Декларувати чи оподатковувати: що робити із грошима заробітчан?

Чи змусить Україна заробітчан та їх сім’ї декларувати кошти?

На противагу відсоткам за депозитами перекази з-за кордону можуть призвести до скасування субсидії, заявили у Міністерстві соціальної політики України. Грошовий переказ з-за кордону, що перевищує 50 тис. грн, трактуватиметься органами соціального захисту населення як дохід і братиметься до уваги під час розрахунку розміру субсидії.

За даними Національного банку України, обсяг приватних переказів в Україну з-за кордону в другому кварталі 2018 року склав 2,819 млрд доларів, що на 24% більше, ніж за аналогічний період минулого року (2,262 млрд доларів).

 

Декларувати гроші заробітчан – із такою ініціативою нещодавно виступив міністр соціальної політики. Ідею Андрія Реви вже встигли піддати гострій критиці та навіть міфологізувати, додавши тези про оподаткування. Чому міністра бентежить це питання, чи варто реалізовувати його ініціативу, які шанси на успіх, до чого тут субсидії, та якою має бути стратегія держави щодо заробітчан – думки експертів.

Із чого все почалося

Питання декларування коштів заробітчан порушувалося й раніше, утім, особливого розголосу воно набуло після нещодавнього ефіру з міністром соціальної політики, в якому Андрій Рева наголосив, що поза декларуванням за останні півроку залишилося понад 6,5 млрд доларів. Відтак, родини, котрі отримують кошти з-за кордону, водночас можуть користуватися й субсидіями від держави.

“Люди, які працюють в Україні, платять прибутковий податок, сплачують єдиний соціальний внесок. Їхні доходи враховуються. І, як правило, вони не можуть претендувати на субсидії, тому що вони працюють “по-білому”, утримують і бюджетників, і пенсіонерів, і самі себе. А хто працює за кордоном, пересилає сюди кошти. Ці кошти потрапляють у конкретні домогосподарства. Це дохід, тому що він використовується на власне споживання. Ми попросили: будь ласка, задекларуйте! Так ось, на сьогодні, коли ми говорили про 1 червня 2018-го, ці кошти ніяк у деклараціях наших субсидіантів не були зазначені. Тому ми теж провели перевірку, верифікацію – для того, щоби з’ясувати, хто у нас теж приховує ті чи інші доходи”, – запевнив Рева.

Чому міністра бентежить це питання?

Як пізніше повідомили у Міністерстві соціальної політики, пропозиція про декларування ніяк не пов’язана із бажанням оподаткувати заробіток українців, котрі працюють за кордоном. Головна мета – правильний та чесний розрахунок субсидій. Мовляв, ті, хто не декларують отримані кошти, отримують субсидії в більшому розмірі, аніж це могло бути за умов чесного декларування. А відбувається це за рахунок, власне, платників податків.

“Пропозиція щодо необхідності декларування доходів викликана питанням розрахунку розміру субсидій, а не з метою їхнього оподаткування. Інакше заробітчани отримують подвійну преференцію в порівнянні з іншими громадянами. Справа в тому, що усі бажаючі отримати субсидію повинні декларувати всі свої доходи, як ті, що вони отримують в Україні, так і ті, що надходять з-за кордону. На практиці відбувається наступне – хто живе і працює в Україні, сплачує податки та ЄСВ, часто не отримує субсидію, оскільки чесно декларує усі доходи (саме за рахунок сплачених цими людьми податків держава надає субсидії громадянам). А ті, хто отримують доходи з-за кордону, як правило, їх не декларують при зверненні за субсидією. У результаті їм субсидія нараховується в більшому розмірі, ніж це могло бути за умови чесного декларування доходів. Це відбувається за рахунок нас із вами – платників податків в Україні. Коли громадянин звертається за субсидією, він зобов’язаний вказати свої доходи, оскільки ці кошти він витрачає на власне споживання. Якщо він не бажає цього робити, немає жодних проблем – але тоді не потрібно звертатися за субсидією», – наголосив міністр соціальної політики Андрій Рева.

Утім, експерти не виключають, що за ініціативою міністра може ховатися ще одна, непомітна на перший погляд мета. Як пояснив Вадим Бардась, експерт Європейського аналітичного центру, нині уряд спрямував свої сили на оптимізацію видатків бюджету та мінімізацію розміру бюджетного дефіциту, що є умовою від МФВ. Реалізовувати це можливо зокрема й через нові вимоги до отримувачів субсидій.

“У зв’язку з інтенсивним зростанням боргового навантаження в наступному році, чинний уряд шукає всі можливі резерви для зменшення видатків державних фінансових фондів та зростання їх доходів. Уже оголошено про збільшення податкового тягаря для бізнесу та зростання окремих акцизів на споживчі товари.

