Чаруюче дійство, що відбувалося на сцені, в один момент повністю поглинуло мене. Як кажуть, разом з черевиками. Зненацька я усвідомила, як від цієї суміші глибоко-емоційного балету, справжнього таланту та лірично-драматичної музики защеміло у серці. Чи означало це, що я доторкнулася до чогось насправді прекрасного? Вічного?
Завдяки неймовірно-красивим танцям і чудовим декораціям, балет “Раку” (“Raku”) Юрія Посохова став приголомшливим видовищем – чистим і пронизуючим до глибини душі. Насправді “Раку” – сумна історія про кохання і розлуку, шалені пристрасті і ревнощі, насильство і горе.
Цей балет Юрія Посохова, українця із Луганська, став дванадцятим, створеним хореографом на американській сцені. Назва “Раку” перекладається як “глиняний посуд, що отримує стійкість від вогню і призначений для чайної церемонії”. Сюжет балету відштовхується від справжнього події – підпалу у 1950 році одним з ченців визначної пам’ятки історії та архітектури, храму “Золотий павільйон” у японському місті Кіото. Храм згорів дотла. Ця подія обросла легендами.
Але Посохов переніс своє дійство на більш ранню епоху та створив історію кохання Принцеси, яку танцювала Victoria Jaiani, і Самурая (Fabrice Calmels). Він, мужній воїн, за велінням долі відправляється на війну і не повертається. Його друзі приносять Принцесі все, що залишилося від нього: скриньку з попелом і меч. З’являється й третя особа, лисий Чернець (Temur Suluashvili). Він з першого погляду закохується в красуню, але без відповіді. Шаленіючи від ревнощів, Чернець вдається до насильства, проте, усвідомивши марність всіх своїх дій, в люті підпалює храм. Полум’я пожирає все.
Для чого слова? У музики і балетного мистецтва свої, специфічні засоби вираження, які недоступні ніяким словам. Усі три виконавця зуміли впоратися з лексикою балету, надзвичайно важкою і новаторською, виконуючи рухи, які часом здавалися абсолютно нездійсненними, акробатичними. При цьому усі троє виявилися емоційними і надзвичайно виразними виконавцями.
Спокуслива суміш Сходу і Заходу, гонгів і послідовний живий спів древніх воріт (Dragon Zen) повністю захопили увагу глядачів, а сфокусовані на звичайних білих декораціях обриси квітучих дерев, руїн храму і бурхливе полум’я – зробили балет ще прекраснішим.
Це був тріумфальний успіх! Після завершення “Раку” увесь зал стоячи влаштував тривалу овацію балетмейстеру, балету і виконавцям. Публіка гідно оцінила незвичайність, новаторство балету, його глибоку емоційність і пронизливий силу впливу. Ця постановка ще раз продемонструвала різнобічність хореографічного таланту Юрія Посохова.
