Грудень 2016

page_1“Легше часом кров пролити в одній хвилі ентузіазму, ніж довгі роки з трудом виконувати обов’язки, зносити спеку дня i жар сонця, злобу людей i ненависть ворогів, брак довір’я своїх i недостачу помочі від найближчих; i серед такої праці аж до кінця виконувати своє завдання, не чекаючи Лаврів перед перемогою, анi винагороди перед заслугою!” – говорив наш велет духу  Митрополит Андрей Шептицький.

Звичайно, легше приходити помолитися до церкви, ніж будувати цю церкву.

Думаю, цікавіше веселитись і відпочивати на українських фестивалях, ніж організовувати їх.

Мабуть, й легше критикувати організації діаспори, ніж, як наші попередники, день за днем, рік за роком, десятиліття за десятиліттями добровільно виконувати своє завдання, спрямоване на розвиток української громади.

У 1935 році українська громада Іллінойсу нараховувала понад 110 різних організацій і товариств. Ще до першої світової війни в української діаспори США було 32 різних друкованих видання. За цими цифрами – важка праця, титанічні зусилля, недоспані ночі, написані і видані книги, українська преса… За цими цифрами – розвій культурного життя: хори, драматичні гуртки, оркестри, танцювальні ансамблі. За ними – молодіжні патріотичні організації.

“Наша перемога – це перемога нашої ідеї, повне її здійснення. Наш обов’язок – зробити самим найбільше, скільки стане наших сил, одночасно докласти старань, щоб і інші робили якнайбільше”, – писав Степан Бандера.

Вони й докладали усіх зусиль, що могли, і робили усе можливе, що було у їхніх силах.

Чим більше я знаходжу фактів та матеріалів з життя нашої діаспори, тим більше прагну дізнатися. Чим більше отримую відповідей, тим більше виникає запитань.

Українська діаспора – це перші церкви і парафії.

Перші школи українознавства і перші “Просвіти”.

ОДУМ, Пласт, СУМ – молодіжні організації – та їхні літні оселі.

Патріотичні, жіночі, професійні організації, об’єднання ветеранів.

Благодійність, збір коштів та підтримка національно-визвольного руху в Україні.

Культурно-просвітницька робота, видавнича діяльність та бібліотеки.

Наукові установи та наукова діяльність.

Українські фінансові установи та кредитові спілки.

Мітинги, демонстрації, сходини, підтримка незалежної України.

На сьогоднішній день – потужна допомога АТО – військове спорядження, одяг, їжа, медикаменти, кошти та багато, багато іншого.

У них була мета, яка сягала далеко за межі власного добробуту. У них були амбіції й сили, щоб втілити свої плани в життя. Вони залишили нам квітучий оазис для духовного й культурного розвитку, виховання дітей та збереження своєї ідентичності.

Який буде наш внесок? Що для нас стане основою для початку нового життя у громаді? І що ми, новоприбулі, усі разом і кожен окремо, зможемо додати у цей казан суспільного добробуту?

Подивімося на наші щоденні клопоти згори. Заробляння грошей – ось що повністю поглинуло нас у чужій країні. Без сумніву, усім нам потрібна їжа, одяг і дах над головою. Проте, мусимо шукати справи, які дають духовну розраду. Вони і стануть нашим маленьким даром у розвиток української громади.

Тоді і ми перетворимося із заробітчан в ДІАСПОРУ.

December 2016