25-річчя “Піккардійської Терції” – “музичної легенди України”

Метри акапельного співу вирушають в тур, присвячений своєму чвертьстолітньому ювілею

1 8ZZ_4926

Вони співають про вічне та прекрасне; у їхньому репертуарі балади, романси, фолкові та класичні твори, рок-н-рольні та джазові хіти… І всі без винятку їхні композиції наповнені справжніми, непідробними почуттями. Їх не змінила слава і світове визнання, вони і сьогодні залишаються нашими львівськими соловейками: Володимир Якимець, Ярослав Нудик, Андрій Капраль, Богдан Богач, Роман Турянин й Андрій Шавала. А ми так само любимо слухати наші улюблені пісні Старенький трамвай, КантріШаляла, Нехай і холод, і вітри…,Останній літній дощ, Чужина та наспівувати разом з Терцією різдвяні колядки з Тихої ночі на зимові свята.

На гастрольній карті гурту Польща, Німеччина, Іспанія, Італія, Франція, Канада, США, Сінгапур, Бельгія, Швейцарія… Де б не виступала впродовж двох десятиліть вокальна формація, вона завжди зачаровувала публіку не тільки досконалістю, а й вражаючою щирістю та унікальним звучанням.

У вересні Піккардійська Терція святкуватиме свій 25-річний ювілей. Як формація збирається відзначити цю важливу дату, де планує побувати з концертами та що привезе до Чикаго – наша розмова з одним із учасників акапельного колективу Ярославом Нудиком.

– Своїм днем народження ви вважаєте 24 вересня – саме цього дня 1992-го відбувся ваш перший концерт. Пам’ятаєте його? Що особливого відбувалося в цей день?

1 2

24 вересня 1992 року відбувся наш перший публічний виступ – у Львові, під час святкування Дня першокурсника на сцені Студентського клубу Франкового університету. До того ми збиралися на репетиції, переважно в одному з класів музичного училища. І тут нам випала нагода вперше продемонструвати свою творчість на сцені перед публікою. Добре пам’ятаю імпровізований текст студентського конферансу: “Дорогі друзі! Сьогодні на нашій сцені – прем’єра! Свої пісні подарує вам вокальний чоловічий секстет Львівського державного музичного училища ім. Станіслава Людкевича”. Так ми вперше вийшли на сцену. Ну, сказати “вийшли” – це заголосно. Ми були в повній прострації, тому не вийшли, а, радше, виплили, не відчуваючи під собою твердого ґрунту. Вже пізніше один наш товариш, який був на цьому концерті, розповідав, що здалека було видно, як у нас тряслися ноги… Та все ж публіка була до нас прихильна – і ми зірвали овації. А перед цим виступом дали собі обіцянку: якщо люди будуть аплодувати, то будемо цим ділом займатися й далі. Тож так відбулося наше перше сценічне хрещення. Відтоді сцена наша вже 25 років!

1 17

– Ваш тур присвячено 25-річчю “Піккардійської терції”. Як плануєте святкувати?

На сцені розпочнемо святкувати з вересня 2017-го – як в Україні, так і за кордоном. 30 вересня – наш великий сольний концерт у Києві, на сцені Національного палацу “Україна”. Опісля у жовтні повеземо ювілейну програму у США та Канаду: Клівленд (13 жовтня), Виппані (14 жовтня), Чикаго (15 жовтня), Торонто (22 жовтня). Також восени заплановані концерти у таких міста України: Полтава (26 листопада), Дніпро (27 листопада), Кропивницький (28 листопада), Запоріжжя (29 листопада), Черкаси (30 листопада). 3-го грудня відсвяткуємо ювілей у рідному Львові – на сцені Львівської опери. Відбудуться концерти і у таких містах Західної України як Івано-Франківськ, Чернівці, Луцьк, Рівне…

1 44

– “Ви отримуєте від життя лише те, що наважуєтеся попросити. Не бійтеся підвищувати планку”, – повчала нас американка Опра Уїнфрі. Ці 25 років ви постійно йшли вгору й прагнули досконалості.   Чи готуєте прем’єри під час ювілейного туру?

