Художній інститут у Чикаго вражає буквально всім. Він розташований в приголомшливій будівлі, яка була побудована для Всесвітньої виставки, а широкі сходи, які ведуть до входу, ще з минулого століття охороняють два величезних кам’яних лева. Тут, до речі, улюблене місце для зустрічей і побачень жителів Міста Вітрів.
В Чиказькому художньому інституті (часом назву перекладають як Чиказький інститут мистецтв) готуйтеся пробути не одну годину! Знаючі цінителі мистецтва в першу чергу повертають до картин французьких імпресіоністів і постімпресіоністів. Дивовижний факт – тут зібрана одна з найбільших колекцій їх картин в світі. Їй поступається, здається, тільки Музей Орсе у Франції. У стінах цього музею – картини авторів, імена яких ми всі знаємо: Поль Гоген, Едгар Дега, Едуард Мане, Клод Моне, Ренуар, Ван Гог, Сезанн… Багато хто йде в Художній музей тільки заради них. Хоча тут й багато інших шедеврів, які просто не можна пропустити: і кращі американські художники, наприклад Мері Кессет, і прекрасна колекція східного мистецтва.
Як зустрілися французи й американці
Імпресіоністи, найвідоміші американські художники, мистецтво Сходу і старі майстри Європи – ось що таке Художній музей в Чикаго. Найновіше розширення – “Сучасні крила”, розроблене Ренцо Піано, було відкрите в 2009 році і збільшило розмір музею до майже одного мільйона квадратних метрів, зробивши інститут другим за величиною музеєм мистецтва в США після знаменитого Metropolitan Museum of Art в Нью-Йорку. І першим – по своїй колекції художників імпресіоністів і постімпресіоністів.
Історія музею почалася, великою мірою, з банкрутства – крах зазнав Чиказький інститут дизайну, і на його уламках у 1879 році ентузіасти створили нову організацію. Художньому інституту пощастило більше: по-перше, він вижив; по-друге, міська влада віддала йому будинок на околиці Грант-парку. Проект споруди належав бостонській архітектурній фірмі “Шеплі, Рутан і Кулідж”, а частина коштів на будівництво була виділена Всесвітньою виставкою, яка розмістила в ньому один зі своїх павільйонів. Після закриття Всесвітньої виставки, починаючи з 1893 року, будівля добудовувалася і розширювалася більше 15 разів.
Справи у інституту йшли вдало, вони проводили свій конкурс серед молодих художників, а його колекція повільно, але вірно займала все більш чільне місце серед всіх американських музеїв. Спочатку збори складалися з копій картин і скульптур з Європи, але незабаром в його колекцію почали надходити і перші оригінали. Та які!
Як і багато американських музеїв, він формувався за рахунок дарів і пожертвувань окремих громадян: понад 90 відсотків картин було подаровано чиказькими колекціонерами. На сьогоднішній день найбільш популярна частина колекції – полотна французьких імпресіоністів і постімпресіоністів.
Історія комплектування виставочних залів
Первісна колекція музею складалася з копій творів живопису, скульптури і архітектури, що знаходяться в Європі. На першому поверсі знаходилися зали гіпсових копій з творів мистецтва античності і Відродження, кабінети охорони та лекційний зал. Поверхом вище розмістилася анфілада галерей, призначена для живописних копій і справжніх творів, що надходили з приватних колекцій для тимчасового експонування.
У першому залі було виставлено збірку картин XIX століття, що належала Генрі Філду і яка вже в 1894 була подарована Художньому інституту. Колекція Філда включала шедеври Жана Франсуа Мілле, Каміля Коро, Шарля Добіньї, Ежена Делакруа, Жюль Дюпре, Нарсиса Діаза де ла Пеньї і Теодора Руссо.
У ті ж роки власністю музею стають 15 картин голландських художників XVII століття: ще в 1892 році, у Флоренції, два майбутніх члена Ради опікунів музею – Чарльз Хатчінсон, перший голова Ради, і Мартін Раєрсон – купили на власні гроші картини з колекції Демидова, серед яких були полотна Рембрандта, Якоба ван Рейсдаля, Франса Хальса, Яна Стена. Ці твори, придбані спеціально для музею (витрачені кошти Хатчисона і Раєрсона згодом відшкодували жителі міста), поклали початок колекції оригіналів.
Крім того, Хатчінсон, Раєрсон і Мангер до відкриття Художнього інституту надали для тимчасового експонування свої особисті колекції.
Знадобилося досить багато часу для того, щоб постійна колекція стала великою, різноманітною та відповідала вражаючій архітектурі музею.
Основи фонду заклали чотири приватні колекції, подаровані Художньому інституту Мартіном Раєрсоном (1933 рік), Бертою Оноре Палмер (1922 рік), Ганною Сван (пані Льюїс Ларнед) Корбун (1933 рік), Фредеріком Клеєм Бартлеттом і Хелен Берч Бартлетт (основне надходження – 1926 рік, далі – до 1957 року).
