Своя сорочка ближче до тіла, або як залишатися вірним вітчизняному кінематографу, в відвертому інтерв’ю для FOBERINI поділився актор театру і кіно, Народний артист України Остап Ступка
Що Вас надихнуло стати актором? Ви хотіли піти по стопах батька?
Це було підсвідомим бажанням з самого дитинства, потім це бажання переросло в усвідомлений вибір. Мій батько навіть не знав, що я поступаю в театральний. Уже в процесі надходження мене «здав» Борис Ставицький, який набирав курс. Тоді в театрі вони з моїм батьком була в однiй гримерцi. Він то і сказав: «Твій син вже пройшов комісію для вступу до театрального».
Як Ви справлялися з ярликом «Син великого актора»?
Від порівняння нікуди не дінешся. Особливо в студентські часи, як тільки дізнавалися, хто мій батько, відразу звучало «Ого!». Я переконаний, що у кожної людини свій шлях і в кінцевому підсумку, завдяки роботі над собою ти стаєш окремої творчою одиницею. Якщо ти належиш до творчої династії, період порівняння неминучий.
Кажуть, що успіх – це 10% таланту, решта 90% – праця і робота над собою. Чи згодні Ви з цим?
В акторській кар’єрі і талант, і фортуна дуже багато значать. Бувають випадки, коли раз – і ти волею удачі отримуєш круту роль. Але це не означає, що потрібно чекати «З моря погоди». Потрібно вдосконалюватися, працювати над собою щодня.
Згадайте свою першу роль. Які переживали відчуття?
Моя перша роль була ще в самому дитинстві. Моя мама була балериною і взяла мене на гастролі в Одеський Оперний Театр. На балеті Андрія Петрова “Створення Світу” мені доручили дуже важливу роль – роль баранчика (сміється). Пам’ятаю, як стояв на сцені, бачив повний зал і рахував про себе потрібну кількість тактів. До сих пір пам’ятаю ці емоції.
Яку роль Ви мрієте зіграти в кіно?
Головну (сміється). Хотілося б зіграти історичну роль. Щось з історії України.
Що Вас надихає?
Музика. Збираю вінілові пластинки. Зараз переключився на блюз. Хоча, я скоріше людина рок-н-ролу і року. У дитинстві в один час мріяв стати рок музикантом.
Ви ходите в кіно? Який ваш улюблений фільм?
Ходжу, в основному на жахи або трилери. У мене улюблених фільмів дуже багато. Люблю Хічкока, Алана Паркера, Пітера Грінуея, особливо фільм «Кухар, злодій, його дружина і її коханець». Дуже люблю старе чорно-біле кіно.
Що відчуває талановитий актор, який дивиться, як в світовий прокат виходять фільми на кшталт «Блондинка в законі»?
Відчуває «Що свiт котиться у прiрву» (сміється). Це мейнстрім. Кіно – це бізнес і щоб були гроші на нове кіно, потрібно знімати те, що стане касовим для рядового сучасного глядача. Тому мейнстрім потрібен для заробляння грошей, щоб знімати якісні у всіх сенсах картини. У тому числі і фестивальні. Проте, я переконаний, що в кожному жанрі є хороше кіно.
Розкажіть, над якими проектами Ви зараз працюєте?
Зараз знімаюся в серіалі в Польщі. Його вже знімають 14 років! Називається він «На Вспульнiй». Через 7 років після початку зйомок серіалу, була побудована спеціальна кіностудія під Варшавою. Там знімають виключно цю картину. Що стосується театру, то зараз я готую п’єсу Генріха Фон Клейста «Розбитий глек». Цього німецького автора ще ніколи не ставили в Україні. Так що 17-18 листопада запрошую всіх на прем’єру.
Що для Вас складніше – зйомки в кіно або вистави в театрі? Що Вам більше до душі?
