Вбивство як спосіб самореалізації

“Неподалік з’явилася вивіска величезного магазину іграшок. Не вагаючись, я в’їхав на стоянку, припаркувався і увійшов в магазин. Я озирнувся, і асортимент не вселив у мене ентузіазму: нескінченні ряди іграшок, присвячених насильству, ніби я потрапив в магазин, призначений для дітей колишнього Декстера.

Тут були мечі, ножі, лайтсейбери, автомати, бомби, пістолети і гвинтівки, які стріляли пластиковими кульками і кульками з фарбою, ракети, якими можна підірвати свого друга або його місто, – ряд за рядом навчальні тренажери для смертельних забав. Нічого дивного, що наш світ сповнений злості і насильства. Раз ми вселяємо в дітей інформацію, ніби вбивство – це весело, чи варто дивуватися тим із них, які засвоюють урок?”

(Джеффрі Ліндсей. Делікатеси Декстера)

mall-plot-2-up-final

13 лютого 2015 року в аеропорту Галіфакса (провінція Нова Шотландія, Канада) була арештована молода пара: 23-річна жінка і 26-річний чоловік. Канадська поліція затримала їх відразу після прильоту жінки з американського штату Іллінойс. Ліндсі Суваннарат (Lindsay Souvannarath) і Рендаллу Шепарду (Randall Shepherd) були пред’явлені звинувачення в змові з метою масового вбивства – підозрювані, разом з 19-річним Джеймсом Гемблом (James Gamble), планували розстріл людей в Галіфаксі на День Святого Валентина.

Поліція натрапила на слід змовників завдяки попередженню добровольчої організації Crime Stoppers. Наступного дня, у суботу, зловмисники планували відкрити вогонь по людях у торговому центрі міста Галіфакса.

Третій терорист, Джеймс Гембл, застрелився на ґанку свого будинку в Тімберлі, передмісті Галіфаксу, після того, як туди прибула поліція. У його будинку були знайдені три довгоствольні гвинтівки. Гембл був одержимий ідеєю вбивства і постійно публікував у своєму блозі власні фотографії з гвинтівкою і ножем. У соціальних мережах він відкрито захоплювався масовим вбивством в школі “Колумбайн” у США в 1999 році, Адольфом Гітлером і нацизмом.

“Усе закінчиться в День святого Валентина, – написав він у своїх блогах. – Що не вб’є мене, можливо, змусить мене вбити вас”.

Після арешту Суваннарат і Шепарда Міністр юстиції Канади Пітер Маккей сказав, що якби все задумане їм вдалося здійснити, це “шокуюче масове вбивство стало б реальністю”.

25BCD77600000578-0-Souvannarath_had_posted_a_chilling_warning_on_her_Tumblr_account-a-14_1424364319043

Захоплення нацистами

Коли члени женевського шкільного клубу рольових ігор запитали 16-річну Ліндсі Суваннарат, ким вона хоче бути в грі, відповідь була несподіваною. Вони очікували почути “чарівницею” або “ельфом”, але тиха і сором’язлива дівчина хотіла бути “жінкою-воїном”. Свій вибір вона підтвердила малюнком свого “героя” – там був зображений “нацист-кошмар” (“Nightmare Nazi”). Довгий плащ, чоботи-ботфорти і протигаз безпомилково вказували на нацистського солдата зондеркоманди СС; скелетні руки вчепилися у величезний кинджал. Така собі “темна фентезі мистецтва”.

Незважаючи на вмовляння її шкільних товаришів відмовитися від такого неприємного образу і наявність вчителя,  що контролював гру, Ліндсі не відступила. Тому “нацист” був прийнятий у клуб і навіть став, разом із дівчиною, “головним персонажем місяця” (character for month). Ще дивнішим стало те, що її малюнок “Nightmare Nazi” з’явився на сторінках щорічника ігрового клубу “Playin Around” 2008/09 року разом з усміхненою фотографією самої Ліндсі.

Сім років по тому ця тиха і скромна дівчина буде затримана зі своїм партнером у канадському аеропорту. В її багажі знайдуть “костюм смерті” та книги про серійних вбивць. Їй будуть пред’явлені звинувачення в плануванні масового вбивства людей на День святого Валентина.

lindsay-souvannarath-and-randall-shepherd

Рольові ігри

Ліндсі Суваннарат виросла в родині страхового працівника, іммігранта з В’єнтьяна (Лаос), Чантабона Суваннарата (Chanthaboun Souvannarath) і його цивільної дружини Філліс Зборіл (Phyllis Zboril). Примітно, що ні в родині, ні в школі ніхто не звертав уваги на супермасистські та неонацистські настрої дівчинки. У Філліс за плечима був більш ніж 20-річний досвід роботи з проблемними дітьми, а при спробі журналістів наблизитися з розпитуваннями до батька сімейства, містер Суваннарат тільки повторював, як заведений: “Я перепрошую”, “Я вибачаюся” …

Колишні однокласники зі школи для старшокласників (Geneva High School) чиказького передмістя Женева, відгукувалися про Ліндсі як про сором’язливу, замкнуту дівчинку, у якої було мало друзів і яка шукала вихід своїм емоціям у класах із мистецтва після школи. Багато хто звертав увагу на її схильність до нападів гніву і насильства – одного разу вона накинулася на хлопчика з олівцем і поколола його. Ліндсі захоплювалася мотивами неонацистів і Третім рейхом, але вчителів це, мабуть, ніколи не турбувало.

