В очікуванні нових зірок! У Києві стартує ХІІІ Міжнародний конкурс молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця

Цього року до участі у групі «Горовиць-Дебют» та Молодшій групі подали заявки 48 учасників із 9-ти країн світу – Білорусі, Ізраїлю, Індонезії, Китаю, Литви, Об’єднаних Арабських Еміратів, Сполучених Штатів Америки, Таїланду й України. Про насичене конкурсне життя та очікування від цьогорічної події після вимушеної перерви розповість Президент Міжнародного благодійного фонду конкурсу Володимира Горовиця Ірина Полстянкіна.

На порозі святкування ювілею у квітні 2020-го ХІІ Конкурс Горовиця у Старшій групі було відмінено через пандемію в Україні та світі Covid-19. Зрозуміло, що для організаторів ця подія мала багато значення, проте яка ваша особиста думка, пані Ірино: 25 років – це мало чи багато?

  • Це залежить від того, яку міру відліку ми беремо за основу. Для життя людини 25 років – це ціла його чверть, це вже якісь підсумки освіти і професійного зростання, хоча ми розуміємо, що це не дуже багато. Проте як для заходу це, мабуть, зовсім немало, тому що не всі конкурси в Україні «доживають» до такого ювілею. Для нас 25 років – це та дата, яка дає певні підсумки, якими ми можемо пишатись. Наше конкурсне життя багате подіями. Конкурс є членом Європейської спілки молодіжних музичних конкурсів (EMCY), він єдиний в Україні, що увійшов до складу Всесвітньої федерації міжнародних музичних конкурсів (WFIMC). Змагання проводяться у дуже широкому віковому діапазоні – фактично від дошкільного віку у «Горовиць-Дебюті», бо початкову межу ми не встановлюємо, з Молодшою та Середньою групами, і аж до 33 років у Старшій групі – тобто аж до виконавської зрілості: нам немає аналогів у всьому світі. Наші лауреати систематично підтверджують свій виконавський статус на відомих світових конкурсах: за їх перемогами ми спостерігаємо з величезним інтересом! Ми маємо власний майданчик для вдосконалення виконавської майстерності – Міжнародну «Літню музичну академію», куди запрошуємо визначних педагогів музичного мистецтва і надаємо можливість навчатися усім охочим – без обмежень віку й рівня володіння інструментом. І, звісно, разом із нашими партнерами та спонсорами ми намагаємося забезпечити нашим лауреатам насичену концертну практику. З погляду на здобуте, гадаю, наша історія надзвичайно багата, тож нам було дуже прикро не відсвяткувати ювілей, проте надзвичайно приємно переступити цей важливий рубіж.

 

Ви тривалий час працюєте у Конкурсі Горовиця, і мали можливість споглядати різні його грані. Чи могли б ви переповісти свій особистий досвід роботи у такій структурі?

  • Я працюю… ні, це невірно! Я живу в Конкурсі Горовиця із 1998 року. Ця робота перетворилася для мене у спосіб життя. Тут я знаходила друзів, набувала знань й навичок, якими раніше не володіла, і сьогодні маю можливість передавати їх, впроваджувати певні з них у навчальних дисциплінах, які викладаю. Тепер на досвіді роботи Конкурсу і Благодійного фонду виховується велика плеяда студентів Київської академії музики імені Рейнгольда Глієра, для яких це база практики – досвід менеджменту у сфері культури, майданчик концертної, лекторської, критично-журналістської і редакторської практики. Ми зростили справжню родину Конкурсу, яка допомагає зі створенням СММ-стратегій і реклами, зі зйомками відео, записами, озвученням, монтажем, дизайном. Все це – ті люди, які прийшли колись до нас на конкурс зовсім юними і залишилися з нами усупереч усьому.

 

Серед організаторів Конкурсу Горовиця є не лише суто профільні установи Київська академія музики ім. Р. М. Глієра та Благодійний фонд конкурсу Володимира Горовиця, а й вищі державні. Хотілось би дізнатися, якою є участь у підготовці офіційних структур – таких, як Міністерство культури та інформаційної політики України, як Департамент культури КМДА?

  • Останнім часом у нас немає жодних проблем із фінансуванням. Від наших організаторів – Міністерства і Департаменту – ми отримуємо ті суми, яких просимо. Я говорила й повторюватиму це: коли я відвідую асамблеї директорів міжнародних конкурсів, організовані Всесвітньою федерацією міжнародних музичних конкурсів та Європейською спілкою міжнародних музичних конкурсів, і розповідаю про те, звідки ми маємо кошти, багато директорів відверто нам заздрять. Вони розуміють: якщо нами опікується держава і ми фінансуємося із бюджету, то це надійне джерело, яке гарантує життя нашому конкурсу. Інша проблема полягає у тому, що у нас недостатньо розвинений меценатський сегмент. Ми потребуємо допомоги від приватних спонсорів і структур, тому що не всі витрати можуть покриватися бюджетними коштами. Її отримати складно. Це питання й надалі буде дуже відчутним, поки в Україні не буде вирішена законодавча проблема й не буде прийнятий закон про меценатство. Але, на щастя, ми маємо друзів – людей і структури, які нам допомагають впродовж тривалого часу і фінансово, й організаційно, формують грошовий і призовий фонд Конкурсу.