У кіно і театрі різна специфіка. Наприклад, в перший день зйомок можуть знімати сцену, яка йде в фіналі фільму. І ти, ще не відчувши на собі всю роль, повинен зіграти останню емоцію. Камера це фіксує, і ти вже нічого не зміниш. У театрі ж один і той же епізод, один і той же текст ти можеш грати з різною емоцією на кожній виставі. Це як дві абсолютно різні планети. Тому на ваше запитання відповім словами батька – цитатою з п’єси Карпенка-Карого: «У мене двi душi. I обідвi болять. »
Де більше заробляє український актор – в кіно або в театрі?
Звичайно ж, в кіно.
Як змінилася ситуація з українським кіно в останні роки?
З успіхом знімається фестивальне кіно. Спільна продукція з Заходом відкриває нам дорогу на західні кінофестивалі. Як, наприклад, фільм спільно знятий зі словаками «На межi». Там знімалося багато наших артистів, Стас Баклан, Римма Зюбіна. Нещодавно цей фільм був представлений на кінофестивалі в Карлових Варах в Чехії. Зараз я знімався разом з італійськими колегами комедії «Ізі», він потрапив в конкурс кінофестивалю в Локарно. Тобто Україна в зарубіжних кінофестивалях представлена і пізнавана.
Який імідж українського кіно за кордоном?
Поки рано говорити про імідж як такий, нам ще тільки належить зняти фільми, які вийдуть в світовий кінопрокат. Поки аудиторія українського кіно – діаспори.
Чого не вистачає українському кіно?
Фінанси. Все дуже просто. Україна дуже багата талантами, всі професії, необхідні для зйомок якісного продукту у нас є. Бракує інвестицій. На грошах, що виділяються державою, далеко не заїдеш і потрібні фінансові вливання приватних компаній. Я вважаю, що Україні, щоб стати кінематографічної країною, потрібно робити акцент на історичні фільми. Епоха княгині Ольги, Івана Мазепи, Богдана Хмельницького. Це повинно бути якісне, інформаційне кіно, яке покаже світу справжню Україну і її історію. Також дуже важлива програма розвитку кіно.
Що б Ви порадили тим, хто мріє пов’язати життя з акторською кар’єрою?
Читайте книги, дивіться якісне кіно, ходите в театр, розвивайтеся! Читайте біографічну літературу про артистів, режисерів. У кожного свій рецепт успіху. Я раджу – роботу над собою. А ще – ніколи не зупинятися в моменти невдач. Пам’ятайте, що зібравши сили в кулак і зосередившись, можна досягти своєї мети.
Чи можна стати актором, зустрівши продюсера на вулиці? Або ж мати акторську освіту необхідно?
Я все-таки переконаний, що таланту недостатньо і потрібно бути професіоналом своєї справи. Поступаючи в театральний інститут, ви отримуєте можливість навчитися тому, що просто неможливо отримати від природи і віднімати в книгах. Але все може бути. Звичайно, є безліч випадків, коли волею фортуни в кіно потрапляли непрофесіонали. Головне, щоб продюсер, який зупинив вас на вулиці, не опинився аферистом (сміється).
Що Ви вважаєте своїм найбільшим досягненням?
Мої діти. Все інше – суєта. Саме діти – це найкраще, що можуть люди зробити в житті.
Як прищепити любов до Батьківщини своїм дітям?
Мене з дитинства привчили ходити в музеї, читати книги, слухати музику. Я виріс в двох театрах – Львівському Оперному і в Театрі Марії Заньковецької. Можливо, таким як я і легше усвідомлювати, де і в якій країні я народився, що я повинен зробити для своєї батьківщини в соціальній і професійній сфері. Тому я переконаний, що в першу чергу потрібно вчити своїм прикладом і з самого дитинства знайомити дітей з культурою своєї країни.
Що б Ви хотіли побажати кінематографічної Україні до Дня Незалежності?
Я переконаний, що кіно – це ідеологія держави. І тільки потім вже бізнес. Тому хочу побажати розробленого плану розвитку кіно, нових інвесторів. Наша нація дуже багата талантами, всі передумови для розвитку кіноіндустрії в України є.
Джерело: VOGUE.UA
Продюсер: Катерина Земляна
Фото: Олександр Гурман
Грим, чоловiча укладка: Салон краси New Look
Вишиванка FOBERINI: Карпати
