Чи продовжиться підвищення цін на продукти в цьому році? Яким буде курс долара в Україні? І як зберегти заощадження, якщо вони є? Більшість людей впевнені, що краще за інших відповіді на ці питання знають в Національному банку України. Ми попросили відповісти на ці та інші питання, пов’язані зі зміною цін, заступника голови НБУ Дмитра Сологуба, який відповідає за монетарну політику, фінансову стабільність і економічний аналіз.
– Якраз напередодні нашого інтерв’ю Нацбанк опублікував на сайті коментар з приводу інфляції 2017 року. У ньому йдеться про те, що інфляція виявилася більше прогнозної цифри через фактори, на які Нацбанк не міг вплинути. Ось з цього питання і хотілося б розпочати нашу розмову: на які ціни і якими способами НБУ може впливати, а на які – ні?
– Споживчий кошик, тобто асортимент товарів і послуг, на підставі якого розраховуються бюджет споживання, інфляція та інші економічні показники, включає в себе більше 300 позицій. Для зручності аналізу ми умовно ділимо всі товари і послуги на 4 категорії (не так, як Держстат).
Перша група – це сирі продовольчі товари, наприклад, м’ясо, овочі, фрукти. Вплинути на їх ціни дуже важко, практично неможливо. Тому що багато що залежить від погодних умов (урожай), від епізоотичної ситуації (м’ясо) і т.д.
Друга група – це товари і послуги, за якими вважають базову інфляцію. Сюди входять продовольчі товари, але вже не сирі, а ті, які проходять обробку. Скажімо, хлібобулочні вироби, м’ясопродукти (ковбаса та ін.), рибопродукти та ін. Також в цю групу потрапляють непродовольчі товари – одяг, взуття, побутова техніка і т.д. І до цієї групи належать ринкові послуги – ті, ціни на які не регулюються адміністративними методами. Наприклад, послуги ресторанів і готелів.
В цілому товари і послуги, що входять в цю групу, становлять трохи менше 60% споживчого кошика українців. На них якраз і може впливати Нацбанк своєю монетарною політикою.
У третю групу входять товари та послуги з цінами, які адміністративно встановлюються. Іншими словами, ціни на них встановлює держава. І, нарешті, четверта група – паливо, ціни на які залежать перш за все від світових тенденцій. Ціни на товари і послуги з цих останніх двох груп від Нацбанку не залежать.
– Яка ж група товарів або послуг найбільше подорожчала в минулому році?
– Якщо подивитися на подорожчання товарів з такою розбивкою по групах, буде видно, що в 2017 році найбільше дорожчали товари першої групи – сирі продукти харчування. Вони виросли в ціні на 24%. Це стало наслідком несприятливих погодних умов в першій половині року (весняні заморозки) і зростанням експорту м’ясо-молочної продукції.
Серед овочів і фруктів товаром, який найбільше подорожчав, виявився баклажан, який додав в ціні відразу 207%. Але частка цього продукту в споживчій корзині мінімальна, тому на загальну цифру інфляції баклажан мало вплинув.
Найбільше на зростанні інфляції позначилося подорожчання м’яса та м’ясопродуктів. З 13,7% річної інфляції на їх частку припало 2,4 процентних пункти. Тобто майже 20% в структурі інфляції!
На другому місці за впливом на інфляцію виявилися тютюнові вироби, а на третьому – паливо і паливно-мастильні матеріали.
– Якими способами Нацбанк може впливати на ціни?
– Основний спосіб впливу – це регулювання ціни грошей за допомогою облікової ставки НБУ, яка задає вартість грошей на ринку. А ціна грошей потім впливає на всі рішення, які приймають виробники і споживачі.
Що собою являє цей так званий механізм трансмісії монетарної політики в загальних рисах? Нацбанк підвищує або знижує облікову ставку, і це тягне за собою підвищення/зниження цін на міжбанківські кредити. Тому що ставки за операціями Нацбанку прив’язані до облікової ставки. Тобто, якщо ми підвищили облікову ставку на 100 відсоткових пунктів, на стільки ж виросте ставка за депозитними сертифікатами – тому інструменту, за яким комерційний банк може розмістити свої вільні гроші в НБУ. Таким чином, гроші стають дорожчими. Відповідно, підвищуються депозитні і кредитні ставки банків. Заощадження стає більш привабливим, ніж споживання. А ось попит на кредити знижується, і це також впливає на сукупний, як кажуть економісти, попит в економіці.
Ефект механізму монетарної трансмісії важко пояснити простими словами, але ми бачимо на практиці, що цей механізм працює. І в усьому світі, і у нас. Зниження облікової ставки в 2016 – початку 2017 року і подальше її підвищення знайшло відображення на фінансових ринках і на ринках банківських продуктів.
– Як швидко спрацьовує цей ефект?
– Зовсім нешвидко. І в цьому полягає одна з причин того, чому реальність іноді розходиться з прогнозами Нацбанку.
Ефект від механізму монетарної трансмісії може наступити місяців через 9. Буває, весь цикл займає рік або навіть півтора. І ми просто не можемо врахувати всіх факторів, які проявляться і стануть впливати на економіку в цей період.