 

Ви обмовились, що Конкурс Горовиця входить до складу різних організацій світового рівня, адже, до слова, Всесвітня федерація міжнародних музичних конкурсів (WFIMC) стоїть на одному щаблі із FIFA та ЮНЕСКО. Скажіть, що дає це членство для самого Конкурсу?

  • Членство у професійних міжнародних організаціях у нашому бізнесі, як Європейська спілка молодіжних музичних конкурсів та Всесвітня федерація міжнародних музичних конкурсів – це рівень якості, але разом із тим – ще й рівень аудиту. Ми маємо високу планку, знижувати яку не можемо, адже повинні відповідати усім вимогам цих федерацій. Кожного року, на кожен конкурс приїжджає хтось із членів цих організацій – як спеціальні гості, спостерігачі, аудитори, і обов’язково на генеральній асамблеї вони дають оцінку, своєрідне резюме того, як відбувався конкурс. Ще це майданчик для обміну досвідом, де ми набуваємо нові контакти і зв’язки, робимо обміни фестивальними і концертними програмами, знайомимося із деякими членами журі, яких потім маємо можливість запросити до Києва. Наші лауреати мають право подаватися у деякі конкурси без кваліфікаційного відбору, проходити у основний склад учасників. І вже немалим є те, що ці організації щоразу надають спеціальні призи лауреатам конкурсу, втілені в рекламі піаніста чи концертному ангажементі.

 

Склад журі, що судить Конкурс Горовиця, переважно щороку різний і ніколи не повторюється у повному обсязі. Як у такому вузькому колі піаністів вдається уникати корупції – просування власних учнів, студентів на різних музичних змаганнях? Як Конкурс Горовиця вирішує цю проблему?

  • Головна вимога до членів журі Конкурсу Горовиця – не подавати до участі своїх студентів або осіб, з якими вони пов’язані родинними зв’язками. Як кажуть самі члени журі, як відмічають спостерігачі міжнародних федерацій, це створює на нашому конкурсі здорову атмосферу. Немає обистих прихильностей, особистих обов’язків – отже немає корупції. Інша справа, що, звісно, музичний світ дуже вузький, і всі одне одного знають – тим більше на тій вузькій орбіті, на якій обертається Конкурс Горовиця, дійсно зовсім небагато конкурсів – всього 124. Проте відсутність особистих мотивів забезпечує здорову атмосферу під час конкурсу і об’єктивність, якщо в принципі можливо сказати, що музика і творчість – це об’єктивні речі. Це безумовно суб’єктивно і ситуативно, але тим не менше, щоб не ускладнювати і так важке конкурсне життя, Конкурс Горовиця має таку вимогу серед своїх правил.

 

Як в останні роки проявляється інтерес публіки до подібних подій?

  • Я думаю, що з появою онлайн-трансляції на сайті, сторінці у Facebook, YouTube-каналі трошки розпорошилася увага, що концентрувалася у залі. На сьогодні ми маємо багато варіантів того, як подивитися конкурс. Це данина часу, в ногу з яким ми повинні йти, а в реаліях сьогодення – дуже необхідна данина. Раніше усі урочисті події і концерти лауреатів мали аншлаги, і ми дуже радіємо, що жива музика, як і колись, важлива для людей. Проте як складеться ситуація з «живими слухачами» надалі, може відповісти лише епідеміологічна ситуація.

 

Як ви вважаєте – проведення конкурсів дистанційно, до якого вдається зараз увесь світ – воно дійсно важливе для виконавців чи це, прагматично кажучи, боротьба за життя кожного окремого музичного форуму?

  • Можливо, рік тому, на самому початку ми могли робити такі досить жорсткі і неприємні припущення. Проте наразі, коли минуло вже достатньо часу і ми маємо на що обертатися, формується зовсім інша думка. Приблизно всередині карантину багато музикантів відмітили певний момент втрати мотивації для занять. Можливість того, що життя трансформується до невпізнаваних форм, породжувала апатію, яка переходила у депресію. Ті ж конкурси, які не відмінились, а перенеслись, – вони, я переконана, якось утримували молодих виконавців у робочій формі, спонукали до дії. Тому в даний час конкурс – навіть в онлайні – важливий, як ніколи, і всі ми мусимо працювати на його збереження і утримання виконавського рівня аж до покращення ситуації й повернення виконавців і публіки в акустичну залу.

 

Цього року конкурс відбудеться дистанційно, і через унеможливлення гри з оркестром для Молодшої групи цього разу відмінено ІІІ тур. Чого ж очікувати слухачам?

  • Очікувати нових зірок!

Дійсно, нам довелося зробити такий крок через карантинні обмеження. Щодо Середньої групи, змагання якої заплановане на весну, ми такої міри вже не застосуємо. Зараз ми наперед продумуємо варіанти, які б уможливили зустріч солістів із оркестром у ІІІ турі конкурсу. Яким буде результат, ми поки що не знаємо, проте відміна туру виключена. Наразі ж ми закликаємо не пропустити народження нового короля чи королеви піаністів! Дитячі змагання – це завжди свято для Конкурсу Горовиця, його організаторів, членів журі, спеціальних гостей, тому ми очікуємо, що й слухачі розділять його із нами і чекаємо їх на нашому YouTube-каналі!

 

Спілкувалася Світлана Штефан-Антонюк

Цікаві Новини