З 2 по 17 жовтня 1990 року, у Києві, на Майдані Незалежності відбулася Революція на граніті

Олег Ущенко

З 2 по 17 жовтня 1990 року, у Києві, на Майдані Незалежності відбулася Революція на граніті2-го жовтня 31 рік тому на Майдані у Києві розпочалася акція громадянської ненасильницької непокори – голодування. А організована була вона студентами. І досі не закінчилася – все більше в тому переконуємося.

Ми зібралися у передостанній плацкарті. У вагонній тиші неспокійний перестук коліс довбав тривожними думками. Я заплющив очі і відчув, як у скронях напружено пульсувала кров. Від того темрява ставала прохолодною і незатишною. Щоби забутися, я пішов до хлопців на середину вагону, куди зійшлися наші і під гітару співали стрілецьких пісень. Втомившись, переходили на анекдоти, і тоді переповнений гуркотом морок розривало реготом. Періодично простір наповнювався нашим дружнім “Будьмо! Будьмо! Будьмо! — Гей! Гей! Гей! І шануймося, бо ми того варті”.

З 2 по 17 жовтня 1990 року, у Києві, на Майдані Незалежності відбулася Революція на гранітіСеред ночі до нашого вагону підсіла п’яна компанія рослих хлопців з однаковими короткими зачісками. Вигуками “хай Гітлер” побудили весь вагон, закликали бити жидів і москалів, доказували, що вони їдуть до Києва на студентську акцію. Їх завчена українська з жаб’ячим квАаканням стала тоніком для нашого оптимізму, ми попросили кондуктора викликати міліцію і “соратники” зникли…

Привокзальну площу ранкового Києва, немов інопланетні арахноїди, обсіли автівки з омоновцями. Маркіян Іващишин, для своїх – Марек, проінструктував, як “шифруватися”, а сам у шароварах і з десятком древок під пахвою попер прямо попри омоновців.

З 2 по 17 жовтня 1990 року, у Києві, на Майдані Незалежності відбулася Революція на гранітіМи розділилися по троє-четверо чоловік, а, щоби омонівці нічого не запідозрили, проходячи повз них, репетували російською мовою і страшенно матюкалися. Валера увійшов у такий раж, що біля омоновців схопив мене за комір плаща і аж хрипів: “Я нє жмот – будут деньги, сразу же віставлю”. До нас підскочив нервовий сержант і гаркнув:

– Убірайтесь, здесь куча бандеровцев, і сейчас начньоца пєрєстрєлка.

На Майдані кілька міліціянтів-полковників мали з Маркіяном довгу бесіду, потім він подав умовний знак, і ми почали швидко розкладати перші намети.

З 2 по 17 жовтня 1990 року, у Києві, на Майдані Незалежності відбулася Революція на гранітіМав би писати, який я був хоробрий і нікого не боявся. Насправді я тоді боявся. Боялися всі. Не те, щоби перелякано тремтіли, але кожен напереживався досить. Не через фізичну розправу – власних печінок і кісток у такому віці ще ніхто не шкодує, а з універу могли поперти. І найбільше, що мені муляло, я не уявляв, як розповів би про таке батькам, якби довелося

Тільки розгорнули перші намети, як з гори, від пам’ятника Леніну, з підземних переходів до метро і провулків почали виходити міліціянти. Їх ставало все більше, ніби десь відкрили шлюз, аби довкілля захлинулося від людей у формі.

З 2 по 17 жовтня 1990 року, у Києві, на Майдані Незалежності відбулася Революція на гранітіВночі у наметах ми страшенно померзли і втікали досипати на вулицю, загорнувшись у щільний брезент. Ми так тулилися один до одного, що з нас можна було писати полотно на тему пацифізму і братерства або, принаймні, як відпочиває дружна багатодітна родина у польових умовах міста. Коли зігрілися, то лінувалися вискакувати з-під брезенту і бігти у підземний прохід до вбиральні. Але спокій бавив темряву над нами не довго, бо чотарі з боку пам’ятника Леніну зауважили підозрілий рух великої кількості міліціянтів.

Через нервову напругу навіть забулося, що хотілося бігти до вбиральні. Міліціянти зійшли сходами і зупинилися напроти наших наметів. Кілька найважчих хвилин – коли ми чекали штурму і вже приготувалися відчути на собі удари кийків, які тоді саркастично називали демократизаторами.