У 2019 році на погашення та обслуговування державного боргу уряд спрямує відповідно 272 та 145 млрд грн або ж 41 % від планованого розміру дохідної частини державного бюджету. Для порівняння, у 2013-му цей показник складав 33%, а в 2014 році – 45 %.

Тому, з метою мінімізації розміру бюджетного дефіциту, що є необхідною умовою для отримання кредитів від МВФ, влада буде оптимізовувати видатки бюджету, у тому числі й через введення нових майнових вимог до отримувачів субсидій”,  – переконаний фахівець.

Чи є необхідність у реалізації ініціативи міністра?

Розмірковуючи над цим питанням, Анатолій Амелін, директор економічних програм Українського інституту майбутнього, наголосив, що така ідея є абсолютно безперспективною, оскільки держава ніяк не зможе відслідковувати доходи заробітчан. Більше того, реалізація задуму може вдарити й по бюджету країни, оскільки з’явиться необхідність у нових держслужбовцях, котрі контролюватимуть ситуацію.

“Я хочу поставити пану Реві запитання: чому одні доходи ми повинні декларувати, а інші – ні? Якщо він пропонує декларувати доходи громадянами України, то чому це якісь часткові заходи? В України немає джерел отримання цієї інформації. Ані доходів, ані активів – нам не буде з чим порівнювати; це абсолютно безперспективно. Із бюджету будуть виділені величезні суми; знову будуть найняті держслужбовці, котрі щось перевірятимуть та інспектуватимуть, але ми точно не досягнемо результату у вигляді збільшення надходжень у бюджет”, – коментує експерт.

Водночас Амелін вважає, що кошти заробітчан підтримують стабільність гривні, а ось імовірне декларування може змусити громадян, котрі працюють за кордоном, витрачати зароблені кошти поза межами нашої країни.

“Чого ми досягнемо? Ми досягнемо того, що гроші в Україну перестануть “заходити” – вони будуть витрачатися там, де заробляються. Відповідно, Україна отримає ще один економічний удар, оскільки саме заробітчани сьогодні фінансово підтримують стабільність української валюти, як не дивно. За результатами цього року, очікується надходження 12 млрд доларів. Інвесторів, на жаль, ми залучити не змогли, а заробітчан ми вирішили й задекларувати, і додатково оподаткувати. Я дуже здивований рівнем компетенції людей, котрі пропонують такі рішення без оцінки їх наслідків для економіки та для країни”, – ідеться у коментарі.

Сергій Цигіпа, незалежний експерт та політичний аналітик, натомість переконаний, що пропозиція Реви має сенс, однак за однієї умови: якщо йтиметься лише про декларування без повторного оподаткування заробленого.

“Ініціатива міністра соціальної політики про декларування надходження грошових коштів із-за кордону має сенс. Але тільки тоді, коли йдеться про декларування, а не оподаткування. Адже за українців, які офіційно працюють за кордоном, роботодавці вже сплатили податки. Тому, аби уникнути подвійного оподаткування, повинно мати місце лише декларування», – переконаний Цигіпа.

Які все ж шанси на втілення ідеї Реви у реальність?

Марина Багрова, членкиня правління міжнародної спілки “Інститут національної політики”, вважає, що шансів на реалізацію пропозиції міністра вкрай мало. Однак, якщо ідея все ж буде втілена в реальність, експертка не виключає, що заробітчани все ж зможуть знайти правові лазівки, аби відмовитися від декларування.

“Навряд чи можна реалізувати ініціативу міністра соціальної політики в тому вигляді, в якому вона пропонується. В основному громадяни України виїжджають на заробітки за кордон через неможливість знайти роботу в своїх регіонах, яка б забезпечувала необхідний мінімум засобів для виживання. За кордоном значну частину зароблених коштів громадяни України змушені витрачати на оренду житла, харчування, оплату різних послуг. Тому щодо більшості заробітчан запропонована міністром ініціатива є явно несправедливою.

Навіть якщо ініціатива міністра буде законодавчо реалізована, то згодом заробітчани знайдуть правові лазівки для того, щоб обійти декларування своїх заробітків. І не тому, що заробітчани такі жадібні. А тому, що відбудеться порушення принципу соціальної справедливості”, – пояснила Багрова.

А ось економіст  Андрій Новак переконаний, що ініціатива Андрія Реви є нереальною з точки зору реалізації, оскільки головним фактором є бажання людини добровільно декларувати зароблені гроші. «Цю ініціативу, навіть технічно, реалізувати неможливо, якщо людина добровільно сама не хоче декларувати заробітки із закордону, тому що змусити людину неможливо. До того ж, спроби виявити тих, хто приховує гроші з закордону, можуть повернути практику 1990-х – початку 2000-х років. Більшість грошей, які заробітчани заробляють і передають своїм українським родинам, передавались у готівковій формі через  водіїв автобусів чи залізницею”, – пояснив фахівець у коментарі для ТСН.ua.

Як це пов’язано з субсидіями?

