, співака?
– Мої перші викладачі музики у школі. Мене залучали до всіх святкових ранків, це і стало моїм стимулом для подальшого розвитку.
– З ким із відомих музикантів (співаків), з живих, чи тих, що відійшли у вічність, ти хотів би пообідати?
– Андрео Бочеллі.
– Чого ти найбільше боявся в дитинстві?
– Так як і більшість діток – темряви.
– Ким мріяв стати в дитинстві?
– Священиком.
– Що найбільше цінуєш в людях?
– Внутрішню красу, адже інколи людина, як те яблуко: зовні гарне, а всередині червиве.
– Твої улюблені книжки?
– “Карби і скарби” Мирослава Дочинця, “Коротка історія часу” Стівена Хокінга.
– Як ти змінився за роки популярності?
– Я став більш мужнім, навчився вирішувати справи самостійно.
– Місце у світі, де ти почуваєшся найкраще.
– З рідними.
- Кохання – це…
…lovestory.
– Що б ти хотів побажати чиказькій діаспорі?
– Хай все буде добре.
Бесіду вела Ольга Руда
