Фото і текст: Норберт К.Іван / Norbert K.Iwan
22 жовтня 2015 року українська громада Канади вшанувала пам’ять інтернованих і загиблих в таборах.
Інтернування 8,579 українців, які були затавровані як “ворожі іноземці” протягом 1914-1920-х років і вивезені в 24 концентраційні табори по всій Канаді – від Нанаймо до Галіфаксу (один був розташований в містечку Брендон, Манітоба), залишилось ганебною сторінкою в історії Канади.
Після вступу Великобританії в Першу світову війну, уряд Канади (як частина Британської імперії) 22 серпня 1914 року видав закон “Про військові заходи” (“War Measures Act”), який передбачав реєстрацію та інтернування громадян “ворожої національності”. Раптово, в результаті цієї постанови, багато українців, навіть ті, хто вже створив змішані сім’ї з канадцями і натуралізувався, виявилися “ворожими іноземцями”.
Протягом наступних шести років різні жорстокі репресивні заходи будуть спрямовані проти них. Українські сім’ї – чоловіки, жінки та діти – були вивезені на необжиті землі, де їм довелося самим будувати бараки і виживати в жорстоких умовах канадської суворої зими.
У 1914 році канадський уряд зареєстрував близько 80 тисяч осіб, як ворожих іноземців. 8600 чоловік українського походження стали “загрозою для Канади” і були відправлені до концентраційних таборів для інтернованих по всій країні, чотири з яких були в канадських Скелястих горах. Решта “підозрюваних” повинні були регулярно відзначатися у місцевій поліції.
Минулого року виповнилося рівно 100 років з часу прийняття ганебного Закону “Про військові заходи”.
Цьогорічне вшанування пам’яті інтернованих розпочалося 24 жовтня у Вінніпезі (провінція Манітоба) з одноденного симпозіуму в Манітобській легістратурі (Manitoba Legislature). П’ять вчених представили доповіді з різних тем інтернованих операцій, включаючи доктора Богдана Кордана (Університет Саскачевану), Пітера Мельницького (Відділ культури Альберти), Ірину Константинюк (викладач української мови у відділі німецького та слов’янського дослідження, Університет Манітоби), Джеймса Коміновського (бібліотекар і архівіст, департамент німецьких і слов’янських досліджень, Університет Манітоби) та Андреу Малюк (керівник Фонду визнання інтернованих Першої світової війни).
Другою частиною святкувань стало відкриття монументу біля Манітобського будинку законодавчої влади на північ від пам’ятника Тарасу Шевченку. Бронзовий пам’ятник був замовлений Українським Конгресовим Комітетом Канади, Манітобський відділ (UCC-MPC), і спроектований художником з Онтаріо Джоном Бокстелом (John Boxtel).
Пам’ятник зображує інтернованого українця, який вказує пальцями на себе і ніби запитує: “Чому мене?”
На п’єдесталі статуї викарбувано слова: “Пам’ятайте, учіться і ніколи не забувайте” (“REMEMBER, LEARN AND NEVER FORGET”) англійською, французькою, українською та тринадцятьма іншими східноєвропейськими мовами (тим самим визнаючи, що усі ці спільноти теж постраждали від інтернованих операцій 1914-1920-х років).