Та як це все ж урегулювати? Сергій Цигіпа, коментуючи взаємозв’язок субсидії та декларування коштів із-за кордону, наголосив, що в цьому випадку державі слід обрати шлях відкритості, при чому чесними мають бути й самі громадяни. “Стосовно субсидій держава має йти шляхом відкритості: якщо певний дохід у громадянина є у валюті, та він задекларований, то не виключено, що він чи його родина можуть бути позбавлені субсидії. Чесними мають бути дві сторони – і держава, і громадянин”, – вважає Цигіпа.

А ось Анатолій Амелін взагалі переконаний, що гроші платників податків мають витрачатися не на субсидії, а на зменшення енергоспоживання. “Я не вірю в те, що заробітчани будуть декларувати доходи. Субсидії виплачуються громадянам країни, котрі не мають достатнього доходу для сплати комунальних послуг. А що таке субсидія? Це гроші платників податків. Я, як платник податків та економіст, переконаний, що гроші потрібно витрачати не на субсидії, а на зменшення енергоспоживання. За оцінками Українського інституту майбутнього, коштів, які Україна за останні вісім років витратила на субсидії, вистачило б, аби на 40% по всій країні зменшити енергоспоживання, а відтак і витрати на оплату тепла. І Україна припинила б імпортувати газ. Відповідно, український газ був би дешевшим за європейський”, – вважає фахівець.

То якою має бути стратегія держави: оподаткування чи декларування?

Сергій Цигіпа, підбиваючи підсумки, наголосив, що заробітчани не мають зазнавати жодних обмежень, а позиція та стратегія держави має бути максимально лояльною. Єдиний можливий варіант “контролю” – це декларування. Про оподаткування не може бути й мови.

“Стратегія України щодо коштів, отриманих із-за кордону від заробітчан, має бути максимально лояльною. Жодного обмеження та оподаткування. Але з можливим декларуванням”, – констатував він.

Анатолій Амелін, у свою чергу, повторив, що заробіток українців за кордоном вже оподатковується, а варіант “подвійного” оподаткування може позбавити нас шансів взагалі побачити ці кошти в Україні. Стратегія держави ж, на думку експерта, має бути спрямована на підвищення якості життя людей.

“Гроші, зароблені за кордоном, як правило, там вже оподатковуються. Тобто, якщо ми хочемо запропонувати подвійне оподаткування, то які шанси взагалі ці гроші побачити в Україні? Жодних. Коли ми говоримо про стратегію держави, вона має бути направлена, у першу чергу, на підвищення якості життя людей. І не на посилення фіскального тиску, а, навпаки, аби ці гроші витрачалися в Україні.

Багато юрисдикцій, зацікавлених у залученні інвестицій, створюють спеціальні економічні зони, де доходи громадян взагалі не оподатковуються. І це призводить до того, що люди, заробляючи гроші, витрачають їх все одно в тому ж місті, у тому ж селі, у тому ж районі, де перебувають, тим самим стимулюючи розвиток економіки та можливість громадян залишатися, нікуди не їдучи, у своїх рідних місцях”, – підсумував Амелін.

“Ресурси, які приходять чи то від заробітчан, родичів, чи то ще з якихось каналів, перевищують обсяг прямих іноземних інвестицій. Обсяг приватних переказів є основним джерелом для наповнення резервів, поліпшення платіжного балансу. Ці ресурси важливі, їх однозначно треба всіляко підтримувати”, – зазначив Василь Юрчишин, директор економічних програм Центру Разумкова, оцінюючи ініціативу міністра соцполітики.

Щодо ініціативи міністра соцполітики з приводу оподаткування, то можливі кілька варіантів, підкреслив він. “Якщо наші громадяни офіційно працевлаштовані, то навряд чи є сенс говорити про оподаткування, оскільки більшість країн уклала або збирається укласти договори. У цьому немає сенсу. Що ж до неофіційно працевлаштованих громадян, то навряд чи це легко взагалі здійснити. Немає ані обліку тих, хто працює, ані того, скільки заробляють”, – пояснив економіст.

Крім того, ті, хто неофіційно працює, ймовірно, використовують канали передачі грошей із рук у руки. Таким чином, заробітчани оминають офіційні шляхи переказів і банківську систему, – додав він.

За його словами, ці процеси нелегко проконтролювати. “По-перше, процес нелегко проконтролювати. По-друге, ефект це матиме абсолютно негативний”, – уточнив економіст.

Він нагадав, як кілька років тому була спроба примусово конвертувати надходження на користь приватних осіб з-за кордону. “Тобто хотіли перевести кошти із доларового еквівалента відразу в гривневий, і вже на руки видавати гривні. У підсумку досить швидко довелося це положення скасувати, оскільки воно мало великий негативний економічний і соціальний відтінок. Тому сумнівно, що це все має сенс”, – наголосив фахівець.

Джерело: opinionua.com

February 2019