Під час своїх ювілейних концертів розповідатимемо нашу історію. Але це буде не історія “Терції”, а історія української музики – тієї музики, на якій ми виростали і яка вплинула на нас як на музикантів. Тому ці виступи будуть не просто святкуванням 25-річчя “Піккардійської Терції” – це будуть вечори, присвячені нашій улюбленій музиці. А це – пісні Володимира Івасюка, Миколи Мозгового, Богдана Весоловського, Ігоря Білозіра, Віктора Морозова, Олександра Шевченка, Андрія Панчишина, Андрія Кузьменка (“Скрябін”), Сергія Кузьмінського (“Брати Гадюкіни”) та інших авторів, які залишили свій слід в історії української музики. Виконуватимемо і нові авторські твори, які увійшли в наш новий альбом “Лети…”.

1 10444

– Що очікуєте від виступу в Чикаго? Чи запросите у перші ряди якихось особливих гостей? Наприклад, фанів із 25-річним стажем? Друзів?

– Від всіх концертів завжди очікуємо одного – повного взаєморозуміння із залом. І мушу сказати, що в цьому нам щастить! Я не пригадую концерту, де б зібралися не наші люди. Коли ми на сцені, у нас завжди відчуття, що сьогодні нас слухають свої! Тому і в Чикаго, переконані, прийдуть на “Терцію” ті, хто знає нас, наші пісні, нашу філософію. Знає, розуміє і підтримує. Очікуємо на цілий зал друзів та однодумців – людей, які на одній хвилі з нами!

 – У творчому доробку формації – 14 альбомів і DVD із записом “живого” концерту у Львівській опері. Готуєте щось до ювілею?

– Власне, до нашого 25-річчя виходить наш 15-ий за рахунком студійний альбом. Він називається “Лети…” і його презентація – у вересні. Цю збірку ми записали на львівській студії Virtuoso Records. До запису більшість із пісень, які увійшли до альбому, ми кілька років випробовували на сцені. Тому в “Лети…” – тільки перевірені речі. Це пісні різних авторів: від класиків Івасюка, Мозгового, Весоловського – до наших талановитих сучасників: Віктора Морозова, Володимира Возняка та інших. Як усі наші альбоми, “Лети…” вийшов розмаїтим стилістично і настроєво.

1 10600

– Ви разом уже немало часу – 25 років. Що найбільше запам’яталося за час спільної праці?

– За ці роки є що згадати! Але я скажу, радше, не про щось конкретне – про якийсь концерт чи про якісь гастролі. Скажу про щось більш глобальне. Для нас головним завжди було не кривити душею та залишатися собою. І, мабуть, найважливішим є те, що ми за ось уже 25 років зуміли зберегти колектив. Ми досі активно концертуємо – і Україною, і світом. На щастя, усюди маємо для кого співати. А все інше – це просто історія, просто творча біографія нашої формації.

– Звідки ви усі родом (вам, мабуть, відомо, що ми в діаспорі постійно шукаємо “земляків”)?

Більшість із нас, п’ятеро, себто Володимир Якимець, Андрій Капраль, Андрій Шавала, Богдан Богач і я, – зі Львова. Тільки Роман Турянин – із сонячного Закарпаття, з Мукачева. І наш незмінний ось уже понад 20 років менеджер Роман Климовський – родом із Тернопільської області – із села Ягільниця.

1 IMG_1887

– У 2014 році пісня “Гей, пливе кача… “лунала під час поховання героїв Небесної Сотні. З тих пір композиція стала символом прощання з героями, які загинули в Україні під час військових дій. Як давня народна лемківська пісня опинилася в репертуарі “Піккардійської терції”? Чому власне вона стала реквіємом Небесній Сотні?

