Більше 4 млн українців, які змушені були покинути країну, щоб зберегти життя собі, своїм дітям, перебувають у стані шоку. Не лише через війну. Усі, хто перетнув кордон іншої країни, потерпають у ці хвилини від культурного шоку, який лише посилюється хвилюваннями через активні бойові дії, розлуку з рідними, невизначеність, втрату майна, не кажучи про страх втрати близьких.
Культурний шок має певні етапи, які ще в середині ХХ ст. увів у науковий обіг антрополог Калерво Оберг. З того часу ця концепція розвивалась, доповнювалась і зараз основними етапами культурного шоку є:
1 етап. Медовий місяць: людина помічає лише переваги іншої країни, з радістю спостерігає за новим і сповнена сили та ентузіазму щодо нових можливостей, які перед нею відкриваються. Найбільше увагу привертають спільні культурні риси обох країн, хочеться створити враження для самих себе, що ми подібні, ми все розуміємо, ми на одній сторінці.
Цей етап триває від одного до трьох місяців.
2 етап. Ворожість: нові умови проживання змушують нервувати, тривожність, дратівливість з’являються там, де ще після вчора можна було дати собі раду. Труднощі, які ще місяць тому не здавалися труднощами, як-от заблукати по дорозі додому чи знову замовити не той соус у бістро, дратують. Іноземці здаються вже не такими привітними, більше того, вони можуть відмовити чи поводитися не так гостинно. На цьому етапі часто виникають незначні проблеми зі здоров’ям від головного болю до більш серйозних недуг, які потребують консультації лікаря, що, знову ж таки, закордоном часто ігнорується.
Цей етап, зазвичай, починається на третьому місяці проживання в умовах нової культури, або ж трохи раніше, і триває до шести місяців.
3 етап. Адаптація: життя, попри все ще помітні труднощі, починає набувати ознак звичності та наповнюється сенсом. З’являються знайомі чи друзі, які стають найкращими вчителями іноземної культури. У розмовах з ними чи навіть з продавцями в магазині запам’ятовуються слова та звороти, які допоможуть вдосконалити знання мови, а дехто, почавши вчити мову з самого початку, вже може пояснити базові речі у магазині чи ресторані.
Цей етап триває від шести до дванадцяти місяців. Подолавши шестимісячний рубіж, люди вже не вважаються туристами в іншій країні.
4 етап. Прийняття: це етап, на якому люди мають змогу говорити про рутину та звичний порядок справ, нові умови, які вони самі сформували, встановили і яких притримуються. Звичність стосуються не лише власних дій, а й поведінки та дій іноземців, які нас оточують. І якщо ейфорії від круасанів у крамниці на сусідній вулиці немає, те, що ці круасани можна купити щоранку по дорозі на роботу, а продавець знає яку випічку запропонувати, додає впевненості та почуття приналежності до громади.
Цей етап не має усталеної тривалості, але починається від одного року проживання за кордоном та є своєрідним природним циклом.
5 етап. Зворотній шок: повернення до рідної країни та культури може викликати шквал позитивних і негативних емоцій. Життя йде своєю чергою і там, де рік тому людина була потрібна, вже з’явилися інші люди. Навіть отриманий досвід проживання за кордоном може не цікавити ваших друзів чи колег, що ще більше поглибить прірву нерозуміння та шоку.
В умовах війни та вимушеного виїзду за кордон сприйняття іншої культури утруднюється. Перший етап для українців не став медовим, а гірким. “Гібридний медовий місяць” – ось так можна назвати те, що переживають мільйони людей на чужині. Замість періоду найбільшої закоханості та позитивних емоцій українці змушені були шукати захисту на вулицях Варшави, Лондона, Таллінна та сотні інших сіл, міст і містечок світу. На щастя, допомога волонтерів та людей доброї волі таки дала змогу біженцям спокійно думати про хліб щоденний і все ж радіти.
Що ж тішить українців за кордоном? Українці, які опинилися в статусі біженців, особливо з дітьми, намагалися відновити “нормальне життя” саме заради них. Діти пішли у школу – це привід для радості. Українці в Нідерландах налагодили співпрацю з місцевою школою і почали навчання за українською програмою з залученням місцевих предметів – це вже привід для гордості. Маленькі радощі – знайшли улюблений шампунь чи парфуми, місце для прогулянки, яке нагадує рідний парк, знайшли житло, куди пускають з домашніми улюбленцями…. Ейфорія від досягнутого посилює віру у близьку перемогу України. Надзвичайно потрібною та суттєвою є підтримка серед своїх, а тому усі мітинги та зустрічі українців, попри важку емоційну складову, стають цінним ресурсом для комунікації та будування свого життя, хай і в тимчасовій перспективі, але саме тут і зараз.
“Гібридний медовий місяць” – це етап культурного шоку, в якому українці за кордоном живуть у двох паралельних вимірах: закордонній реальності та українській реальності. З думками про Україну та війну, вони облаштовують побут в Європі, Канаді, Сполучених Штатах і таки помічають, який же ж красивий світ довкола.
Наталія Гошилик