Коли учні старших класів отримали щорічники клубу “Playin Around”, у багатьох залишив неприємне почуття малюнок нациста-скелета. Її шкільна подруга Сабріна Сігеті (Sabrina Szigeti) розповідала ласим до сенсації журналістам:

– Ми були в шоці від її малюнків. Так, ці альбоми роблять студенти, але вчителі повинні контролювати їх, чи не так?

– Якщо учениця починає обожнювати чорну музику дет-металу, захоплюється Варґ Вікернес (герострат брутального нордичного пафосу, музикант, який “прославився” вбивством гітариста з Мейхема і спалив кілька старовинних церков у Норвегії) і захоплюється масовим вбивством в школі “Колумбайн”, чи це не повинно стривожити вчителів?

– Вона була такою дивною, що завжди виділялася на тлі інших школярів. Її роботи були сповнені насильства, солдатів і нацистів. У неї було багато малюнків, віршів і записів в блогах, що оспівують Гітлера і ку-клукс-кланівця Девіда Дюка. Вона стала постійним користувачем багатьох сайтів і форумів для неонацистів і білих расистів.

Ізольована від суспільства

Після цього Ліндсі Суваннарат знайшла притулок у канадській в’язниці за участь у змові з метою здійснення масового вбивства і підпалу. Її колишні однокласники вважають цей заклад кращим для неї – на щастя, ніхто не постраждав, а насильницькі настрої дівчини рано чи пізно повинні були привести її на лаву підсудних.

– Це краще для всіх, що Ліндсі ізольована від суспільства зараз, у молодому віці, поки вона не здійснила свої погрози або не стала причетною до смерті людей, – міркують вони. – Але, в першу чергу, на незвичайну поведінку дівчини повинні були звернути увагу батьки і вчителі. Школі були відомі її нахили, але ніхто не втрутився і не зупинив її. Вона прогнила зсередини, як особистість, і продовжувала гнити.

Вона нерухомо і без видимих емоцій сиділа на дерев’яній лаві в залі суду без вікон, а суддя виносив вирок: пожиттєве ув’язнення без можливості помилування на десять років. У п’ятницю, 20 квітня 2018 року, суддя Верховного Суду Нової Скотії (Nova Scotia Supreme Court) Пітер Росинські (Peter Rosinski) заявив, що Суваннарат продовжує становити загрозу громадській безпеці. Він підкреслив, що вона не розкаялась у вчиненому злочині і не відмовилася від своїх ідеологічних мотивів. На його думку, “перспективи її реабілітації дуже сумнівні… Суваннарат  потрібно ізолювати від суспільства, поки не буде вирішено питання безпеки”.

“Які ж масові вбивства вони могли вчинити у той день, якщо ми знайшли у них дробовик 16-го калібру з 23 набоями, гвинтівку 308 калібру з 13 набоями та ножем для того, щоб добивати поранених?” – розповів суддя. – “Пані Суваннарат мала намір вбити більше людей, ніж під час стрілянини в Columbine High School”.

Рендалл Шепард ще раніше був засуджений до десяти років ув’язнення. Детектив Кейт Баттан (Kate Battan) цілий місяць досліджувала приватну переписку Суваннарат та її змовників, а також їхні плани щодо атаки на торговий центр Halifax. 26-річний американець визнав себе винним у змові з метою вбивства лише після того, як поліція пред’явила йому ці  факти розслідування.

На слуханні суддя Росинські запитав Суваннарат, чи хоче вона звернутися до суду з останнім словом. Жінка відмовилась. Перед винесенням вироку суддя долучив до справи листи від батьків і бабусі з дідусем підсудної. Батьки Сувеннарат були в суді під час винесення вироку, але відмовилися давати інтерв’ю ЗМІ.

На такій сумній ноті закінчилася сага молодої жінки, життя якої закінчилось, ще навіть не реалізувавшись. Суваннарат вивели із зали суду і відвели до в’язничної камери, яка з 2015 року стала її домом.

Що спонукає американських школярів до кривавих розправ? Психологи називають декілька причин:

  1. Особисті невдачі (глузування однокласників, домашні проблеми, відсутність духовно-морального зв’язку з близькими).
  2. Доступність вогнепальної зброї, часті приклади її застосування в інтернеті та у соціальних мережах, широке розповсюдження новин про масові вбивства (цей причинний фактор особливо актуальний для США).
  3. Спотворення системи цінностей, що призвело до кризи системи виховання.
  4. .Провокування насильства комп’ютерними іграми (з 2000-х років).
  1. Надання надмірної ролі препаратам-психостимуляторам, які насправді не здатні замінити уваги батьків або вихователя.
  2. Мотиви наслідування – наслідувальні вбивства очікуються після кожного гучного масового розстрілу.

Джеймс Фокс, професор права і суспільної політики Північно-східного університету в Бостоні:

“В американському суспільстві існує певна кількість людей, озлоблених на навколишній світ, повністю ним розчарованих, вважають своє життя зруйнованим і не хочуть більше жити. Ці люди відчувають нестачу емоційної підтримки з боку сім’ї і друзів. І вирішують жорстоко помститися тим, хто, на їхню думку, несе відповідальність за їх невдачі і не дає їм шансу впоратися з життєвими проблемами. Вибираючи між суїцидом і кривавою розправою, вони, як правило, вибирають і те, і інше”.

Crime