Бойовий оберіг козацької родини Цюх

бой-1 (1)

Кожен, хто реально від чув на собі вогняний гарт реальних бойових дій, напевне має свій оберіг. Річ, яку беруть з собою туди, де найважче. Річ, яка своєю присутністю вселяє впевненість, і не дає забути хто ти, і що робиш саме тут. Як правило, такі обереги народжені саме цією війною. Однак, є серед них і справжні сімейні бойові реліквії. Одну з них мені пощастило побачити у підполковника Вячеслава Цюх.

Після виїзду на лінію “0” в районі селища  Зайцеве Донецької області, Вячеслав розвантажуючи бронежилет від озброєння, лагідно дістав з бокового підсумку маленьку книжечку, і обережно поклав її на стіл. Взявши цю річ до рук, я з подивом побачив, що тримаю … Біблію, яка видана, ще на початку минулого сторіччя, і надрукована старослов’янським алфавітом.

  • Це наш військовий сімейний оберіг, – пояснив Вячеслав Цюх. – Цю Біблію мій батько, Семен Петрович, проніс крізь свою військову службу, а отримав її від нашого діда Петра Несторовича, який пройшов з нею всю Другу світову Війну. Тепер вона в мене.

Виявилось, що поява цієї Біблії в родині Цюх теж має свою історію. Ще в далекому 1941 році, перед тим, як ще хлопчик Петро Цюх мав вступити в свій перший бій з німецькими загарбниками, до нього підійшов місцевий головний комуністичний військовий ідеолог –  комісар підрозділу. Уважно подивившись на хлопчину він дістав з кишені… От оцю Біблію. Передав її юнакові. Потім, маленька книжечка, пройшла з її власником і шалені оборони, і нахабні атаки. Разом з нею проводжали в останню путь  бойових побратимів. І… Зустріли Перемогу.  Тепер ця Біблія вже кілька разів побувала в АТО.

Коли я повертав реліквію власнику, він поділився зі мною самим сокровенним бажанням:

  • Коли настане час передати нашу сімейну реліквію сину я хочу, щоб він ніколи не знав, як виглядає війна з середини, – сказав підполковник Вячеслав Цюх. – І щоб так було, я буду воювати до нашої повної перемоги.

Тарас Грень.

Новини України