ВИФЛЕЄМСЬКА ЗІРКА ВІННІПЕГУ

1DSC_4344Кажуть, ніби за кордоном, далеко від рідної землі, ми не можемо так радісно і так глибоко відчувати Різдво, як на Україні. Ніби  не так духмяно пахне Дідух, не такі смачні святвечірні страви, не так щиро колядують гості…

Можливо, це правда. А може й ні.

Якщо ви з дитинства пам’ятаєте бабусині щирі молитви, дідусеві оповідки, Святу Вечерю з усією родиною за столом, колядників на порозі, а разом з тим і справжню зиму з хуртовинами і заметілями, ковзанками, санями, святковими пиріжками, то ніяка сила в світі не відбере у вас ці відчуття. Різдво буде жити у вас в душі, як великий чарівник, що з’являється тільки раз у рік, проте радість від нього залишається надовго.

У Вінніпег Різдво приходить з Вифлеємським вогнем, принесеним до Храму нашими пластунами, зі святковою Службою Божою, з колядками та щедрівками наших українських хорів, з величезним льодяним хрестом та гостиною у родинах.     

Так і цієї зими  усе почалося із Вифлеємського вогню миру, який з великою обережністю доставили спочатку з Європи в Нью-Йорк, а потім українські пластуни вже переправили його до Канади. Цей вогонь став для нас, українців, невід’ємною частиною святкування Різдва Христового.

Як Різдвяна Молитва. Як Різдвяна Свічка. Як Вифлеємська Зірка, яка вказує шлях мандрівникам, що поспішають принести дари новонародженому Спасителю.

Одразу ж після Нового року у Вінніпезі відбулася акція “Пластова Свічка”. Вона розпочалася 3 січня 2016-го року із привітання капелана нашої станиці, пластуна-сеніора, протопресвітера, доктора богослов’я Олега Кравченка та спільної молитви. У цей день було запалено три свічки від Вифлеємського вогню для кожного пластового рівня (новаків, юнаків та старших пластунів) з побажаннями усього найкращого в новому році: щастя, здоров’я та успіхів у навчанні.

Пластове новацтво засвітило свічку за усіх бездомних, бідних та переслідуваних. Вони побажали, щоб це світло Вифлеємського вогню зігріло серця страждальців та дарувало їм усім радість щирої любові.

Юнацтво засвітило свічку за усіх наших братів і сестер в Україні та за її межами, бійців за волю України. Вони щиро просили Господа, щоб промені цієї свічки об’єднали увесь український народ для збереження свободи та незалежності.

Старші пластуни засвітили свічку за усіх пластунів та пластунок у світі, щоб вогник цієї свічки укріпив потребу завжди чинити добро.

На закінчення акції  голова вінніпезької станиці Марта Гнатів звернулася до присутніх: “…запалюючи ці свічечки, з’єднаймося в думках з українцями і пластунами, де б вони не жили в світі. Пам’ятаймо усіх, хто загинув за останні два роки у боротьбі за гідність та демократію в Україні. Нехай ці вогники від Вифлеємського вогню принесуть Любов , Радість і Мир у кожен дім”.

Після цього  кожна група пластового рівня виступила зі своїми вертепами, які нагадали нам про давні українські традиції.

На Різдво в Українській Католицькій Митрополичій Катедрі святих Володимира й Ольги Вінніпеґу відбулася  святкова Служба Божа. Разом з Митрополитом Вінніпезької Української Католицької архієпархії Лоренсом Гуцуляком (Most Rev. Lawrence Huculak Metropolitan Archbishop of Ukrainian Catholic Archeparchy of Winnipeg) та отцем мітратом Михаїлом Буячком, парохом Катедри святих Володимира й Ольги (Rt. Rev. Msgr. Mitrat Michael Buyachok, pastor of Ukrainian Catholic Metropolitan Cathedral of Sts. Vladimir and Olga), у богослужінні взяли участь десять священиків. Після богослужіння усі віруючі колядували разом з катедральним хором під керівництвом його диригента Мирослави Почес.

Різдвяна відправа під супровід катедрального хору з щирими молитвами та колядками видалася надзвичайно урочистою: “Бачу таїнство незвичайне і чудне: пастирі сповіщають слух мій, проголошуючи не пустельну пісню, а співаючи небесний гімн. Ангели співають, архангели оспівують, херувими взивають, серафими славословлять; все радується, бачачи Бога на землі і людину на небесах. Нині Вифлеєм уподібнився до неба, замість зірок прийнявши ангелів, які співають, а замість сонця несказанно поміщає в собі Сонце правди. Не допитуйся, як це – де хоче Бог, там перемагаються природні закони. Він захотів, піднявся, зійшов і спас; все підкорене Богові. Сьогодні народжується Сущий, і Сущий стає Тим, Ким Він не був. Будучи Богом – Він стає людиною…” (Святитель Іоан Золотоустий, архиєпископ Константинопольський “Слово на Різдво Спасителя нашого Ісуса Христа”).

Різдвяні свята завжди приносять нам радість і духовне відродження. Вони змушують нас задуматися над простими життєвими істинами добра, милосердя, співчуття та справедливості. Цьогорічні Різдвяні свята привели мене до господ вінніпегців Остапа й Тетяни, а також Володимира й Наталки. Ми смакували пишною кутею, спробували усі дванадцять святвечірніх страв, разом колядували, висилали друзям та родині у широкий світ свої текстові повідомлення, бажали один одному доброго здоров’я та щасливого нового року. Нас відвідали колядники вінніпезького пласту. За вікном, стомлено зітхаючи, несла кудись свої бистрі води Червона ріка (Red river), а на столі палала вифлеємським вогнем різдвяна свічка.

Різдво очищувало нас від тривог, дарувало Віру, Надію та Любов.

Якоїсь миті  я вийшов на двір і подивився на небо. На чистій палітрі темно-синього полотна яскраво сяяла Вифлеємська Зоря. Незважаючи на лютий мороз, мені здалося, що я фізично відчув Її тепло. На хвилину заплющивши очі, я загадав бажання:  “Нехай ці Різдвяні свята принесуть в українські оселі здоров’я і радість, добро і любов, а також мир і процвітання нашій неньці Україні!”

Сядемо до столу всі на Святий вечір.

Сяйво загориться в кожному вікні.

І на Україні, і в краю далекім,

Там, де б’ється серце нашої рідні.

Христос Народився!

February 2016