У Місті Вітрів і вдень, і вночі вирувало життя
Як жило Чикаго в 20-х роках ХХ століття? Неймовірно цікаво! Вишуканий одяг модниць, джаз, нічні клуби, кабаре, танці до ранку – тут вирувало життя!
З 1910 по 1920 роки темношкіре населення Чикаго зросло втричі. Афро-американці селилися уздовж східного боку Стейт-Стріт (State-Street), на південь від 30-ї вулиці, поступово займаючи весь Саутсайд (Southside) – плоску, рівнинну (як і всі околиці міста), розплановану квадратами південну частину Чикаго.
Цим людям була потрібна не тільки робота, а й розваги. Нічне життя Саутсайду концентрувалася навколо Стейт-Стріт, де в ті роки розташовувалися сотні клубів або кабаре – місць далеко не фешенебельних; це були недорогі розважальні заклади для простих людей, які пропонували в одному комплекті відразу безліч задоволень: випивку, їжу, кабаре (вар’єте), живу музику і танці під неї.
Кажуть, що на Стейт-Стріт вечорами при електричному світлі прогулювались тисячі людей, а з дверей і вікон усіх закладів виривалися звуки живої музики – і це був майже виключно джаз. У 1918 році Чикаго відвідав молодий Ленгстон Хьюз, в майбутньому знаменитий негритянський письменник, і написав, що “чиказька північ там подібна до світла дня”. Трубач Едді Кондон згодом сказав, що в ті роки на Стейт-стріт досить було підняти трубу в повітря, щоб труба заграла сама.
Коротше кажучи, Чикаго, куди в ті роки перебралися десятки кращих нью-орлеанських джазменів (включаючи Кінга Олівера і молодого Луї Армстронга ), де в 1917 році зробив перший джазовий грамзапис “білий” ансамбль – Original Dixieland Jass Band, став одним із історичних центрів розвитку джазу і однією з найважливіших джазових сцен США. Це було місто, де виступали практично усі визначні музиканти з усієї країни і була вельми сильна місцева сцена.
А зараз розглядаємо старі фото з “присмаком джазу” 20-х років і насолоджуємося їхнім колоритом.