М. Раєрсон помер в 1933 році і тоді ж Інститут отримав за заповітом всю його колекцію картин, меблів, тканин, графіки, порцеляни, а також зібрання творів східного мистецтва, частина якого перебувала в Художньому інституті на тимчасовому зберіганні. Інтереси Раєрсона в області живопису були дуже широкі. В його колекції були “Сцени з життя Іоанна Хрестителя” Джованні ді Паоло, “Залив в Естаці” Поля Сезанна, “Чому ти сердишся?” Поля Гогена.
Художній інститут увійшов в число провідних музеїв світу в 1922 році, коли в його власність перейшли картини з колекції Берти Оноре Палмер. Колекція Палмер спочатку містилася в картинній галереї, яка була прибудована до їх особняка на Лейк Шор Драйв в 1884-1885 роках.
Поттер Палмер і його дружина Берта Оноре почали колекціонування з полотен барбізонців, в тому числі Каміля Коро, потім їх колекції поповнили кілька полотен Ежена Делакруа.
До середини 1890-х пані Палмер стала видною в Америці збирачкою творів імпресіоністів: вона володіла 40 картинами Клода Моне, в тому числі з серій “Копиці”, “Тополя”, “Руанський собор”, “Ранок на Сені”. У неї були чудові роботи Мане, Ренуара, Сіслея і Піссарро. До числа улюблених картин збирачки відносилося полотно “Юні циркачки в цирку Фернандо” Ренуара. У 1895 році пані Палмер припинила купувати твори імпресіоністів; вона зацікавилася східним мистецтвом. Після її смерті в 1916 році колекцію поділили між Художнім інститутом і спадкоємцями.
Колекціонери 1920-х комплектували свої експонати з урахуванням того, що потім вони поповнять чиказькі музеї. Анні Сван Корбун збирала полотна імпресіоністів і постімпресіоністів. Після її смерті в 1933 році колекцію поділили між двома її улюбленими музеями: Художнім інститутом Чикаго і Художньою галереєю Фогг в Гарвардському університеті.
Чиказькі колекціонери Фредерік Клей Бартлетт та його дружина Хелен Берч під час свого перебування в Європі в 1920-х роках купували картини Андре Дерена, Теодора Руссо, Анрі Матісса, Амадео Модільяні, Пабло Пікассо. У 1924 році подружжя придбало за 24 тисячі доларів картину Жоржа Сера “Недільний день на острові Гранд Жатт”, що належала Люсі Кустарьє. Ця картина згодом принесла славу чиказькому музею.
У 1926 році Хелен Берч померла і в її пам’ять Бартлетт подарував свою колекцію Художньому інституту. Для свого дару Бартлетт вибрав в музеї велику галерею, в якій спочатку виставлялися роботи старих майстрів з колекції Демидова. Галерею пофарбували білою фарбою, прибравши з неї все зайве, а картини вставили в білі рами. Коли галерея відкрилася в 1927 році, на два роки раніше ніж нью-йоркський Музей сучасного мистецтва, це було єдине місце в США, де можна було побачити твори Пікассо, Матісса, Сера, Гогена і Ходлера. Галерея Хелен Берч Бартлетт стала найважливішою галереєю сучасного мистецтва в Америці.
З 1927 року до самої смерті в 1957 році Бартлетт продовжував збирати картини, написані французькими художниками в період з 1886 року по 1914 рік. Ці пізніші придбання також були подаровані Художньому інституту.
Були й інші пожертвування, серед яких слід згадати колекції Мангера, Кімбелла і Вустера, кожна з яких дала музею кілька значних творів французького живопису XIX століття і більш ранніх періодів європейського і американського мистецтва.
Після другої світової війни спадкоємці Берти Палмер – сімейства Вуд і Сірлз – зробили кілька суттєвих доповнень до зборів імпресіоністів і постімпресіоністів.
Крім того, в музеї є окрема колекція творів афроамериканських художників. Наприклад, відомий художник Арчибальд Джон Мотли, що народився в 1891 році в Новому Орлеані, скульптор Річмонд Барс.
Художній інститут Чикаго продовжує поповнювати свої колекції, постійно модернізуються його сховища і виставкові зали. Зараз колекція інституту охоплює понад 5 тисяч років людської історії, в ній близько 300 творів мистецтва – від стародавніх японських малюнків на тканині до сучасних американських творів. Серед них – картини Мері Кессет, Едварда Хоппера і Гранта Вудса, в тому числі його знамените полотно “Американська готика”. Музей щорічно відвідує понад півтора мільйона гостей, щоб оглянути понад 30 спеціальних виставок. Як науково-дослідна установа, Інститут мистецтв також має одну з найбільших в країні бібліотек мистецтвознавства та архітектури Ріерсона і Бернхема (Ryerson and Burnham Libraries).
КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ
Ціна квитків: повний для дорослих – 25 доларів, для жителів Чикаго – 20, для жителів Іллінойсу – 22. Діти до 14 років – безкоштовно.
Для жителів Іллінойсу безкоштовний вхід кожного четверга з 5:00 до 8:00 вечора.
Години роботи: щодня з 10.30 ранку до 5:00 вечора, по четвергах – до 8:00 вечора.
Додаткова інформація на сайті Чиказького художнього Інституту: www.artic.edu/visit