З 2 по 17 жовтня 1990 року, у Києві, на Майдані Незалежності відбулася Революція на гранітіА виявилося, що вони куняли в автобусах коло готелю, це не сподобалося їх начальству і хтось пустив “бульку”, що ми збираємося серед ночі демонтувати пам’ятник Ленінові.

З міліціянтами ми подружилися – хлопаки з Вінницької та Житомирської школи міліції. Їх привезли до Києва без копійки і вони дякували за цигарки, а чай ми підносили їм у термосах, бо їм забороняли наближатися до наших наметів. Невдовзі до теплого чаю потягнулися міліціянти з підземного переходу, які на випадок штурму мали бути для нас роялем в кущах.

Перші дні минули у напрузі через безкінечних провокаторів. Але наметове містечко так швидко розросталося, що ми вже не боялися ні силовиків, ні нечистої сили. Нас перефотографували найвідоміші газети у світі, найвідоміші світові канали брали інтерв’ю.

З 2 по 17 жовтня 1990 року, у Києві, на Майдані Незалежності відбулася Революція на гранітіГолодувальники лежали у перших рядах на розкладачках з пов’язками на головах “Я голодую”. Комуняки кричали, що голодування – містифікація, тому декого забирали на перевірку до шпиталів. Приходило багато знаменитостей і простих киян.

Найбільше забавляли провокатори. Якось з чорної Волги вийшов хлопчур, підійшов до місця, де стояла наша чота, і почав вигукувати, що він простий студент, його батьки – робітники, а ми відробляємо буржуйські гроші. Таких декламаторів не бракувало, вони намагалися репетувати українською мовою і в них виходило якесь позаутробне “Ґєть!”

З 2 по 17 жовтня 1990 року, у Києві, на Майдані Незалежності відбулася Революція на гранітіМісцеві дівки закидали нас компліментами, запрошували до себе. Казали, що захоплюються нашою ідейністю, бо їх хлопців вже тоді поклинило на грошах і сексі. В останні дні акція підняла на ноги не тільки київське студентство, але й старшокласників і молодь. Поприїжджало багато з регіонів. Після матчу біля нас зупинився автобус з київським “Динамо”.

Якось приїхав генерал Недригайло – високий, породистий степовик з вольовими рисами обличчя і з вимовою, у якій бриніло залізо. Поблукавши між ранковими наметами, зупинився біля крісла з агітаційною літературою. Довго, ніби не вірив сам собі, придивлявся до брошури з портретом Степана Бандери, обережно глипнув вправо, потім вліво і швидким рухом запхав одну брошуру собі під кітель. Ми спілкувалися і можна сказати, що він не був схожий на карикатурного радянського генерала. За рівнем ерудованості міг легко дати фори всіляким чиновникам і чиновничкам, косяки яких нудьгувало навколо нас, бо всі їх бесіди зводилися до завчених фраз про “бєзчінства бандеровцев”.

З 2 по 17 жовтня 1990 року, у Києві, на Майдані Незалежності відбулася Революція на гранітіДумаю, що найважче було тим, хто голодував, бо вони лежали у першому ряді на розкладачках, а може за яких чотири дні, коли минула пересторога і недовіра, кияни кинулися носити нам їду. Чаї, бульйони, компоти і пиріжки, пиріжки, пиріжки. З усіма можливими начинками… А нам більше був потрібен теплий одяг і взуття.

З найкозирніших акцій пригадуються перепалки з “робітниками” у штатському коло “Арсеналу”, штурм червоного корпусу Київського універу і взяття Верховної Ради. Але про то будуть окремі історії.

Револю́ція на грані́ті – кампанія широкомасштабних акцій ненасильницької громадянської непокори, заздалегідь організована українською радянською молоддю, переважно студентами. Протести тривали з 2 по 17 жовтня 1990 року в Україні (тодішній УРСР). Стрижнем протестних подій було студентське голодування на площі Жовтневої революції у Києві (нинішньому Майдані Незалежності). Протести завершилися підписанням постанови Верховної Ради УРСР, яка гарантувала виконання вимог учасників протесту.

https://uk.wikipedia.org/wiki/ Револю́ція на грані́ті