Реквіємом за героями Небесної Сотні, а згодом – і за героями війни на сході України: цю пісню зробив український народ. У нашому репертуарі “Кача” уже 15років. Вона виходила у двох наших альбомах: “Ельдорадо” і “Антологія. Том 2. Фольк”. Коли ми брали “Гей, плине кача…” у свій репертуар, думали, що це лемківська народна пісня. І лише після трагічних подій на Майдані з’ясувалося, що пісня – закарпатська. Написана вона була перед Другою світовою війною – в пам’ять про молодих січовиків-оборонців Карпатської України, які загинули у селі Красне Поле, що під Хустом. Тисина – річка Тиса. “Качка” в українській символіці означає материнство. А сама пісня – це звернення хлопців, які загинули, до своїх матерів.

1 IMG_2415

– Чи були у вас якісь дуже смішні, курйозні чи містичні події, які найбільше запам’яталися.

На завершення розмови хочеться додати трохи позитиву та надії, тому розкажу одну добру історію з нашого творчого минулого. Як виявилося, під пісні “Терції” люди не тільки сумують чи радіють, а й народжують… Якось нас запросили до Києва на так званий корпоратив. Хто, з якої нагоди – тримали в суворій таємниці. Сказали лише, що треба буде, щоб ми тричі (!) за вечір заспівали пісню “Сад ангельських пісень”. Нас це ще більше заінтригувало… Приїжджаємо до місця виступу – до великого білого шатра на Подолі. Нас зустрічає молода жінка із трьома маленькими, абсолютно однаковісінькими дівчатками. І розповідає нам історію, що ці дітки народжені під пісню “Сад ангельських пісень”. Що під час пологів у родильному залі нон-стоп крутилася ця річ – і що саме наш спів допоміг дівчаткам з’явитися на світ. Принаймні, у цьому свято переконана їхня мама. Це був один із найзворушливіших корпоративів на нашому творчому віку.

– Що б ви хотіли побажати українській діаспорі Сполучених штатів?

Це побажання – для всіх, не тільки для української діаспори США. Миру, а також – віри, надії і любові! А ще – терпіння та розуміння, що рано чи пізно життя стане кращим, спокійнішим і більш гармонійним. А українцям Америки окремо хочеться подякувати за підтримку України, особливо за ці останні чотири роки. Повірте, ми цю підтримку дуже добре відчуваємо! І цінуємо!

Розмовляла Галина Гузьо.

Фото з архіву колективу.

1 Терція_002

Довідка

“Піккардійська Терція” – унікальний колектив для української музичної культури. За 25 років стрімкої пісенної кар’єри цей чоловічий гурт по праву завоював звання “музичної легенди України”, а його учасники стали визнаними “метрами акапельного співу”.

Від 1992-го, року свого заснування, “Терція” випустила п’ятнадцять різножанрових альбомів та збірок.

Склад вокальної формації: Володимир Якимець, Ярослав Нудик, Богдан Богач, Андрій Капраль, Андрій Шавала та Роман Турянин.

1 IMG_3166

У репертуарі “Піккардійської Терції” – понад 300 пісень у найрізноманітніших музичних стилях: поп, рок, класика, фольк, джаз, кантрі, духовна музика, рок-н-рол, блюз… На 95 відсотків це – україномовний репертуар. Хоча загалом у пісенному активі секстету є пісні 12-ма (!) мовами. Не менше вражає й географія виступів формації: Польща, Німеччина, Іспанія, Італія, Франція, Канада, США, Бельгія, Швейцарія і навіть Сингапур.

У 2008-му році вокальна формація удостоїлася найпрестижнішої культурно-мистецької нагороди – Національної премії України ім. Т. Шевченка.

“Піккардійська Терція” багато гастролює – як Україною, так і країнами світу. Тільки у 2014-2016-их роках львівський акапельний чоловічий гурт встиг чотири рази побувати із концертними турами у містах сходу та півдня України, а також багато концертував Західною, Центральною і Північною Україною. Оксамитове багатоголосся  “піккардійців” звучало у ці роки і за кордоном, зокрема в Канаді, Великій Британії, у Польщі, Німеччині, Чехії…

У 2017-му “Терція” святкує своє 25-річчя – концертами, гастролями і виходом нового альбому “Лети…”.

1 IMG_2843

Офіційний сайт “Піккардійської Терції” – http://tercia.com.ua/

“Терція” на Facebook– https://www.facebook.com/pikkardijska.tercia

September 2017