Ось уявіть: сьогодні НБУ повинен прийняти рішення, яке вплине на економіку тільки в кінці року. А потім відбудеться щось непередбачуване. Наприклад, Кім Чен Ин (верховний лідер КНДР. – Ред.) вирішить випустити ракету по Америці. Це може привести до проблем в міжнародній торгівлі, вплинути на Китай, наприклад. А Китай – один з основних драйверів цін на сировину в світі, від яких ми досить сильно залежимо.
Одним словом, важко приймати безпомилкові рішення, коли їх ефект неможливо побачити відразу. І це не виправдання, це визнання професійного факту.
– А чи були якісь непередбачувані чинники в 2017 році, через яких інфляція виявилася вищою прогнозного рівня?
– Ми робили аналіз нашого початкового прогнозу, який давали ще в січні 2017 року і в якому закладали інфляцію в 9,1%. Порівняли ті показники, які розраховували тоді, і ті, які отримали за фактом на кінець року. Так ось, виявилося, що 60% розбіжності між ними пов’язано з сирими продовольчими товарами.
Як я говорив, ціни на сирі товари ми не можемо регулювати. А їх надмірний ріст був викликаний поганим урожаєм через несприятливі погодні умови. Травневі заморозки, звичайно, було важко передбачити.
Ще одним фактором, який вплинув на те, що інфляція виявилася вищою за прогнози, стало підвищення мінімальної зарплати і, як наслідок, загальне зростання зарплат в економіці. Ми прогнозували, що підвищення мінімальної заробітної плати збільшить інфляцію приблизно на 1 процентний пункт, а за фактом виявилося – на 2.
Таке зростання зарплат в економіці, яке перевищило очікування, пояснюється міграційними трендами. Зараз багато говорять про те, що вони несприятливі для України. Люди працездатного віку їдуть працювати в інші країни, створюється тиск на ринок праці в Україні – роботодавцям доводиться підвищувати зарплати, щоб утримати працівників.
– Ви говорите, що трудові мігранти побічно вплинули на надмірний ріст інфляції. І в той же час в коментарі НБУ з приводу інфляції йдеться про те, що зарплати трудових мігрантів, які вони надсилають сюди, як валютні перекази, стали одним з головних факторів щодо стримування інфляції. То який сумарний ефект? Трудові мігранти збільшили або зменшили нам інфляцію?
– Це дуже правильне питання. Економіка – комплексна система. Якщо в одному місці прибуває, то в іншому, відповідно, зменшується. А люди часто про це забувають.
Ось в 2015 і 2016 роках, коли ми вводили серйозні адміністративні обмеження, представники бізнесу говорили: “Зніміть обмеження, вони нам заважають працювати”. Бізнес розглядав ці обмеження тільки зі своєї точки зору, але Нацбанк і Мінфін повинні слідкувати за ситуацією в цілому. Економіка перебувала ще не в такому стабільному стані, щоб робити послаблення. Якби ми зробили тоді так, як просив бізнес, зараз мали б масу проблем в інших сферах економіки.
Приклад з робочою силою – ще одна ілюстрація. Дійсно, трудова міграція підвищує тиск на зарплати всередині країни. Зростання зарплат – це правильно, так повинно відбуватися. Але зростання зарплат має відповідати зростанню продуктивності. А якщо людина виробляє стільки ж, скільки і раніше, але хоче отримувати більше, тому що інакше вона поїде в Польщу – ось такий підхід і створює тиск на ціни.
З іншого боку, збільшення потоку мігрантів за кордон призводить до того, що вони більше грошей повертають сюди, і це призводить до зміцнення обмінного курсу.
– Так що превалює?
– Ефект неоднозначний, тому і важливо розглядати економічну ситуацію в комплексі. Інфляція в 13,7% – це, звичайно, багато. Але з іншого боку, якщо подивитися в цілому на макроекономічну ситуацію в минулому році, вона не виглядає такою вже поганою. Так, вона могла бути набагато кращою. Але в цілому вона досить стабільна.
Ще один приклад такого неоднозначного впливу – ситуація з м’ясо-молочною продукцією. Після девальвації гривні ціни на ці продукти в Україні виявилися набагато нижче, ніж за кордоном. А після того, як Україна отримала доступ на нові ринки і ми почали більше експортувати цієї продукції, стали рости і наші внутрішні ціни. Тобто відбулося вирівнювання цін закордонних і всередині країни. Плюс в минулому році на світовому ринку взагалі досить сильно росли ціни на м’ясо-молочну продукцію.
Тобто, якщо розглядати ситуацію в комплексі, – виходить, угода про вільну торгівлю з ЄС мала тимчасовий негативний ефект у вигляді додаткової інфляції в Україні. Але довгостроковий ефект від цієї угоди може бути позитивним. Тому що наша країна отримала доступ і активно завойовує зовнішні ринки. Причому не тільки країн Євросоюзу. Сертифікати відповідності ветеринарним та іншим стандартам ЄС, які отримали українські експортери, відкрили Україні доступ також на ринки Північної Африки, Близького Сходу, далекосхідної Азії, Канади, США. Якщо раніше Україна багато в чому була зав’язана на російський ринок, то тепер наш експорт більш диверсифікований.
Причому у нових торгових партнерів України немає ні бажання, ні можливості політично обмежувати експорт українських товарів, як це робила Росія ще до початку військової агресії. Тому, якщо український виробник або експортер вже потрапив на цей ринок, якщо він виявився конкурентоспроможним, то він вже залишиться на цьому ринку. І це вже довгостроковий позитивний ефект.
Джерело: ukr.segodnya.ua
