Якщо ти досить сміливий, щоб відкинути все пристойно-затишне, а це може бути що завгодно: твій дім, застарілі образи, – і відправитися в дорогу за істиною, шукати правду в собі або в навколишньому світі; якщо ти щиро готовий вважати підказкою все, що станеться в дорозі; якщо приймеш як вчителя кожного, хто тобі зустрінеться, і – головне – якщо ти будеш готовий побачити і прийняти непросту про себе правду, ось тоді тобі і відкриється істина.Елізабет Гілберт
Кімберлінн Бойс, автор популярного блогу для експатів, розповідає про те, як зазвичай виглядає життя в еміграції. Життя за кордоном – це, звичайно, нагорода. І, навіть якщо вона була недовгою, цей досвід може повністю змінити тебе. В кращу сторону.
Ось 10 речей, які неминуче змінюються, якщо ти переїхав жити за кордон. Навіть якщо тільки на один-два місяці.
- Постійно вчиш нову мову.І можеш забути свою
Я не експерт з того, як працює людський мозок, але припускаю – якщо перестанеш говорити рідною мовою, то раніше чи пізніше її забудеш. Спочатку почнеш розуміти, про що тобі говорять на вулицях нові співвітчизники. Потім будеш тішитись, як швидко вивчив чужу мову. Мине ще декілька місяців, і вже почнеш думати нею! А це – пряма дорога до поступового забуття рідної.
Очевидно, потрапивши в україномовне товариство, знову заговориш рідною, але без постійної підтримки свого середовища говоритимеш з помилками.
- Валіза тепер не просто зручна сумкадля речей
Думала, що за кордоном мої валізи з речами, зібраними для переїзду, будуть припадати порохом. Замислювалася: “Що я буду робити з валізами, коли влаштуюся?” Однак, продовжую їх використовувати.
Тепер більше і частіше подорожую. І отримую від цього задоволення. Еміграція ніби звільнила мене. Одного разу вибравшись з клітки, хочеться робити це знову і знову.
- Це не поїздка.Це твоє життя!
Можеш прожити за кордоном п’ять років, потім приїхати додому відвідати рідних. І твої друзі, зустрівшись з тобою у кав’ярні, запитуватимуть: “Ну як твоя поїздка?” Іноді мені хочеться закричати: “Я не в поїздці! Я там живу!” Їм важко це збагнути .
Тому зазвичай відповідаю ввічливо: “За ці три роки багато всього відбулося … Ми можемо пообідати разом, і я розповім про свої найяскравіші враження!”
- Завжди пам’ятатимеш обмінний курс
Проживши в іншій країні і десять років, все ж зважатимеш на обмінний курс валют. Будеш заходити у магазини вдома та у новій країні твого проживання і постійно порівнюватимеш ціни. Тепер ця звичка – та частина тебе, якої, мабуть, ніколи не позбудешся.
- Межа між “нормальним” і “дивним” відтепер і назавжди розмита
Багато хто вважає, ніби світ сьогодні – глобальний Макдоналдс. Це не так! Кожна культури має свої поняття, що прийнятно, а що – ні.
Десь звично, коли молоді люди цілуються на вулиці, десь – ні. Десь до паління марихуани обивателі ставляться спокійно, десь – навпаки.
Я виїхала з Америки у 23 роки. Тоді вважала неправильним, коли хтось на вулиці копирсався у носі. До того ж сама я завжди користувалася зубочисткою після обіду. Там, де я зараз, все навпаки – можна спокійно почистити носа у громадському місці. Проте тут не використовують зубочисток у публічних місцях.
Розуміння цієї межі дозволяє бути більш розкутим та толерантним.
- Час у різних країнах вимірюється по-різному
В Америці не можна запросити в кафе вже сьогодні. Тут люди живуть за календарем. І злостяться щоразу, коли їм доводиться чекати когось довше, ніж п’ять хвилин.
Там, де я зараз, спізнитися навіть на 30 хвилин – це нормально. Спочатку мене це дратувало: потрапив ніби у клей, все відбувається в уповільненому темпі, нічого не встигаєш …
Потім звикаєш, хоча продовжуєш дивуватися, наскільки одні люди зациклені на часі, а інші взагалі про нього не думають.
- Слово “рутина” зникає з лексикону
Чи складеться життя на новому місці так, як ти планував, чи ні, – тобі там ніколи не буде нудно і “буденно”. Дива відбуватимуться щодня.
Несподіванки за кордоном, у будь-якому випадку, траплятимуться значно частіше, ніж удома.
- Втратиш все, але це не матиме значення
Головний аргумент проти еміграції: ти там нікому не потрібен. Це гірка правда. Проте є маленька таємниця: ти ніде нікому не потрібен. Ти потрібен лише самому собі.
Насправді люди часто бояться переїжджати, тому що “вони там будуть ніким”: бояться втратити звичну роботу і звичне коло спілкування.
Більше того, при переїзді втрачаєш взагалі все, що мав (крім ноутбука та одягу). Звичні маршрути для прогулянок. Сімейні посиденьки. Улюблені крамнички. Улюблені продукти (якщо це не кока-кола). А ще запахи, кольори, погоду і смаки.
Однак, зможеш хоча б декілька років не думати про свій соціальний статус або про те, до чого звик удома. Новий світ поглине тебе повністю. І тут зрозумієш, що матеріальний успіх – це ще не все.
- Все можливо
Тепер точно знаєш: зібратися і поїхати звідкіля завгодно і куди завгодно можна за один день.
Почати життя з чистого аркуша? Ця думка мене тепер не тільки надихає, але і втішає. Знаю: завжди можна почати заново. Що завгодно.
- Все по-іншому
Спочатку ти почуватимешся приниженим … Доведеться просити людей (часто незнайомих) про допомогу в найпростіших ситуаціях. Щодня все буде здаватися настільки складним і незвичним, що іноді буде навіть страшно.
Мине трохи часу і ти звикнеш. І твоє серце наповниться відчуттям, що ти здатний на щось набагато більше, ніж думав до цього.
